Українською | English

НАЗАДГОЛОВНА


УДК 332.142.2

 

І. А. Бевз,

аспірант, головний економіст, ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України», м. Київ

 

НАУКОВІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНКИ МІЖРЕГІОНАЛЬНОЇ ДИСПРОПОРЦІЙНОСТІ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

 

I. A. Bevz,

Postgraduate, chief Economist, Institute of Economics and Forecasting of NAS of Ukraine, Kyiv

 

SCIENTIFIC ASSESSMENT APPROACHES TO ECONOMIC DEVELOPMENT INTERREGIONAL DISPROPORTIONALITY

 

У статті розглянуто питання щодо методики проведення комплексної оцінки міжрегіональної диспропорційності економічного розвитку в Україні.

Проведено узагальнення переваг та недоліків існуючих методичних підходів, що використовуються вітчизняними та закордонними фахівцями, щодо оцінки міжрегіональної диспропорційності в країні. Запропоновано удосконалений методичний підхід оцінки стану та тенденцій міжрегіональної диспропорційності, який на відміну від існуючих ґрунтується на визначенні інтегрального індексу економічного розвитку кожного регіону та враховує особливості темпів зростання (спаду) регіональних економік. Однією із переваг запропонованого методу є визначення напряму регіональних процесів в країні (дивергенція або конвергенція) на сучасному етапі та врахування особливостей перебігу економічних процесів у регіонах України.

В основу методології даного дослідження покладено систематизацію та узагальнення теоретично-методичного матеріалу.

 

The article deals with the issue of methods of regional disparity’s assessment of economic development in Ukraine. The advantages and disadvantages of existing methodological approaches, which had been used by national and international experts for assess the regional disparities in the country, have been determined. This paper proposes a new approach to assess the status and trends of regional inequalities. Recommended method is based on the integral index of regional economic development and on the rate of growth (decline) of regional economies. The advantage of the proposed approach has been obtained. There is determination of the direction of regional processes in the country (divergence or convergence).

The systematization and generalization have been used for processing of statistical data and the necessary calculations.

 

Ключові слова: регіон, оцінка, диспропорційність, нерівномірність, економічний розвиток.

 

Key words: region, assessment, disparity, inequality, economic development.

 

 

Особливе зростання уваги до проблеми нерівномірності регіонального розвитку, яке прослідковується у багатьох новітніх досліджень, як вітчизняних, так і закордонних наукових шкіл, викликане світовою фінансовою кризою, що стала додатковим чинником загострення диспропорційності економічного розвитку між регіонами у різних країнах. У цих дослідженнях наголошується, що для зменшення рівня міжрегіональних диспропорцій потрібна розробка нових ефективних взаємодоповнюючих інструментів, для успішної реалізації яких потрібно регулярно проводити комплексну оцінку стану та тенденцій рівня регіональних диспропорцій.

З огляду на це, а також враховуючи сучасні головні цілі регіональної політики в Україні, зокрема, забезпечення єдності всієї державної території та вирівнювання диспропорцій у регіональному розвитку, то, постає потреба у визначенні наукового підходу до оцінки міжрегіональної диспропорційності, враховуючи сучасний стан регіонального розвитку в Україні.

Тобто, набуває актуальності саме проблема удосконалення методичного забезпечення щодо оцінки міжрегіональної диспропорційності, яке б дозволило здійснити не лише комплексний аналіз її стану, а і проводити порівняльну оцінку протягом певного періоду та створювати додаткові можливості для визначення сучасного напряму регіональних процесів економічного розвитку в країні: конвергенції (зближення регіонів) чи дивергенції (розходження регіонів).

Окремі питання оцінки диспропорційного розвитку регіонів знайшли висвітлення у різних працях вітчизняних та закордонних вчених. Серед фахівців, які працюють над даною проблематикою в Україні, слід окремо виділити напрацювання Т.С. Клебанової, Л.С. Гур’янової, І.З. Сторонянської, В.І. Шевцової. Питання міжрегіональних диспропорцій, зокрема їх оцінка та аналіз, досліджують і зарубіжні вчені, зокрема, С.В. Перфильев, Т.Н. Морозова, А. Кьотчер’єр, К. Ворауер та В. Спієза.

У згаданих працях розкриваються різні аспекти даної проблеми, проте серед фахівців до цього часу не прийнято єдиного методичного підходу до оцінки міжрегіональної диспропорційності економічного розвитку та недостатньо уваги приділено обґрунтуванню напряму регіональних процесів (конвергенції або дивергенції), що спостерігаються на сучасному етапі в країні. Зазначимо, що саме встановлення напрямів регіональних процесів мають стати невід’ємною частиною при розробці інструментів регіональної політики з метою зменшення рівня диспропорційності та мають виконувати роль своєрідного показника їх ефективності.

Постановка завдання Метою даної статті є огляд існуючих наукових підходів до оцінки міжрегіональної диспропорційності економічного розвитку та обрати ту методику, яка б забезпечувала здійснення об’єктивного аналізу стану і тенденцій міжрегіональної диспропорційності протягом останніх років, враховуючи особливості економічного розвитку регіонів України.

Слід відмітити, що для ефективного проведення комплексної оцінки міжрегіональної диспропорційності економічного розвитку в України слід: по-перше, визначати напрям структурних змін в економічному просторі України: конвергенції (зближення регіонів) чи дивергенції (розходження регіонів); по-друге, виділяти головні фактори, які викликали відповідні зміни в економічному просторі країни протягом останніх років.

Виклад основного матеріалу

Слід зауважити, що сьогодні проблема міжрегіональної диспропорційності піддається активному обговоренню серед фахівців та всебічно розглядається у науковій літературі, де під час висвітлення цієї проблеми поряд із самим поняттям «диспропорційність» поширеними є і «нерівномірність», «асиметрія», «поляризація», «диференціація», «розбіжність» тощо. Усі ці терміни несуть подібне змістовне навантаження, хоча, на нашу думку, найбільш загальним терміном, який характеризує наявність значного розриву у економічному розвитку регіонів є «диспропорційність». Тому з огляду на вище сказане, для виконання мети даного дослідження, у опрацьованих нами працях виокремлювалися і ті дослідження з оцінки розбіжностей регіонального розвитку, у яких використовувався не лише термін «диспропорційність», а і тотожні до нього поняття.

На сьогодні в Україні єдиною законодавчо закріпленою методикою щодо оцінки диспропорцій регіонального розвитку є Постанова КМУ від 20.05.2009 № 476 «Про запровадження оцінки міжрегіональної та внутрішньорегіональної диференціації соціально-економічного розвитку регіонів» [1], де чітко визначено два методи, за якими має щорічно проводитися така оцінка (табл. 1).

Щодо першого методу, слід зауважити, що значення розбіжності між найбільш благополучними і найбільш проблемним регіонами дає лише узагальнену характеристику рівня диференціації регіонального розвитку, не розкриваючи саме будову сукупності, тобто не показує, як «зосереджені» показники соціально-економічного розвитку інших регіонів відносно відповідних показників у регіоні-лідері та у найбільш проблемному регіоні.

 

Таблиця 1.

Законодавчо визначені методи оцінки міжрегіональної диференціації (диспропорційності) в Україні*

Зміст методу

Формула розрахунку

Пояснення до формули

Визначення розбіжності між найбільш благополучними і найбільш проблемними регіонами

 – величина диференціації показника;

 – максимальне (мінімальне) значення i-го показника серед регіонів.

Оцінка діапазону відхилення значення показників регіонів, відносно їх середнього значення (за допомогою коефіцієнту варіації)

 – середнє значення показників за регіонами;

 – значення j-го показника;  – кількість регіонів;

 – стандартне квадратичне відхилення;

 – коефіцієнт варіації.

*Джерело: складено на основі [1].

 

Щодо першого методу, слід зауважити, що значення розбіжності між найбільш благополучними і найбільш проблемним регіонами дає лише узагальнену характеристику рівня диференціації регіонального розвитку, не розкриваючи саме будову сукупності, тобто не показує, як «зосереджені» показники соціально-економічного розвитку інших регіонів відносно відповідних показників у регіоні-лідері та у найбільш проблемному регіоні.

Щодо другого методу, то у Постанові зазначено, що ступінь міжрегіональної диференціації соціально-економічного розвитку регіонів залежить від значення коефіцієнта варіації – чим більше значення цього коефіцієнту, тим більшим є ступінь диференціації. Вважаємо за необхідне відмітити, що коефіцієнт варіації є кількісною характеристикою статистичних даних і трактується як «відносний показник відмінності у значеннях якоїсь ознаки у різних одиниць певної сукупності» [2, с. 67], окрім того, деякі іноземні фахівці переконані, що коефіцієнт варіації, який визначається лише частковими значеннями середнього відхилення всієї системи, ускладнює об’єктивність визначення рівня (ступеня) регіональної нерівномірності економічного розвитку [3, c. 59-61]. Погоджуючись з вище наведеним аргументом, ми вважаємо необхідним додати, що значення коефіцієнту варіації не несе конкретного змістовного навантаження щодо зміни рівня міжрегіональних диспропорцій в країні у динаміці. Тобто отримавши значення коефіцієнту варіації, наприклад, меншим, ніж у попередньому році, не можна дати чіткої відповіді на запитання: ці позитивні зміни у значеннях коефіцієнту пов’язані з прискореними темпами розвитку проблемних регіонів, або зміни пов’язані зі спадом економічного розвитку у регіонах-лідерах.

З огляду на зазначені суперечності у методах, визначених Постановою, постає гостра потреба у удосконаленні методичного підходу оцінки міжрегіональної диспропорційності в країні. Слід зазначити, що подібні питання в різних аспектах висвітлені у чималій кількості наукових праць, як вітчизняних так і закордонних. Основний зміст цих методик викладено у табл. 2.

 

Таблиця 2.

Огляд методичних підходів оцінки диспропорційності регіонів

Автор

Система показників

Розрахункова формула

Недоліки методики

Переваги методики

Шевцова В.И.

[4, с. 762-763]

загальний рівень економічного розвитку регіонів, рівень доходів населення, стан ринку праці, інвестиційна діяльність

де – розмір диспропорцій -го показника, та – відповідно максимальне та мінімальне значення -го показника.

система показників не враховує демографічне характеристики та рівень інновацій регіону;

до формули розрахунку не беруть до уваги загальну кількість регіонів та проміжні значення показників.

– просте рактичнее застосування;

– в структурі показників виділяють економічні та соціальні критерії.

Клебанова Т.С.

[5, с. 164-165]

основні соціально-економічні показники розвитку

де  – коефіцієнт диспропорцій, – інтегральний показник розвитку -го регіону в -му періоді.

-формула не має практичного застосування до визначення коефіцієнту диспропорційності країни в цілому.

 

-надає можливість оцінити асиметричність розвитку в динаміці для кожного регіону.

Сторонянська І. З.

[6, с. 104]

валовий регіональний продукт, населення регіону.

Індекс Тейла:

де  – ВРП регіону,  – сума ВРП регіонів країни,  – населення регіону,  – населення країни

– система показників досить вузька – не враховано показники інновацій, ринку труда та зовнішньо-економічної діяльності.

– отриманий результат важко інтерпретувати.

– охоплює загальну кількість регіонів

– зручний в проведенні розрахунків

Лавровский Б.Л.

[7, с. 136]

Основні соціально-еокномічні показники розвитку

 – коефіцієнт варіації у році t;

 – середнє значення показника по країні на душу населення;  – значення показника у регіоні x на душу населення;

Nкількість регіонів.

– по-суті є звичайним коефіцієнтом варіації, адаптованим під економічні показники в регіональному розрізі (недоліки ті самі, що зазначені до Постанови №460) ;

 

– дозволяє проводити аналіз у динаміці;

– враховує показники кожного регіону

Алоїс Кьотчерєр

[3, с.35]

Основні соціально-економічні показники регіонального розвитку

 

або

 – значення i-го показника для j-го регіону;

– стандартне відхилення i-го показника

– враховано особливості показників стимуляторів та дестимуляторів

– легко здійснювати розрахунки

 

– неможливість застосування, коли мінімальний показник має нульове значення

*Джерело складане на основі робіт [3-7].

 

Проведений аналіз особливостей цих методичних підходів, дозволяє виділити і узагальнити основні їх переваги, а саме:

у більшості методик оцінка проводиться за інтегральним (зведеним) індексом показників соціально-економічного розвитку, що забезпечує цілісність отриманих результатів.

відсутність експертних оцінок при проведені дослідження у підсумку підвищує об’єктивність отриманих результатів;

можливість проведення оцінки у динаміці, що дозволяє проводити порівняльний аналіз у різних часових проміжках.

Підсумовуючи основні недоліки досліджених методичних підходів, слід відмітити наступне:

відсутність чіткої єдиної системи показників для оцінки рівня диспропорційності регіонального розвитку країни утворюють додаткові труднощі при порівнянні отриманих результатів;

специфічність розрахункових формул значно ускладнює адаптування цих методів до визначення наявних міжрегіональних диспропорцій в Україні;

не встановлюється взаємозв’язок між отриманими результатами та змінами у темпах розвитку регіональних економік, що свідчить про некомплексність та незавершеність відповідних оцінок;

не визначено чіткий період, протягом якого слід проводити оцінку, що породжує серед фахівців невизначеність щодо часового проміжку;

– не передбачено визначення напряму регіональних процесів (конвергенції чи дивергенції) в країні, що знижує ефективність прийняття управлінських рішень із питань зменшення міжрегіональної диспропорційності.

Для досягнення мети даного дослідження щодо удосконалення методичного підходу до оцінки міжрегіональної диспропорційності в Україні, ми вважаємо доцільним використовувати основні переваги вище наведених наукових підходів, разом з тим, уникаючи їхні недоліки. З огляду на це, удосконалення методичного підходу до оцінки міжрегіональної диспропорційності в Україні, на нашу думку, має здійснюватися з урахуванням наступних вимог:

по-перше, проводити оцінку міжрегіональної диспропорційності потрібно за інтегральним індексом економічного розвитку кожного регіону, який повністю ґрунтується на використанні економіко-математичних методів дослідження (без експертних оцінок);

по-друге, сформована система показників має складатися із тих показників, що входять до номенклатури офіційних статистичних даних або розраховуватись на їх основі; тобто система показників, на основі якої проводитиметься оцінка, має бути інформаційно-доступною. Окрім того

по-третє, чітко сформульований алгоритм аналітичної частини дослідження із рекомендованим часовим проміжком, протягом якого має досліджуватись динаміка рівня міжрегіональної диспропорційності економічного розвитку, що полегшить проведення подібних досліджень іншими фахівцями у майбутньому;

по четверте, проведення аналізу не лише окремо встановленої оцінки міжрегіональної диспропорційності, а й зіставляти її з темпами приросту основних показників економічного розвитку у регіонах, що, в результаті, забезпечуватиме завершеність та комплексність дослідження;

по-п’яте, визначати напрями регіональних процесів (конвергенції чи дивергенції) в країні, що стане підґрунтям при формуванні та корегуванні заходів регіональної політики, спрямованих на зменшення прояву міжрегіональної диспропорційності в країні та забезпечення стійкого зближення регіонів за соціально-економічним розвитком.

Висновок. Вище зазначені напрями щодо удосконалення методичного підходу до оцінки міжрегіональної диспропорційності, на нашу думку, враховують всі особливості економічного розвитку в Україні. Дотримання цих вимог надасть можливість не лише визначати ступінь міжрегіональної диспропорційності та його зміни протягом досліджуваного періоду, а і дозволить визначити як основні фактори, які зумовлюють відповідні зміни, так і тип розвитку регіонів (конвергентний чи дивергентний) в Україні.

Основні рекомендації для удосконалення методичного підходу до оцінки міжрегіональної диспропорційності економічного розвитку стануть підґрунтям для подальшого дослідження, в якому передбачається проведення комплексної оцінки диспропорцій регіонального розвитку в Україні.

 

Список використаних джерел:

1. Постанова КМУ від 20.05.2009 № 476 «Про запровадження оцінки міжрегіональної та внутрішньорегіональної диференціації соціально-економічного розвитку регіонів» [Електронний ресурс] – режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/476-2009-п

2. Доценко О.С. Практикум з загальної теорії статистики: навч. посібник / О.С.Доценко. – Севастополь : СевНТУ, 2010. – 204 с.

3. Disparities in country regional development of the Czech Republic concept, theory, identification and assessment / [Alois Kutscherauer, Hana Fachinelli, Miroslav Hučka at al.] – Ostrava. – 2010. – 120 p.

4. Шевцова В.И. К оценке эффективности современной региональной политики Украины [Електронний ресурс]  / В.И Шевцова., Я.А. Шевцова //– режим доступу : <www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/pips/2011_2/tom2/762.pdf>

5. Клебанова Т.С. Оценка и анализ неравномерности развития регионов Украины / Т.С. Клебанова, Л.С. .Гурьянова, Т.Н. Трунова, А.Ю. Смирнова // Актуальные проблемы экономики. – 2009. – №8. – С. 162168.

6. Сторонянська І. Оцінка асиметрії соціально-економічного розвитку регіонів України та обґрунтування пріоритетів державної регіональної політики / І. Сторонянська // Регіональна економіка. – 2006. –№ 4. – С. 101–110.

7. Перфильев С.В. Территориальная дифференциация / С.В. Перфильев, Т.Н. Морозова // Уровень жизни населения регионов России, – 2013 – №7 (174). – С. 135-140.

 

References.

1. Cabinet of Ministers of Ukraine (2009), “Pro zaprovadzhennia otsinky mizhrehional'noi ta vnutrishn'orehional'noi dyferentsiatsii sotsial'no-ekonomichnoho rozvytku rehioniv”, available at: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/476-2009-п (Accessed 20 May 2009).

2. Dotsenko, O.S. (2010), Praktykum z zahal'noi teorii statystyk [Workshop on the general theory of statistics], SevNTU, Svastopol', Ukeaine.

3. Alois Kutscherauer, Hana Fachinelli, Miroslav Hučka at al (2010), “Disparities in country regional development of the Czech Republic – concept, theory, identification and assessment”, Ostrava, Czech Republic.

4. Shevtsova, V.Y. (2011), “ To assess the effectiveness of current regional policy of Ukraine”, available at:

 <www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/pips/2011_2/tom2/762.pdf>

5. Klebanova, T.S., Hur'ianova, L.S., Trunova, T.N.,. Smyrnova, A.Yu. (2009), “Evaluation and analysis of the uneven development of regions of Ukraine”, Aktual'nye problemy ekonomyky, vol. 8, pp. 162–168.

6. Storonians'ka, I. (2006), “Assessment asymmetry socio-economic development of Ukraine and justification of the priorities of state regional policy”, Rehional'na ekonomika,vol. 4, pp.. 101–110.

7. Perfyl'ev, S.V., Morozova, T.N. (2013), “Territorial differentiation”, Uroven' zhyzny naselenyia rehyonov Rossyy, vol. 7 (174) pp. 135-140.

 

Стаття надійшла до редакції 18.12.2014 р.

 

bigmir)net TOP 100

ТОВ "ДКС Центр"