Українською | English

НАЗАДГОЛОВНА


УДК 336.02

 

М. М. Піменова,

асистент кафедри фінансів Дніпропетровської державної фінансової академії

 

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ УДОСКОНАЛЕННЯ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ  ВОДОЗБЕРЕЖЕННЯ

 

M. M. Pimenovа,

assistant Finance Department of Dnipropetrovsk State Financial Academy

 

CONCEPTUAL FOUNDATIONS OF IMPROVING FINANCIAL PROVISION WATER CONSERVATION

 

Сучасні водогосподарські та екологічні проблеми набули не тільки загальнодержавного, але й міжнародного значення, стали одним з головних чинників національної безпеки України.

Саме тому, високий рівень водоємності і забруднення, зношеність устаткування в системах водопостачання та водовідведення, недостатня енергозабезпеченість їх функціонування, а також обмежена природна водозабезпеченість територій, де розміщені найбільші споживачі води, загрожують екологічній безпеці держави.

В статті представлено приклади економічно розвинутих країн щодо участі держави у фінансуванні капітальних вкладень та експлуатаційних витрат у водному господарстві. Проаналізовано досвід європейських країн щодо управління водними ресурсами. Автор звертає увагу на джерела фінансування водозбереження в Україні. На основі статистичних даних проаналізовано в динаміці частка збору за спеціальне використання води в загальному обсязі зборів та плати за спеціальне використання природних ресурсів.

В статті наголошується необхідність у раціональному використанні водних ресурсів, та визначено концептуальні засади удосконалення фінансового забезбечення у водозбереженні.

 

The modern water and environmental issues have not only national but also international importance. They became one of the main reasons of national Ukraine security.

Therefore, the high level of water using and pollution, depreciation of equipment in the water supplement and sanitation, the lack of energy availability of their action, and limited natural water availability territories, where the largest consumers of water are, threat the ecological security.

The article presents examples of the developed countries on the state's participation in the financing of capital investments and operating costs in the water industry. The European countries experience of water management is analyzed. The part of the fee for special water using in total charges and special natural resources using is analyzed in dynamics according to the statistical data.

The necessity of water resources rational using is emphasized in the article. The conceptual foundations of financial support improvement in water conservation are defined.

 

Ключові слова: водні ресурси, фінансове забезпечення, бюджетні кошти, раціональне використання, фіскальне регулювання, міжнародне співробітництво.

 

Keywords: water resources, funding, budget, rational using, fiscal regulation, international cooperation.

 

 

Вступ. Вода є основним фактором, який впливає на екосистему Землі, а через неї на життєздатність і добробут всього людства і кожної людини.

Вода відіграє подвійну роль в життєдіяльності суспільства. З одного боку, вона є носієм життя, формуючи умови для відтворення, розвитку, існування усіх живих організмів, природного середовища в цілому і самої людини. З іншого – вода використовується як природна сировина, виступає елементом виробничих відносин, складовою технологічних процесів практично в усіх галузях господарської діяльності людини, у виробництві багатьох видів пpодукції.

Роль водного фактора у підтриманні балансу природно-екологічних процесів є однією з центральних. Будь-які зміни водного режиму і водозабезпеченості зумовлюють прямий і непрямий вплив як на функціонування природних екосиcтем, так і економіку країни.

Водні ресурси все більшою мірою стають чинником, що обмежує соціально-економічний розвиток і визначає стан навколишнього середовища існування людини. В зв’язку з цим, вирішення питань раціонального використання й охорони вод є невід’ємною частиною національної безпеки країни, її економічного та соціального розвитку.

Аналіз останніх досліджень. Незважаючи на значну кількість досліджень вчених, присвячених оптимізації водокористуванню у зв’язку з необхідністю формування безпечного навколишнього середовища зокрема, О.Ф. Балацького, Т.П. Галушкіної, С.А. Генсирука, З.В. Герасимчук, Д.М. Гродзинського, Б.М. Данилішина, М.І. Долішнього, С.І. Дорогунцова, В.А. Сташука, В.М. Трегобчука, Т.С. Хачатурова, М.А. Хвесика, В.М. Шестопалова, А.В. Яцика та інших, дана наукова проблема сьогодні набуває все більшої актуальності.

Стислий огляд існуючих наукових напрацювань показує, що проблеми екологічно безпечного водокористування, на жаль, сьогодні не достатньо вивчені науковцями.

Досі ані наукою, ані міжнародною спільнотою, ані на рівні національного законодавства не вироблено конкретної моделі захисту довкілля та раціонального природокористування, яка б підтримувалася всіма учасниками відносин в сфері користування водними ресурсами і дозволяла б врахувати інтереси людства як на світовому, глобальному рівні, так і на рівні держави й діяльності суб’єктів господарювання та окремих громадян.

Особливо важливим аспектом цієї проблеми є брак уваги до такої принципово важливої складової забезпечення інтересів водокористувачів, як фінансове забезпечення.

Мета роботи полягає у формулюванні положень щодо покращення стану фінансового забезпечення ресурсозбереження, а саме водозбереження на основі аналізу статистичних даних, міжнародного досвіду та визнанні необхідності у раціональному використанні водних ресурсів.

Викладення основного матеріалу дослідження. Водні ресурси в сучасних умовах є найважливішою складовою природного середовища, яке колектив вчених Ради по вивченню продуктивних сил (РВПС) України вважає сукупністю «природних ресурсів і умов, під дією яких формуються та відновлюються флора, фауна і навколишнє середовище людини, що забезпечує можливість сучасної виробничої діяльності».

Невисока ефективність водокористування, низька якість забезпечення населення питною водою, незадовільний стан водних об’єктів, що експлуатуються, є ознакою того, що господарство країни залишається на рівні розвитку, характерного для середини минулого століття. Особливо це стосується питань водокористування. І це при тому, що, за даними Світового банку, Україна за величиною внутрішніх запасів прісної води в розрахунку на душу населення перебуває на 111 місці у світі зі 152 країни та територій.

У доповіді ООН про стан водних ресурсів світу «Управління водними ресурсами в умовах невизначеності та ризику», яка була представлена на 6-му Всесвітньому форумі з водних ресурсів у Франції, констатується, що попит на воду в більшості секторів економіки стрімко зростає, при цьому доступність до прісної води в більшості регіонів світу зменшується.

Сьогодні у світі зростає увага до управління водними ресурсами як стратегічного фактора розвитку економіки. Вода забезпечує три найважливішіх для людства функції: виробництво продовольства, виробництво енергії та промислової продукції і побутове водоспоживання. Тобто вода необхідна у всіх сферах життя [4].

В сучасних умовах господарювання оптимальне використання водних ресурсів є фактором забезпечення безпеки суспільства на усіх його рівнях: національному, регіональному, організаційно-виробничому, особистому. Водні ресурси сьогодні також визначають стан середовища економічної діяльності та існування людини, з одного боку, як важливий природний ресурс життєдіяльності та виробництва, з іншого, як о’бєкт забруднення відходами виробництва та споживчого використання продуктів та послуг.

За оцінками Всесвітнього Банку у найближчі 50 років (з середини XXI століття) вже 40% населення Землі зіткнеться з проблемою дефіциту води, 20% – страждатимуть від її нестачі. І це без урахування глобальних змін клімату. Особливо це стосується Північної та Східної Африки, Близького Сходу, Південної Європи і Центральної Азії, де дефіцит водних ресурсів поєднується зі значним попитом на них [5].

На фоні тенденції до зменшення водоспоживання та підвищення вимог до якості води, в Україні спостерігається процес зниження запасів прісних вод та їх прогресуючого забруднення шкідливими стоками, що порушує рівновагу екологічних систем та призводить до втрати їх здатності до самовідновлення. Тому, процеси, явища та події, що негативно впливають на стан водних ресурсів, потрібно ідентифікувати як загрози комплексній безпеці України, її регіонів та територій, життєдіяльності людини.

Необхідність розробки концепцій та програм оптимального водокористування, що базується на принципах комплексної безпеки територій, виникла не тільки з причин відсутності системи оптимального природокористування, але й в результаті посилення техногенного впливу виробництва на екосистеми України, погіршення екологічного стану навколишнього природного середовища [1].

До загроз економічного характеру, пов’язаних з водними ресурсами, фахівці відносять:

● дефіцит води у маловодозабезпечених промислових і сільськогосподарських районах;

● збільшення частоти тривалих посух, які негативно впливають на врожай сільськогосподарських культур і створюють загрозу продовольчої безпеки держави, а також призводять до падіння водності річок, що, в свою чергу, погіршує якість води у водосховищах;

●погіршення якості поверхневих і підземних вод, внаслідок чого швидкими темпами загострюється проблема нестачі якісної питної води;

●збільшення частоти проявів водної стихії у вигляді повеней, паводків, підтоплення територій ґрунтовими водами;

●при недостатній забезпеченості водними ресурсами відбувається збільшення втрат води в системах питного водопостачання, які вже досягають третини від загальних обсягів споживання води, а в окремих регіонах – 40-50 відсотків;

●відсутність ефективної фінансової стратегії для водного сектора національної економіки [6].

Цікавим є приклад економічно розвинутих країн щодо пайової участі держави у фінансуванні капітальних вкладень та експлуатаційних витрат у водному господарстві. Так, Франція здійснює 50% капітальних вкладень за рахунок бюджету, 50% – за рахунок водокористувачів і муніципалітетів; експлуатаційні витрати – 100% покривають водокористувачі та муніципалітети. У США 70% капітальних вкладень у розвиток водного господарства здійснює держава, решту – водокористувачі і місцеві органи влади, а експлуатаційні витрати на 50% покриваються державою і на 50% водокористувачами та місцевими органами.

На жаль, в Україні ситуація зовсім інша. Бюджетних коштів на підтримку водного господарства, навіть за цільовими державними програмами, катастрофічно не вистачає. Бюджетне фінансування галузі спрямовується в основному на оплату електроенергії та заробітної плати (70–80%), а на ремонтні роботи витрачається лише близько 20–30%. Про розвиток галузі взагалі не йдеться, і це при тому, що майже 80% гідротехнічних споруд (особливо насосних станцій) відпрацювали свій експлуатаційний термін служби у 2–2,5 раза понад норму.

На досвіді таких європейських країн як Франція, Німеччина, Швеція, ми бачимо, що в управлінні водними ресурсами суто ринкові інструменти розумно поєднуються з адміністративними важелями шляхом встановлення меж дії ринку; доступ на ринок регулюється антимонопольною політикою, з використанням ліцензування і сертифікації; задаються певні економічні параметри (види і ставки податків, фіксованих платежів у бюджет, податкові пільги, організаційна політика); визначаються напрями і суми витрат бюджетних коштів, стратегія інноваційної політики. Однак, економічний механізм водокористування базується на реалізації принципу платності і покриття всіх витрат, пов’язаних з управлінням водними ресурсами, їх розвитком та охороною. Реалізація такого економічного механізму здійснюється у вигляді справляння плати за всі види водокористування та відшкодування всіх необхідних витрат на утримання водного господарства в належному стані. У той же час, водні об’єкти залишаються у державній власності, що сприяє контролю з боку держави за раціональним використанням водних ресурсів та їх охороною. Відшкодування витрат водного господарства реалізується у різних формах, зокрема:

• плата за споживання певної кількості води;

• плата за одиницю водокористування (людина, користувач, зрошуваний гектар);

• плата за перевищення ліміту води;

• плата за забруднення води;

• продаж права на воду (плата за ліцензію);

• податок на підприємство, який включає плату за воду;

• акціонерне право на воду [5].

В Україні джерелами фінансування ресурсозберігаючих програм є державний бюджет та бюджети органів місцевого самоврядування.

Також на водоочисні заходи можуть використовуватися власні кошти підприємств, установ та організацій. До таких заходів слід відносити реалізацію інноваційних проектів, розробку нормативів, здійснення організаційних і культурологічних заходів, модернізацію виробничих проектів, заміну енергетичних ресурсів на екологічно чисті види енергії, використання відновних видів природних ресурсів у виробничих цілях та заміну їх синтетичними тощо. Зазначимо, що суб’єкти підприємницької діяльності реалізують природоохоронні заходи за умови, що це вигідно і дає прибуток. Розробка відповідних засобів економічного стимулювання та їх законодавче закріплення дали б можливість вирішувати цю проблему з урахуванням передусім екологічних пріоритетів. Однак основна доля грошових надходжень припадає на державні кошти.

У зведеному бюджеті України серед структурних складових дохідної частини (податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти та цільові фонди) найбільшу частину займають податкові надходження. Середнє значення податкових надходжень в зведеному бюджеті України за 2006–2011 рр. складає 76,25% і становить 215230829,82 тис. грн. Однією із сладових податкових надходжень є збори та плата за спеціальне використання природних ресурсів. На основі статистичних даних [3] була побудована діаграма, в якій показано у відсотках частина збору за спеціальне використання води в загальному обсязі зборів та плат за спеціальне використання природних ресурсів (рис. 1).

 

Рис. 1. Частка збору за спеціальне використання води в загальному обсязі зборів та плат за спеціальне використання природних ресурсів, %

(розраховано автором за [3])

 

Як видно з рис.1, частка збору за спеціальне використання води становить 0,2-0,3%. В грошовому виразі це в середньому – 694566,20 тис. грн. на рік.

Слід зазначити, що існуюча система фіскального регулювання, використання водних ресурсів відзначається однобокістю та спрощеністю, не завжди має диференційований характер. Збір обчислюється виходячи з фактичних обсягів використаної води (підземної, поверхневої, отриманої від інших водокористувачів) водних об’єктів з урахуванням обсягу втрат води в  системах водопостачання, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, лімітів використання води, ставок збору та коефіцієнтів. Обсяг фактично використаної води обчислюється водокористувачами самостійно на підставі даних первинного обліку згідно з показаннями вимірювальних приладів. За відсутності вимірюваних приладів обсяг використаної води визначається водокористувачем за технологічними даними (тривалість роботи агрегатів, обсяг виробленої продукції чи наданих послуг, витрати електроенергії, пропускна спроможність водопровідних труб за одиницю часу тощо) [9].

Висновки. Для переходу до «зеленої економіки», згідно оцінок ООН, у 2012–2050 рр. необхідно щорічно інвестувати лише 2% світового ВВП у десять ключових секторів, у т.ч. в енергетику, промисловість, аграрно-промисловий комплекс, житлово-комунальне господарство, переробку відходів, управління водними ресурсами.

З метою активізації інтегрованого управління водними ресурсами в Україні, підвищення інноваційності у розвитку водної індустрії, у розробці і реалізації всіх наступних кроків мають брати участь: уряд, наука, освіта, бізнeс, громадські організації та інноваційні кластери [7].

Серед проблем водокористування в Україні – нерівномірний територіальний розподіл водних ресурсів, висока водоємність виробництва, особливості міжнародної інтеграції (не на користь України), нераціональне використання та забруднення водних ресурсів.

Виходом з такої ситуації є чітке визначення стратегії і тактики подальшого розвитку водогосподарського та меліоративного комплексу України, розроблення і прийняття на державному рівні Концепції його удосконалення і розвитку з визначенням цілей, завдань та шляхів і методів їх досягнення.

Особливу увагу слід приділяти питанням економічних методів регулювання і новому господарському механізму водокористування. Невід’ємною складовою розробленої концепції має стати бюджетне фінансування, як основа забезпечення національної безпеки у водному секторі економіки. Тобто закріпити положення, що кошти, які надходять до бюджету у вигляді платежів за використання водних ресурсів, є головним джерелом фінансування програмних водогосподарських і водоохоронних заходів. У зв’язку з цим водне, податкове і бюджетне законодавство повинні забезпечити цільову спрямованість даних платежів на формування цільових бюджетних фондів. У законодавчому полі необхідно вирішити питання щодо амортизаційної політики у водному господарстві, тому що оновлення основних фондів водного господарства можливе лише за умови нарахування цих коштів та створення амортизаційних фондів.

Слід задіяти усі випробувані ринкові механізми із залучення приватних інвестицій на фінансування водогосподарських і водоохоронних заходів. Йдеться про розширення державноприватного партнерства, ринкові підходи до встановлення ціни на воду і водні послуги, плату за забруднення, створення ринків води і продаж ліцензій, впровадження субсидій та стимулів для водокористувачів [4].

Проблема недостатнього фінансування проектів управління водними ресурсами, є вельми гострою як на національному, так і на міжнародному рівні, зокрема у зв’язку із будівництвом, відновленням, експлуатацією і технічним обслуговуванням інфраструктури водопостачання і каналізації. Істотним в цьому відношенні є підвищення ефективності використання наявних коштів і пошук механізмів для залучення додаткового фінансування, зокрема використання коштів, що виділяються державою і міжнародними організаціями, для залучення ресурсів з інших джерел, включаючи плату користувачів води та кошти приватного сектора [8, с.5].

Доцільно врахувати роль міжнародного співробітництва в сфері використання водних ресурсів та охорони довкілля, причому не лише в контексті заходів, що ініціюються міжнародними організаціями системи ООН та інших міжнародних структур. Адже проблема полягає в тому, що більшість з документів міжнародного рівня, що систематично приймаються такими організаціями, носять декларативний характер, більшою мірою зорієнтовані на глобальні проблеми сталого розвитку, пріоритетне висвітлення економічних проблем природокористування, заходів пом’якшення впливу господарської діяльності на довкілля, завдань екологічної освіти тощо.

Вирішення проблеми залучення коштів у природоохоронну сферу слід забезпечувати не «стандартним» шляхом вдосконалення фіскального регулювання та фінансово-кредитного забезпечення сталого водокористування, а впровадженням нових ефективних організаційно-правових форм міжнародної співпраці. Зокрема, організації підприємницької діяльності у сфері водного господарства на засадах відомих організаційно-правових форм [2].

Формування основних принципів ефективного водокористування, що мають базуватись на раціональному та збалансованому використанні і охороні водних ресурсів та шляхів їх досягнення, потребує впровадження системи заходів, які сприятимуть розвитку водної сфери:

● створення Національної Ради конкурентоспроможності України при Президентові України та відповідних Рад конкурентоспроможності регіонів, які б забезпечили розробку та реалізацію стратегії інноваційного розвитку та підвищення конкурентоспроможності країни, регіонів, міст та територій, в тому числі і в напрямку оптимізації використання водних ресурсів;

● створення при Верховній Раді Комісії по розвитку інтеграційних соціально-економічних структур (пром-, техно-, high-tech парків, спеціальних зон економічного розвитку, в т.ч. по водним ресурсам), яка має забезпечити розробку законодавчих актів та надання цим структурам необхідних прав та переваг для розвитку;

● забезпечення Кабінетом Міністрів України координації діяльності галузевих міністерств та відомств пo виконанню програми інноваційного розвитку та підвищенню конкурентоздатності національної та регіональних економік (в т.ч. розробки програми розвитку інноваційних промислових кластерів по водним ресурсам), в якій передбачається система поєднання кооперації і конкуренції серед учасників, збільшення надходження прямих іноземних інвестицій, створення нових робочих місць;

● створення за допомогою МЗС України та галузевих міністерств можливостей для участі українських кластерних об’єднань в міжнародних програмах регіонального розвитку, зокрема в Європейських ініціативах з розвитку співпраці країн-членів ЄС в Карпатах, на Дунаї, ін.;

● спрощення доступу до фінансування інноваційних проектів, пов’язаних зі сферою водних ресурсів через ефективне цільове використання коштів національного регіональних та місцевих бюджетів, безперешкодне залучення зовнішніх інвестицій (грантів, кредитів, субсидій);

● забезпечення за участю НАНУ та галузевих науково-дослідних інститутів проведення глибоких досліджень із виявлення резервів економічного та організаційного потенціалу, залученню його до формування пріоритетних інтеграційних виробничих об’єднань, в т.ч. з водоохорони та водозабезпечення;

● створення системи навчання потенційних учасників нових інтеграційних систем, представників влади і бізнесу (також для різних напрямів водної індустрії), як через традиційні освітні установи, так і через створення спеціалізованих бізнес-інкубаторів, науково-технологічних парків;

● утворення інформаційно-аналітичної системи для обслуговування учасників мережевих кластерних об’єднань (та всіх бажаючих до них приєднатись) на основі відповідних регіональних інформаційно-аналітичних центрів, які б здійснювали постійний моніторинг мереж і кластерів на відповідних територіях та розповсюджували їх позитивний досвід.

 

Список використаних джерел.

1. Асаул А.М. Основні напрями оптимізації використання водних ресурсів в системі забезпечення комплексної безпеки територій України / А.М. Асаул, М.О. Джаман, Г.О. Гончаров // Раціональне використання водних ресурсів як фактор забезпечення національної безпеки України: матеріали VII Пленуму Спілки економістів України та Всеукраїнської науково-практичної конференції. – Київ, 2012. – С. 71-85.

2. Гуменюк В.В. Глобалізація партнерських відносин держави і бізнесу в контексті політики раціонального водокористування / В.В. Гуменюк // Раціональне використання водних ресурсів як фактор забезпечення національної безпеки України: матеріали VII Пленуму Спілки економістів України та Всеукраїнської науково-практичної конференції. – Київ, 2012. – С. 85-106.

3. Жак О.П. Статистичний збірник: «Бюджет України за 2011 рік» / О.П. Жак. – К., 2012. – 294 с.

4. Закорко О.П. Економічні аспекти управління водними ресурсами та водокористування / Закорко О.П. // Раціональне використання водних ресурсів як фактор забезпечення національної безпеки України: матеріали VII Пленуму Спілки економістів України та Всеукраїнської науково-практичної конференції. – Київ, 2012. – C. 64-71.

5. Оскольський В.В. Економічні аспекти управління водними ресурсами та водокористування / В.В. Оскольський // Раціональне використання водних ресурсів як фактор забезпечення національної безпеки України: матеріали VII Пленуму Спілки економістів України та Всеукраїнської науково-практичної конференції. – Київ, 2012. – C. 2-13.

6. Оскольський В.В. Рекомендації всеукраїнської науково-практичної конференції «Раціональне використання водних ресурсів як фактор забезпечення національної безпеки України» / В.В. Оскольський // Раціональне використання водних ресурсів як фактор забезпечення національної безпеки України: матеріали VII Пленуму Спілки економістів України та Всеукраїнської науково-практичної конференції. – Київ, 2012. – С. 260-274.

7. Соколенко С.І. Кластерний підхід до реалізації стратегії ефективного використання водних ресурсів України / С.І. Соколенко // Раціональне використання водних ресурсів як фактор забезпечення національної безпеки України: матеріали VII Пленуму Спілки економістів України та Всеукраїнської науково-практичної конференції. – Київ, 2012. – C. 153-181.

8. Стратегическое партнерство по воде в целях устойчивого развития. Компонент ВЕКЦА. Водной инициативы ЕС. Программный документ. – ЕЭК ООН, 2003. – 87 с.

9. Хвесик М.А. Стратегічні імперативи раціонального природокористування в контексті соціально-економічного піднесення України / М.А. Хвесик. – Донецьк: ТОВ «Юго- Восток, Лтд», 2008. – 496 с.

 

References.

1. Asaul, A.M., Dzhaman M.O. and Goncharov G.A. (2012) “The main optimization directions of water resources in the system of integrated security areas Ukraine” Ratsional'ne vykorystannia vodnykh resursiv iak faktor zabezpechennia natsional'noi bezpeky Ukrainy: materialy VII Plenumu Spilky ekonomistiv Ukrainy ta Vseukrains'koi naukovo-praktychnoi konferentsii [The rational water resources using as a factor of Ukraine's national security: VII Plenum materials of the Ukraine Economists Union and the Ukrainian Scientific Conference], Kyiv, Ukraine, pp. 71-85.

2. Humeniuk V.V. (2012) “The Globalization Partnership of State and Business in the Context of Sustainable Water Using”, Ratsional'ne vykorystannia vodnykh resursiv iak faktor zabezpechennia natsional'noi bezpeky Ukrainy: materialy VII Plenumu Spilky ekonomistiv Ukrainy ta Vseukrains'koi naukovo-praktychnoi konferentsii [The rational water resources using as a factor of Ukraine's national security: VII Plenum materials of the Ukraine Economists Union and the Ukrainian Scientific Conference], Kyiv, Ukraine, pp. 85-106.

3. Zhak O.P. (2012) Statystychnyj zbirnyk: “Biudzhet Ukrainy za 2011 rik” [Statistical Yearbook: “Budget of Ukraine for 2011”],Kyiv, Ukraine, 294 p.

4. Zakorko O.P. (2012) “The Economic aspects of water management and water using” Ratsional'ne vykorystannia vodnykh resursiv iak faktor zabezpechennia natsional'noi bezpeky Ukrainy: materialy VII Plenumu Spilky ekonomistiv Ukrainy ta Vseukrains'koi naukovo-praktychnoi konferentsii [The rational water resources using as a factor of Ukraine's national security: VII Plenum materials of the Ukraine Economists Union and the Ukrainian Scientific Conference], Kyiv, Ukraine, pp. 64-71.

5. Oskol's'kyj V.V. (2012) “The Economic aspects of water management and water using” Ratsional'ne vykorystannia vodnykh resursiv iak faktor zabezpechennia natsional'noi bezpeky Ukrainy: materialy VII Plenumu Spilky ekonomistiv Ukrainy ta Vseukrains'koi naukovo-praktychnoi konferentsii [The rational water resources using as a factor of Ukraine's national security: VII Plenum materials of the Ukraine Economists Union and the Ukrainian Scientific Conference], Kyiv, Ukraine, pp. 2-13.

6. Oskol's'kyj V.V. (2012) The recommendations of All-Ukrainian scientific-practical conference “The rational water resources using as a factor of Ukraine's national security” Ratsional'ne vykorystannia vodnykh resursiv iak faktor zabezpechennia natsional'noi bezpeky Ukrainy: materialy VII Plenumu Spilky ekonomistiv Ukrainy ta Vseukrains'koi naukovo-praktychnoi konferentsii [The rational water resources using as a factor of Ukraine's national security: VII Plenum materials of the Ukraine Economists Union and the Ukrainian Scientific Conference], Kyiv, Ukraine, pp. 260-274.

7. Sokolenko S.I. (2012) “Cluster approach to implementing the strategy effective using of Ukraine water resources” Ratsional'ne vykorystannia vodnykh resursiv iak faktor zabezpechennia natsional'noi bezpeky Ukrainy: materialy VII Plenumu Spilky ekonomistiv Ukrainy ta Vseukrains'koi naukovo-praktychnoi konferentsii [The rational water resources using as a factor of Ukraine's national security: VII Plenum materials of the Ukraine Economists Union and the Ukrainian Scientific Conference], Kyiv, Ukraine, pp. 153-181.

8. Stratehycheskoe partnerstvo po vode v tseliakh ustojchyvoho razvytyia Komponent VEKTsA. Vodnoj ynytsyatyvy ES. Prohrammnyj document (2003) [Strategy Partnership on Water for Sustainable Development. EECCA Component. EU Water Initiative. A policy document.] EEK OON, 87 p.

9. Khvesyk M.A. (2008) Stratehichni imperatyvy ratsional'noho pryrodokorystuvannia v konteksti sotsial'no-ekonomichnoho pidnesennia Ukrainy [The strategic imperatives of sustainable environmental management in the context of socio-economic Ukraine rehabilitation], Yuho-Vostok,  Donets'k, Ukraine, 496 p.

 

Стаття надійшла до редакції 06.12.2014 р.

 

bigmir)net TOP 100

ТОВ "ДКС Центр"