Українською | English

НАЗАДГОЛОВНА


УДК 338.24.01

 

О. М. Клименюк,

викладач, Академія муніципального управління, м. Київ

 

ВПЛИВ ВИРОБНИЧИХ ФАКТОРІВ ТА ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН НА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК

 

Oleksiy M. Klymenyuk,

Lecturer, Academy of Municipal Management, Kyiv

 

INFLUENCE FACTORS OF PRODUCTION AND ECONOMIC RELATIONS ОN SOCIAL AND ECONOMIC DEVELOPMENT

 

У статті обґрунтовано необхідність дослідження впливу економічних відносин як сукупності факторів, в яких реалізуються продуктивні сили, та виявити структуру основних факторів впливу на економічне зростання. Підкреслюється той факт, що залежності зростання економіки не дозволяють в повній мірі пояснити лише впливом таких виробничих факторів як капітал та праця. У зв’язку з цим важливе значення має виявлення впливу економічних умов в яких проявляються виробничі фактори.

 

The article emphasizes the need to study the impact of economic relations as a combination of factors, which implemented the productive forces, and to identify the structure of the major impacts on economic growth. Highlights the fact that economic growth depends not allow fully explained only by the influence of production factors such as capital and labor. In this regard, important to identify the impact of economic conditions which manifest inputs.

 

Ключові слова: розвиток, виробничі фактори, модель, виробнича функція.

 

Keywords: development, production factors, model, production function.

 

 

Постановка проблеми. У макроекономічних дослідженнях показник економічного зростання відносять до основних критеріїв розвитку суспільства. Економіка, що зростає, характеризується збільшенням реального продукту, що може бути використаний для більш ефективного задоволення існуючих потреб чи розробки нових програм соціально-економічного розвитку, а також є індикатором добробуту суспільства та економічної незалежності. Результати досліджень в цій сфері показали, що залежності зростання економіки не дозволяють в повній мірі пояснити лише впливом таких виробничих факторів як капітал та праця. У зв’язку з цим важливе значення має виявлення впливу економічних умов в яких проявляються виробничі фактори.

Аналіз останніх досліджень. Економічне зростання визначається та вимірюється двома способами: приростом реального  національного доходу (НД), реального валового внутрішнього продукту (ВВП), а також збільшенням обсягів НД та ВВП на душу населення [1; 2; 3; 4].

Для вимірювання темпу приросту чи збільшення обсягу НД або ВВП запропоноване співвідношення :

 

                                             (1)

 

де  - темп приросту національного доходу чи ВВП у році t;

,   - національний дохід чи ВВП відповідно у t-му а t-1 році.

Показник економічного зростання на душу населення в році t:

 

                                                      (2)

 

де  - темп приросту населення країни.

За мету наукових досліджень у сфері економічного зростання, як правило, ставили визначення факторів та підходів до їх використання для реального збільшення національного доходу. Починались дослідження з обґрунтування однофакторних моделей економічного зростання, де вивчався вплив таких факторів як попит, розмір капіталу, робоча сила та інші [5; 2; 1].

Значна увага в теорії економічного зростання приділяється впливу інвестицій на обсяги кінцевого продукту. Будь-який додатковий дохід може бути використаний на споживання чи на заощадження [1; 10]:

 

ΔY = ΔC + ΔS                                                     (3)

 

де  ΔY - додатковий дохід;

ΔC - зміни у споживанні; ΔS – зміни у заощадженнях.

Мета статті полягає в обґрунтуванні необхідності досліджень впливу економічних відносин як сукупності факторів, в яких реалізуються продуктивні сили, та виявленні структури основних факторів впливу на економічне зростання.

Модель розвитку економіки [8, c.160] запропонована англійським економістом Р. Харродом, враховує один фактор – капітал. Вона побудована для дослідження конче приблизних закономірностей зростання економіки.

Модель передбачає, що національний доход розподіляється між накопиченням та споживанням:

 

y (t) = c(t) + s (t),                                                  (4)

 

де tіндекс часу; y (t) – національних дохід; c (t) – обсяг споживання;

s (t) – обсяг накопичення.

Накопичення в році t витрачаються на інвестиції в капітал:

 

S (t) = j (t),                                                                   (5)

 

 де j(t) – інвестиції в нарощування капіталу економіки в році t.

У моделі прийнято: накопичення складають постійну частку в обсязі національного доходу.

 

S (t) =,                                                                   (6)

 

де δ –conts;

збільшення капіталу k'(t)  в t-ому році дорівнює інвестиціям:

 

k' (t) = j (t),                                                                     (7)

 

відношення обсягу капіталу та національного доходу – величина постійна:

 

k (t) = py (t);                                                                   (8)

 

де k (t) – капітал (виробничі фонди); p=const.

При прийнятих припущеннях темп зростання національного доходу дорівнює:

 

                                                                         (9)

 

Якщо в початковій момент часу (t = 0) національний доход дорівнює у0 , то залежність його зміни в часі має такий вигляд:

 

                                                      (10)

 

Модель розвитку економіки, запропонована Р.Харрдом, базується на деяких припущеннях, що обмежують її практичне використання для економіки України, а також інших країн. Так рівняння (8) побудоване на припущенні, що відношення зростання капіталу та національного доходу – постійна величина p= k(t)/y(t), іншими словами, показник капіталоємності не змінюється у часі. Але аналіз ретельної статистичної інформації спростовує це припущення.

Оцінювання цього показника свідчить, що він змінився з 1990 по 2011р. в 2,25 рази. В 1990 році він складав:

 

 = 2,23

 

де за  прийнята вартість основних засобів України в 1990 році ( = 4235 млрд.грн), за  прийнятий ВВП за 1990 р. (=1900млрд.грн).

Аналогічно оцінена капіталоємність у 2011 році [9]:

 

 = 5,05

 

Як бачимо, прийняте припущення ускладнює застосування запропонованої моделі розвитку для дослідження економічного зростання України.

Значний індекс для дослідження поведінки економічної системи мають моделі зростання, це тип моделей, що будуються з метою з’ясування максимально можливих темпів зростання економічної системи при тих чи інших умовах, зокрема, при скільки завгодно великому інтервалі часу.

Модель зростання економіки, що розширюється, запропонована американським математиком фон Нейманом .

У моделі Неймана всі випуски та витрати зростають в однаковій пропорції.

Нейман описує економіку, що характеризується лінійною технологією виробничих процесів. Вона включає m технологічних способів, за допомогою яких n видів затрат перетворюється у n видів продукції.

Технологія описана двома матрицями розміру  m n :

 

A = || aij || ≥ 0,

 

матриця одиничних рівнів випусків:

 

В = || bij || ≥ 0,

 

де aij – затрати продукту і, що споживаються при використанні j- го технологічного способу з одиничною інтенсивністю; bij  - випуск і-го продукту при використанні j-го способу з одиничною інтенсивністю.

Інтенсивності технологічних способів в моделі позначені вектором-стовпчиком:

 

                         (11)

 

де  - рівень інтенсивності j- го способу,  .

Затрати продукту і при використанні способу j складають  , звідки загальні витрати продукту і дорівнюють:

 

                                                                                (12)

 

Аналогічно, загальний випуск продукту i дорівнює:

 

                                                                                  (13)

 

Технологічний темп зростання і-го продукту визначається співвідношенням:

 

, i=                               (14)

 

Для заданого вектора інтенсивностей λ визначається невід’ємне число :

 

                                                        (15)

 

Із залежностей (14), (15) очевидно:

 

                         (16)

 

При заданому векторі інтенсивностей технологічних способів  називається технологічним темпом зростання економічної системи.

Задача зростання економіки сформульована Нейманом у знаходженні максимального технологічного темпу зростання, який економічна система може витримати скільки завгодно довго при виконанні таких умов:

цільова функція -  

обмеження –

                         (17)

 

                                                                                                     (18)

 

Максимальне значення  = max  назване технологічним темпом зростання, а відповідний вектор інтенсивностей λ* - оптимальним вектором інтенсивностей.

Практичне використання викладеної моделі зростання економіки в реальних умовах ускладнюється поєднанням в одній задачі макроекономічних процесів розвитку економічної системи та необхідністю підготовки інформації щодо продуктивності кожного технологічного способу стосовно кожного виду продукції, а також нормативів витрат щодо кожного продукту при кожному способі виробництва. Необхідно також відмітити, що перелічені норми формуються під впливом виробничих факторів, які в даній моделі не представлені, а отже, потребують подальших досліджень.

У наведених вище моделях розвитку недостатньо досліджений вплив факторів, що реально існують в економіці, та особливо їх взаємопов’язаний вплив на економічне зростання.

В зв’язку із цим в економіці розроблені основи побудови виробничих функцій, для визначення впливу змінних величин витрат (ресурсів) на обсяги кінцевої продукції .

На макроекономічному рівні важливішими факторами виробництва виступають: праця (робоча сила) та капітал (виробничі фонди), а результатом виробництва – кінцевий суспільний продукт, чи національний дохід, чи ВВП. Така двохфакторна виробнича функція має вигляд:

 

y = F (K;L),                                                                               (19)

 

де yобсяг випуску (кінцевий продукт, ВВП); К – основні виробничі фонди, що використовуються в процесі виробництва (капітал); L – витрати праці (робоча сила).

Виробнича функція:

 

                                  (20)

 

отримала назву функції Кобба-Дугласа і широке визнання економістів для математичного моделювання функціонування та розвитку економічних систем.

Важливе економічне значення у виробничій функції Кобба-Дугласа мають показники ступеня  - це значення еластичності обсягу кінцевого продукту до витрат ресурсів K i L. Наприклад, збільшення значення фактора К (номіналу) на 1 % призводить до збільшення кінцевого продукту на %, а збільшення на 1% витрат праці (фактор L) – до збільшення обсягу продукції на  або на ( 1-) % відповідно до формули (20).

Авторами [6] досліджено виробничу функцію Кобба-Дугласа з метою обґрунтування напрямів подолання економічної кризи в Україні. Відповідно до цієї функції факторами, що впливають на обсяги кінцевої продукції, є основні виробничі доходи (капітал) та витрати праці. Досліджена функція Кобба-Дугласа виду , γ =1,01,α = 0,25 на статистичних даних України щодо індексів зміни ВВП основних фондів та зайнятого населення з 1990 року за десять років. Зміна індексів цих факторів з 1990 по 1999р. складали:

 

= 1,0928

 = 0,8583

 

Розрахунковий індекс зміни ВВП за цей період мав скласти, відповідно до функції:

 

 

Іншими словами, якби розвиток економіки України відповідав прийнятій виробничій функції, то ВВП України в 1999р. склав би 92% від рівня ВВП у 1990 р. Але фактична статистична інформація свідчить [10 ], що ВВП у 1999 році знизився на 40,9% від рівня у 1990році, в той час як виробнича функція показала його падіння із 100 до 92%. Тобто розбіжності у цих показниках складають 225%.

Автори [6] роблять висновок, що у виробничій функції відсутні фактори, які призвели до фактичного падіння ВВП.

Значна кількість факторів, що впливають на економічний розвиток країни, не підлягають на цей час точному кількісному вимірюванню. Але дослідження множини таких факторів має суттєве значення для побудови моделей економічного зростання.

На основі аналізу виробничих функцій можна зробити висновок, що вплив основних виробничих факторів – капіталу та робочої сили, що представляють собою продуктивні сили, на економічний розвиток глибоко досліджувався економістами на протязі останніх десятиріч, що дало багато позитивних результатів.

В той же час сучасні дослідники довели, що крім формалізованих виробничих факторів в реальній економіці існують фактори, без вивчення яких побудова адекватної моделі розвитку економіки навряд чи можлива. Як відмічено вище, назви цих «додаткових» факторів достатньо різноманітні, що зрозуміло в зв’язку із складністю цієї категорії та різноманітністю вивчаємих економічних систем та цілей дослідників.

При широкому діапазоні найменувань цих додаткових факторів можна стверджувати, що всі вони грають роль середовища, в якому «працюють» продуктивні сили і в результаті цього з’являється кінцева продукція.

Функціонування та соціально-економічний розвиток будь-якої країни визначається продуктивними силами та виробничими відносинами.

Розвиток економічної системи, крім продуктивних сил, залежить від виробничих відносин. На жаль, результати досліджень цієї категорії значно скромніші.

Слід відмітити, що вчені-економісти, дослідники цієї категорії, одностайно визнають її важливіше значення, але результатів цих досліджень, які можна було б використовувати безпосередньо у прийнятті управлінських рішень, щодо підвищення ефективності економічної системи, недостатньо.

На думку авторів [6] виробничі відносини – дуже складна і недостатньо формалізована категорія, яку можна розглядати як комплекс законів, норм і правил, що регулюють виробництво та розподіл матеріальних і нематеріальних благ. Вони відображають зацікавленість виробників у виробництві цих благ, а отже, впливають на ступіть використання виробничого потенціалу та його розвитку.

В сучасних дослідженнях все більше використовують поняття «економічні відносини».

Отже, це середовище, в якому діють продуктивні сили, представляє собою економічні відносини. Незважаючи на те, що без виробничих факторів економічні відносини ніякої продукції не виробляють, вони є активними, оскільки найсуттєвішим чином впливають на функціонування та віддачу цих факторів. Наведемо склад системи факторів, метою функціонування яких є створення внутрішнього валового продукту (рис. 1.).

 

Рис. 1. Структура основних факторів впливу на економічне зростання

 

Висновки і перспективи подальших досліджень.  Таким чином, для отримання надійних залежностей показників розвитку економіки важливе значення має на тільки дослідження факторів капіталу та праці, але й економічних відносин як умови ефективного функціонування виробничих факторів.

Це робить моделювання економічних відносин, їх структури, зв’язків, оцінювання їх рівня та впливу на зростання кінцевого продукту актуальним напрямком досліджень соціально-економічного розвитку країни.

 

Література.

1. Макконелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика. Пер.с англ. 11-го изд. К: Хагар-Демос, 1993.-785 с.

2. Трансформаційна економіка//В.С.Савчук, Ю.К.Зайцев, І.Й.Малий та ін..; За ред. В.С.Савчука, Ю.К.Зайцева.- К.: КНЕУ, 2006.-612 с.

3. Стратегії економічного розвитку в умовах глобалізації: Монографія / За ред. д-ра екон.наук, проф.. Д.Г.Лукяненка. – К.:КНЕУ, 2001.

4. Сакс Дж.Д., Пивоварский О. Економіка перехадного періоду. Уроки для України. – К.: Основи, 1996.

5. L. Tarshis. “Keynesian Revolution” in the New Palgrave. A. Dictionary of Economics. vol. 3. London: The Macmillan Press. 1987, p.48.

6. Клименюк М.М., Безус А.М. Виробничі відносини як фактор подолання економічної кризи // М.М. Клименюк, А.М.Безус / Наук. вісник АМУ. Зб.наук.праць, серія «Економіка» вип..8. – К.: 2010. – с.5.

7. Статистичний щорічник України за 2008р. – К.: Держ. підприємництво «Інформаційно-аналітичне агентство», 2009. – 566 с.

8. Конторович Л.В., Горетко А.Б. Оптимальные решения в экономике. – М.: Изд-во «Наука», 1972. – 232 с.

9. Статистичний щорічник України за 2012 рік / Державна служба статистики України. – К.: ТОВ «Август Трейд», 2013. – 552с.

10. Roger A.Arnold. Economics. West Publishing Company. University of Nevada, Las Vegas. 886p.

 

References. 

1. Makkonell, K.R. and Briu, S.L. (1993), Ekonomyks: pryntsypy, problemy y polytyka [Economics: Principles, Problems and Policies], Khahar-Demos, Kyiv, Ukraine.

2. Savchuk, V.S. Zajtsev, Yu.K. and Malyj, I.J. (2006), Transformatsijna ekonomika [Transformational economy], KNEU, Kyiv, Ukraine.

3. Luk'ianenko, D.H. (2001), Stratehii ekonomichnoho rozvytku v umovakh hlobalizatsii [Economic Development Strategy in the context of globalization], KNEU, Kyiv, Ukraine.

4. Saks, Dzh.D. and Pyvovarskyj, O. (1996), Ekonomika perekhadnoho periodu. Uroky dlia Ukrainy [Economics of Transition. Lessons for Ukraine], Osnovy, Kyiv, Ukraine.

5. Tarshis, L. (1987), “Keynesian Revolution” in the New Palgrave. A. Dictionary of Economics, vol. 3, The Macmillan Press, London, UK.

6. Klymeniuk, M.M. and Bezus, A.M. (2010), "Industrial relations as a factor of economic crisis", Nauk. visnyk AMU. Zb.nauk.prats', seriia «Ekonomika», vol.8, p.5.

7. State Statistics Service of Ukraine (2009), Statystychnyj schorichnyk Ukrainy za 2008r [Statistical Yearbook of Ukraine for 2008], Derzh. pidpryiemnytstvo «Informatsijno-analitychne ahentstvo», Kyiv, Ukraine.

8. Kontorovych, L.V. and Horetko, A.B. (1972), Optymal'nye reshenyia v ekonomyke [Optimal solutions in the economy], Nauka, Moscow, USSR.

9. State Statistics Service of Ukraine (2013), Statystychnyj schorichnyk Ukrainy za 2012r [Statistical Yearbook of Ukraine for 2012], Avhust Trejd, Kyiv, Ukraine.

10. Arnold, R. A. (1995), Economics. West Publishing Company, University of Nevada, Las Vegas, USA.

 

Стаття надійшла до редакції 04.12.2014 р

 

bigmir)net TOP 100

ТОВ "ДКС Центр"