Українською | English

НАЗАДГОЛОВНА


УДК 332.1

 

О. М. Клімович,

аспірант кафедри менеджменту та маркетингу,

Луцький національний технічний університет

 

ФАКТОРИ ВПЛИВУ НА ФОРМУВАННЯ МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА

 

O. M. Klimovich,

postgraduate, Department of Management and Marketing,

Lutsk National Technical University

 

FACTORS AFFECTING THE FORMATION OF INTERREGIONAL COOPERATION

 

Проведено теоретичне дослідження сутності та процесу формування системи міжрегіональних зв’язків. Розглянуто групи факторів, що впливають на міжрегіональне співробітництво з урахуванням змісту та закономірностей його розвитку для досягнення синергетичного ефекту.

 

Theoretical study of essence and process of forming the system of interregional relations. Are considered groups of factors that affect interregional cooperation considering the content and the laws of its development to achieve a synergistic effect.

 

Ключові слова: міжрегіональне співробітництво, інтеграція, синергетичний ефект, система економічних зв’язків

 

Key words: interregional cooperation, integration, synergistic effect system of economic relations.

 

 

Постановка проблеми. Інтеграційні трансформації та зміни характеру економічних, політичних та соціальних відносин в умовах розвитку інтеграційних процесів зумовлюють  дослідження формування нової системи відносин між регіонами країни. В дослідженнях змісту міжрегіонального співробітництва важливим завданням є виявлення причин від яких залежить ефективний розвиток повноцінної співпраці регіонів. У зв'язку з цим для стабільного економічного розвитку регіонів та держави в цілому необхідним є врахування факторів, що впливають на забезпечення взаємозв’язків між регіонами країни.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню питань міжрегіонального співробітництва присвячені праці таких відомих вітчизняних науковців, як 3. Варналій, З. Герасимчук, М. Долішній, В. Кіш, С. Максименко, Н. Мікула, Л. Прокопенко, О. Рудік, І. Сторонянська,  І. Студенніков, В. Удовиченко, та інші. Зокрема, такими відомими науковцями, як Л. Штерн, Ф. Котлер, Г. Армстронг, В. Пила, Т. Терещенко розглядаються групи факторів, що впливають на розвиток міжрегіонального та транскордонного співробітництва.

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. Попри досить велику кількість наукових праць з визначеної проблематики, на наш погляд, одна з наукових проблем розвитку міжрегіонального співробітництва полягає в необхідності визначення факторів впливу з урахуванням змісту та закономірностей його розвитку для досягнення синергетичних ефектів.

Мета статті. Головною метою дослідження є визначення факторів, що впливають на процес міжрегіонального співробітництва, для подальшого формування системи заходів щодо усунення негативних тенденцій у розвитку такої співпраці.

Виклад основного матеріалу. Міжрегіональну співпрацю розглядають з різних позицій, зокрема Статут Асамблеї європейських регіонів розглядає міжрегіональне співробітництво як таке, що відбувається між регіонами, що належать до різних держав. Однак співпраця регіонів можлива не лише між державами, але й в середині країни, що  звужує розуміння цього поняття.

На думку Н. Мікули, міжрегіональне співробітництво означає будь-яку взаємоузгоджену діяльність, спрямовану на започаткування відносин між територіальними общинами та властями двох або більше договірних сторін, крім відносин транскордонного співробітництва між сусідніми органами влади, включаючи укладання між територіальними общинами та органами влади інших держав угод про співробітництво [5, с. 11].

 У такому підході співробітництво спрямоване на започаткування відносин, що дозволить вирішити більшість проблем між територіальними общинами та властями договірних сторін. Також у визначенні конкретизуються суб’єкти і об’єкти співпраці. Проте, не відомий подальший розвиток відносин, а саме його кінцевий результат.

Можна погодитися з І. Сторонянською в тому, що міжрегіональне співробітництво – це взаємовідносини, які виникають між регіонами в сферах економіки, політики, культури, освіти, охорони природи тощо [8, c. 43]. Однак у визначені не відображено на яких засадах розвитку будуть відбуватися відносини, і взагалі, чи будуть вони взаємовигідними.

З. Манів під міжрегіональнім співробітництвом розуміє будь-які зв'язки, що встановлюються між регіонами різних державних утворень. Така співпраця спрямована на вирішення конкретних соціально-економічних проблем кожної території. Проте, таке трактування можна було б удосконалити тим, що на даний час взаємовідносини регіонів відбуваються в великій кількості сфер і часто незалежно від волі та бажань людини та відміченого нею кордону – в атмосфері, по воді тощо [3, с. 55]. 

Так, значна кількість дослідників свідчить, що характеристиками міжрегіонального співробітництва є взаємоузгодженість, зрощення та взаємовигідність зв’язків, що є властивостями синергетики. Тому, слід зазначити, що визначальним фактором міжрегіонального співробітництва буде синергетичний ефект.

Загалом, синергія (від грец. synergos – діяти разом) це зростання ефективності діяльності в результаті з'єднання, інтеграції окремих частин у єдину систему. За  останніми  дослідженнями  вчених  здатність  до  синергетизму є  фундаментальною властивістю  природи  і  притаманна  кожній  її  матеріальній  сутності [11, с. 26]. У  реалізації цього явища ключовою є діалектична єдність двох природних процесів диференціації (поділу, відмінності) та інтеграції (поєднання).

Слід відмітити, що синергетика досліджує «фізичні основи формування структур», вона вивчає «процеси самоорганізації в нерівноважних нелінійних системах» [9, с. 15]. За класичним означенням А. Богданова, «системою називається сукупність елементів та зв’язків між ними, які володіють властивістю, яка не зводиться до суми властивостей елементів». За таким підходом, просторову міжрегіональну систему можна визначити, як сукупність ресурсів та економічних суб’єктів території, які взаємопов’язані та взаємодіють між собою у сфері виробництва, розподілу та споживання, формують на основі впорядкованої системи зв’язків одне ціле. З погляду синергетики, процеси у таких відкритих системах характеризуються принциповою нелінійністю, присутністю зворотних зв’язків, що зумовлює появу якісно нових можливостей здійснення керуючого впливу на систему міжрегіональних зв’язків [2, с. 10]. Саме синергетика  може стати адекватним  інструментом  для  аналізу складних інтеграційних процесів, що відбуваються в сучасному суспільстві та економіці.

Так, міжрегіональне співробітництво визначається як, процес формування системи стійких взаємовигідних зв’язків між територіальними общинами та властями двох або декількох регіонів як усередині держави, так і за її межами, що визначають коло учасників та зміст співпраці в різних сферах суспільного життя на основі досягнення синергетичного ефекту.

З метою розробки системи заходів щодо усунення негативних тенденцій у розвитку міжрегіонального співробітництва важливо визначити фактори з тих, які впливають на сам процес такого співробітництва. В економічній літературі можна простежити традиційний розподіл факторів на внутрішні і зовнішні. Можна погодитися, що фактори які впливають на міжрегіональне співробітництво доцільно поділити на зовнішні та внутрішні.  Однак, вчені не конкретизували їх зміст, або ж наповнили дані групи факторів чинниками які, дещо звужують коло наших досліджень. Зважаючи на інтеграційні зв’язки, які можуть зароджуватися як між регіонами різних країн, так і в межах однієї держави, відповідно фактори впливу будуть мати різний характер на різних рівнях розвитку зв’язків. Про зовнішні чинники, що впливають на міжрегіональну діяльність, в цілому можна сказати, що вони впливають на економічну ситуацію в країні (регіоні) та її галузевої особливості;  внутрішні фактори, пов'язані з індивідуальними особливостями учасників співпраці. У той же час, Н. В. Бакало з огляду чинників  макросередовища, поділяє на фактори прямого та опосередкованого впливу. Однак, слід зауважити, що така класифікація не відображає сутності щодо формування міжрегіональних зв’язків, виду діяльності та галузевої приналежності [1]. 

Л. Петкова групує фактори за потенціалами зростання: природно-ресурсним, людським, уречевленим, фінансовим, науково-технічним, та пропонує конкретні оціночні показники [6, с. 58]. Проте, такий розподіл слід доповнити сукупністю чинників, що характеризують внутрішній економічний стан регіону (соціально-демографічні, економічні, інфраструктурні та інші фактори).

Інші вчені під керівництвом А. Егоршина, виділяють такі фактори: економічні (нестача фінансових ресурсів, висока вартість нововведень, високий економічний ризик тощо); виробничі (нестача кваліфікованого персоналу, інформації про нові технології, ринки збуту тощо); інституціональні фактори (низький попит з боку споживачів на інноваційну продукцію, недостатня юридична ефективність законодавчих і нормативно-правових документів, нерозвиненість інноваційної інфраструктури, ринку технологій тощо) [10, с. 28]. Можна погодитися з автором, що такі фактори впливають на формування міжрегіональних зв’язків і є основою для гармонійних відносин, однак, така систематизація факторів при забезпеченні ефективного міжрегіонального розвитку, залишається недостатньо конкретизованою та вимагає докладного дослідження.

 Серед чинників, що впливають на співпрацю, які виділили колектив авторів під керівництвом В. Пили, розглядали соціально-демографічні, природо-ресурсні, економічні, фінансові, інформаційні, геополітичні, політичні, адміністративні, правові та інтеграційні фактори з позиції розвиту  транскордонного співробітництва. Найчастіше в літературі до основних факторів, відносять політичні, економічні, правові, соціальні, екологічні, природно-геополітичні фактори [7]. Проте, на нашу думку, з позиції міжрегіонального співробітництва варто економічні та фінансові об’єднати в одну групу, так само як і екологічні та природо-ресурсні, оскільки їх напрямки впливу досить близькі по своїй суті. Також правове поле визначає геополітичні та політичні фактори, тому визначимо їх як одну групу. Оскільки згадані вище фактори є загальновідомими, ми не будемо акцентувати увагу на їх тлумаченні, а пропонуємо поділити їх за напрямком дії на зовнішні та внутрішні. Під загальними факторами ми будемо розуміти ті, які враховують ресурсні можливості регіону чи його економічний потенціал, соціально-культурні та демографічні, науково-технічні та інформаційні, правові, природничі та  логістичні можливості. 

На наш погляд, окрім традиційних факторів, причинами зміни міжрегіональних зв’язків можуть бути процеси самоорганізації, виникнення та досягнення синергетичних ефектів,  розпад структур (систем)  різної  природи.

Зважаючи на сутність змісту, що визначає міжрегіональне співробітництво, при класифікації факторів впливу на співпрацю, слід враховувати особливості процесів у сучасній системі інтеграційних зв’язків. Адже, саме така класифікація розкриє сутність і особливість факторів впливу на основи для формування міжрегіональної співпраці.

Пропонуємо розглянути фактори впливу з позиції  сучасного аспекту міжрегіонального співробітництва, які чинять вплив на ефективний розвиток зв’язків та досягнення синергетичних ефектів. Створення зв’язків, поява нових явищ та процесів в міжрегіональному співробітництві, які неможливо пояснити на основі законів та закономірностей класичної економічної науки, зумовило правомірність використання підходу до дослідження стійкого розвитку міжрегіональних систем.

У переліку основних факторів впливу на розвиток співробітництва, російські вчені під керівництвом Зоріна І.В. виділяють групи статичних та динамічних [4, с. 34-35], дія яких: постійна або мінлива. Перших – дія триває відповідно, завжди, на відміну від мінливих.  Тому, слід враховувати часову організованість взаємозв’язків, скільки часу триватиме дія того чи іншого фактору. Однак поділ на статичні та динамічні фактори викликає певні зауваження, оскільки це не визначає тривалість дії впливу чинників. Тут, можна погодитися з Н. Рязановою, яка пропонує охарактеризувати фактор за допомогою часового інтервалу, впродовж якого він діє. Так до статичних (постійних) факторів впливу в часовому просторі  ми віднесемо чинники – постійної дії. Наприклад кліматичні умови, що впливають на співпрацю, діючи незалежно від діяльності учасників, мають суттєвий  вплив  на  економічні, соціальні  та  екологічні  процеси. Вони мають наступні обмеження в розвитку співробітництва: малоземелля, дефіцит  сільськогосподарських земель; територіальні диспропорції в розвитку і забезпеченості  ресурсами;  складні умови проживання та господарської діяльності в гірській місцевості; високий ризик виникнення небезпечних природних стихійних явищ; дефіцит внутрішніх фінансово-кредитних ресурсів; залежність економіки від поставок енергоносіїв [13]. Постійно змінюється структура господарства, інтенсивність якої залежить від об’єктивних і суб’єктивних чинників.  Як зазначає Л. Чернюк, основними факторами, що впливають на характер, масштаб та напрям загального структурного зрушення, які притаманні будь-якій  території, є  політичні,  економічні,  соціальні,  екологічні та інформаційні [12, с. 28]. Щодо  власне  структури господарства країни та зв’язків  регіонів, то її визначають такі фактори, як структура потреб  населення,  темпи  науково-технічного  прогресу,  природні  ресурси. 

Таким чином можна виділити фактори за часом дії, які пов’язані із розвитком міжрегіональних систем відповідно до конкретних обставин і залежності від проміжку часу:

- Тимчасової дії;

- Довготривалої дії;

- Постійної дії.

Міжрегіональна система являє собою щось більше, ніж сума частин і увага в системі концентрується більш на взаємозв’язках, які відносяться до діяльності цілого, враховуючи властивості окремих частин. Цілком закономірно, міжрегіональна система зв’язків визначається їх цілісністю та внутрішньою взаємодією. Тому, в нашому випадку узгодженість дій та сумісність інтересів учасників, можна виділити як фактор впливу на синергетичний ефект міжрегіонального співробітництва.

На результат синергії можуть вплинути такі фактори як:

- низька організованість міжрегіональної системи (сума її властивостей буде меншою від суми властивостей компонентів);

- цілі учасників співпраці (лежать не тільки в сфері матеріальної вигоди, але і в підтримці сприятливої, хорошої репутації продукту або послуги).

Співробітництво вважається налагодженим та організованим, яке засноване  на спільній професійній діяльності, єдності цілей, спільності інтересів, спільній трудовій діяльності, та впровадженні інновацій. Тому синергетичний ефект певним чином залежить від особливостей традицій, релігійних чи культурних цінностей, які при зародженні співпраці не суперечать рамкам закону.

При появі нових властивостей у інтеграційній системі, яким може бути притаманна випадковість, невизначеність, мінливість, багатоваріантність можливих станів системи, стохастичність змін, що відбуваються, - синергетичний ефект залежить від комбінації поєднання цих властивостей різних, інструментів комунікацій, чинників зовнішнього середовища у певному часі і просторі. Чинниками безпосереднього впливу на загальний синергетичний ефект є такі складові як – характер діяльності взаємозв’язків, ціна, інструменти стимулювання.

Зважаючи на викладені вище чинники, що впливають на міжрегіональні інтеграційні взаємодії через синергетичні ефекти, пропонуємо враховувати наступні фактори:

- перебудова існуючих і утворенні нових зв’язків між елементами системи співробітництва;

- стимулюючі фактори (які представляють найбільший інтерес співпраці);

- узгодженість дій та сумісність інтересів учасників співпраці.

Висновки. На основі проведеного дослідження  процесів міжрегіонального розвитку можна сказати, що в загальному розумінні міжрегіональне співробітництво є системою відносин, яка формується на засадах взаємовигідної співпраці між територіальними общинами та властями регіонів в різних сферах суспільного життя (економічного, соціального, політичного, культурного, екологічного розвитку даних територій із широким залученням місцевої спільноти) що зорієнтована на синергетичний ефект, що дасть змогу досягнути стабільний та збалансований розвиток співпраці. Перелічені умови та чинники які впливають на синергетичний ефект від взаємодії регіонів породжують ситуації, що вимагають еластичних ме­тодів управління розвитком регіону. Ефективність і гнучкість управління зв’язками на всіх рівнях при адаптації до змін веде до розвитку управлінського потенціалу. У зв’язку з цим дуже важливою і актуальною є необхідність продовження досліджень у цьому напрямку в руслі розроблення механізму забезпечення до управління всією системою міжрегіональних взаємовідносин враховуючи синергетичні ефекти.

 

Література.

1. Бакало Н.В. Модель системи впливу факторів макросередовища на елементи процесу управління малих підприємств // Вісник ДонНУЕТ, Серія: „Економічні науки”. – Донецьк: ДонНУЕТ, 2007. – № 4. – С. 42– 46. 

2. Данилов Ю.А. Что такое синергетика? Нелинейные волны. Самоорганизация / Ю.А. Данилов, Б.Б. Кадомцев. -  М.: Наука, 1983. - С. 10-18.

3. Манів З.О. Регіональна економіка : навчальний посібник / З.О. Манів, І.М. Луцький, С.З. Манів. – Львів : Магнолія 2006, 2008. – 638 с.

4. Менеджмент туризма: Туризм и отраслевые системы: Учебник / [И.В. Зорин, А.И. Зорин, Т.А. Ирисова и др.]. – М.: Финансы и статистика, 2002. – 272 с.

5. Мікула Н.А., Толкованов В.В. Транскордонне співробітництво. – Київ., видавництво «Крамар», – 2011. – 259 с.

6. Петкова Л.О. Економічне зростання в Україні: регіональний вимір / Л.О. Петкова – Черкаси: ЧДТУ, 20094. – 271 с.

7. Пила В. І., Терещенко Т. В. Новітні стратегії розвитку транскордонного співробітництва в Україні // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Регіональні політика в Україні: сучасні форми та методи реалізації (Збірник наукових праць). Вип.. 2 (52) / НАН України. Ін-т регіональних досліджень. Редкол.: відп. ред. акад.. НАН України М. І. Долішній. – Львів, 2005. – С. 246–258.

8. Сторонянська Ірина Міжрегіональні інтеграційні прцесі в Україні: Тенденції та перспективи розвитку / Ірина Сторонянська. - Львів: ІРД НАН України, 2009. - 392с.

9. Сугаков В. Й. Основи синергетики / В. Й. Сугаков ― К. : Обереги, 2001. ― 287 с.: іл.. ― (Б-ка Держ. фонду фундамент. досліджень).

10. Управление инновационным развитием региона: монография / Под ред. А.П. Егоршина. – Н. Новогород: НИМБ, 2008. – 288 с.

11. Хакен Г. Тайны природы. Синергетика: наука о взаимодействии / Герман Хакен. ― Москва―Ижевск : Институт компьютерных исследований, 2003. ― 320 с.

12. Чернюк Л. Г. Виробнича інфраструктура АПК України: стан та перспективи розвитку / Л. Г. Чернюк, Л. С. Ананьєва – К.: РВПС НАН України, 2000. – 101 с.

13. Наукова електронна бібліотека періодичних видань НАН України – М.А. Хвесик [Електронний ресурс] - Режим доступу. URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/12011/01khvesik.pdf?sequence=1 (дата звернення 15.02.2014).

 

References.

1. Bakalo, N.V. (2007), “Model of the system of impact of macroenvironment factors on the elements of a process management of small businesses”, Visnyk DonNUET, Seriia: „Ekonomichni nauky”, vol. 4, pp. 42– 46.

2. Danilov, Ju. A. and Kadomcev, B.B. (1983), Chto takoe sinergetika? Nelinejnye volny. Samoorganizacija [What is synergy? Nonlinear waves. Self-organization] Nauka, Moscow, USSR.

3. Maniv, Z.O. Luts'kyj, I.M. and Maniv, S.Z. (2008), Rehional'na ekonomika: navchal'nyj posibnyk [Regional Economics: Tutorial], Mahnoliia, L'viv, Ukraine.

4. Zorin, I.V. Zorin, A.I. and Irisova, T.A (2002), Menedzhment turizma: Turizm i otraslevye sistemy: Uchebnik [Tourism Management: Tourism and branch systems: Tutorial], Finansy i statistika, Moscow, Russia.

5. Mikula, N.A. and Tolkovanov, V.V. (2011), Transkordonne spivrobitnytstvo [Cross-border cooperation], Kramar, Kyiv, Ukraine.

6. Petkova, L.O. (2009), Ekonomichne zrostannia v Ukraini: rehional'nyj vymir [Economic growth in Ukraine: the regional dimension], ChDTU, Cherkasy, Ukraine.

7. Pyla, V.I. and Tereschenko, T.V. (2005), Novitni stratehii rozvytku transkordonnoho spivrobitnytstva v Ukraini [New strategy of cross-border cooperation in Ukraine], Sotsial'no-ekonomichni doslidzhennia v perekhidnyj period. Rehional'ni polityka v Ukraini: suchasni formy ta metody realizatsii (Zbirnyk naukovykh prats'), Vol. 2 (52), рр. 246-258.

8. Storonians'ka, I. (2009), Mizhrehional'ni intehratsijni prtsesi v Ukraini: Tendentsii ta perspektyvy rozvytku [Inter-regional integration processes in Ukraine: Trends and Prospects for Development], IRD NAN Ukrainy, L'viv, Ukraine.

9. Suhakov, V.J. (2001), Osnovy synerhetyky [Fundamentals of synergy], Oberehy, Kyiv, Ukraine.

10. Egorshin, A.P. (2008), Upravlenie innovacionnym razvitiem regiona: monografija [Management of innovative development of the region], NIMB, N. Novogorod, Russia.

11. Haken, G. (2003), Tajny prirody. Sinergetika: nauka o vzaimodejstvii [The secrets of nature. Synergetics: science of the interaction], Institut komp'juternyh issledovanij, Moscow, Russia.

12. Cherniuk, L.H. and Anan'ieva, L.S. (2000), Vyrobnycha infrastruktura APK Ukrainy: stan ta perspektyvy rozvytku [Industrial infrastructure of agroindustrial complex Ukraine: status and prospects], RVPS NAN Ukrainy, Kyiv, Ukraine.

13. Khvesyk, M.A. Stepanenko, A.V.  and Yarots'ka, O.V. (2008), "Strategy for socio-economic development of the Carpathian region based on the risk of catastrophic floods", Produktyvni syly i rehional'na ekonomika, vol. 2, pp. 4-27.

 

Стаття надійшла до редакції 01.04.2014 р.

 

bigmir)net TOP 100

ТОВ "ДКС Центр"