Українською | English

НАЗАДГОЛОВНА


УДК 336.113:221

 

Б. М. Струк,

аспірант Науково-дослідного фінансового інституту

 

БЮДЖЕТ РОЗВИТКУ ЯК ІНСТРУМЕНТ ПОЛІТИКИ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ

 

B. M. Struk,

Postgraduate student Scientific Research Financial Institute

 

THE DEVELOPMENT BUDGET AS A POLICY TOOL ECONOMIC GROWTH

 

Досліджено і розроблено основні положення механізму функціонування бюджету розвитку як інструменту політики економічного зростання. Проаналізовано стан фінансування бюджетних інвестицій та капітальних видатків із місцевих та державного бюджетів. Розглянуто ключові моменти та напрями реформування інституту бюджету розвитку, а також визначено місце та значення бюджету розвитку в економічні системі. Запропоновано до використання систему контролю та оцінки ефективності використання бюджетних коштів.

 

Researched and developed the basic provisions of the mechanism of operation of the development budget as a policy instrument for economic growth. The state budget financing of investments and capital expenditures of local and state budgets. We consider the key points and areas of reform of the development budget , and the place and importance of the budget in the economic system . Proposed to use a system of monitoring and evaluating the effectiveness of the use of public funds.

 

Ключові слова: бюджет розвитку, економічне зростання, бюджетні інвестиції, капітальні видатки, субвенції, трансферти.

 

Keywords: budget development , economic growth , government investment , capital expenditures , grants, transfers.

 

 

Постановка проблеми. Сьогодення вітчизняної економіки є вкрай складним практично з усіх точок зору, однак найбільшої загрози становить складність побудувати прогноз її розвитку, або хоча б частково передбачити майбутні тренди економічного та соціального розвитку в Україні. Нестабільність та динамічність зміни економічного, політичного та соціального середовищ в Україні роблять вітчизняну економіку інвестиційно-непривабливою, а відтак сподіватись на приплив значних інвестицій в країну, без кардинальної зміни економічної політики, не доводиться.

Надійним показником сталості функціонування економічної системи в Україні може стати бюджет розвитку. Саме ефективна реалізація та виконання бюджету розвитку, як на державному, так і на місцевому рівнях, слугувала б утвердженням того, що держава здійснює політику забезпечення економічного розвитку, а сам бюджет розвитку є інструментом політики економічного зростання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми становлення інституту бюджету розвитку як інструменту політики економічного зростання є досить актуальними сьогодні і досліджуються багатьма зарубіжними та вітчизняними вченими-економістами. Різні аспекти даної проблеми досліджуються в наукових працях таких вчених, як О. Василика [1], Л. Єлісєєвої [2], О. Кириленко [5, 6], В. Кравченко [7], Ю. Петленка [8], І. Смирнова [9], О. Сунцової [10], В. Твердохлєбова [11], Б.А. Карпінський, В.О. Григоренко [4], Н.М. Дочинець [2], Річард Шрам, Карл Ноленберг [15]. Проте деякі в силу того, що сам бюджет розвитку в нашій економіці не виконує відведеної йому ролі, а поняття економічного зростання є доволі спірним, дана тематика потребує додаткового осмислення та висвітлення.

Мета дослідження. Ціль дослідження полягає у розгляді існуючого стану функціонування бюджету розвитку, оцінці перспектив та ймовірних напрямів реформування бюджетної системи, і як наслідок представлення сформованих осмислень у вигляді цілісної системи використання бюджету розвитку як інструменту політики економічного зростання.

Виклад основного матеріалу. Фінансова система України сьогодні відчуває гострий дефіцит коштів, який зрештою не сформувався тільки за останній звітний рік. Цей дефіцит є результатом системного витрачання бюджетних коштів на соціальну сферу, а на фоні зменшення обсягів інвестицій в економічний розвиток, і як наслідок зменшення темпів економічного зростання, дохідна частина бюджетів всіх рівнів почала відчувати брак ресурсів.

В умовах гострого дефіциту бюджетних коштів, перед державою виникло питання використання всіх наявних інструментів активізації економічного зростання і в першу чергу за допомогою бюджетних інструментів.

Бюджет розвитку – доходи і видатки, які спрямовуються на вдосконалення регіональної (місцевої) економіки (у тому числі видатки на проведення будівельних робіт, виконання інвестиційних довготривалих проектів). Видатки бюджету розвитку, як правило, носять капітальний характер. Доходи місцевого бюджету розвитку формуються переважно за рахунок банківських кредитів, інвестиційних субсидій, комунальних (муніципальних) позик та інших надходжень [2].

Методологічні основи функціонування бюджету розвитку мають чітке регламентування та визначання в чинних нормативно-правових актах, однак водночас мають цілу низку прихованих ризиків, суперечностей та проблем, що власне і визначає низьку ефективність функціонування цього інструменту економічного розвитку, а відтак і не забезпечує достатню фінансову спроможність територій. Більше того, саме механізм здійснення бюджетних інвестицій є доволі хитким, що дає змогу маніпулювати та неефективно витрачати бюджетні кошти.

Сьогодні існує багато трактувань самого розуміння "бюджет розвитку", окремі науковці порівнюють його із стабілізаційним фондом, інші із інвестиційним фондом, ми ж під бюджетом розвитку розуміємо складову частину спеціального фонду місцевих бюджетів, у якому зосереджуються бюджетні ресурси, призначені для проведення інвестиційної та інноваційної діяльності шляхом здійснення капітальних видатків, фінансування та субсидіювання інноваційних програм (програмно-цільовий метод).

Згідно із законодавством України, у видатковій частині місцевих бюджетів окремо передбачаються видатки загального фонду й видатки спеціального фонду, які, в свою чергу, поділяються на поточні та капітальні. У складі останніх особливе місце становить бюджет розвитку. У свою чергу, видатки спеціального фонду спрямовуються на капітальне будівництво та реалізацію інвестиційно-інноваційних програм місцевого характеру. Кошти бюджету розвитку спрямовуються на реалізацію програм соціально-економічного розвитку вiдповiдної території, пов'язаних із здійсненням інвестиційної та інноваційної діяльності, а також на фінансування субвенцій та інших видатків, пов'язаних з розширеним відтворенням [13].

 

Рис. 1. Джерела надходжень та напрями витрачань місцевих бюджетів розвитку

 

Зазначений перелік джерел надходжень бюджету розвитку є досить обмеженим і неспроможним забезпечити необхідний рівень фінансування статей бюджету розвитку.

 

Таблиця 1.

Динаміка капітальних видатків місцевих бюджетів України, млн. грн.

 

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

КАПІТАЛЬНІ ВИДАТКИ

22 498.42

25 901.88

11 428.64

13 256.82

17 396.93

16 218.95

14 240.00

Придбання основного капіталу

11 153.14

14 247.52

7 082.99

9 655.45

13 013.20

12 206.37

9 937.30

Придбання обладнання і предметів довгострокового користування

2 487.30

2 753.64

1 666.67

2 509.97

3 243.88

3 628.05

2 733.59

Капітальне будівництво (придбання)

2 715.63

2 853.69

1 361.40

1 661.91

3 141.48

2 331.36

1 293.33

Капітальний ремонт

3 208.67

5 011.93

2 474.97

3 631.97

3 906.27

4 180.78

4 164.94

Реконструкція та реставрація

2 741.54

3 628.26

1 579.94

1 851.59

2 721.57

2 066.19

1 728.75

Капітальні трансферти

11 321.28

11 640.53

4 340.85

3 576.41

4 329.04

3 976.51

4 302.70

Капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям)

6 792.01

6 786.06

2 875.97

2 287.90

4 134.64

3 821.23

4 186.49

Капітальні трансферти органам державного управління інших рівнів

462.02

346.27

101.17

147.38

167.77

125.73

83.43

Капітальні трансферти до бюджету розвитку

4 045.56

4 470.45

1 343.64

1 115.14

 

 

 

 

Аналізуючи динаміку капітальних видатків місцевих бюджетів України за 2007-2013 роки, відразу стає помітним зменшення загального обсягу фінансування видатків на капітальні вкладення. В той час, як з державного бюджету такі видатки фінансуються із загального та спеціального фондів, то місцеві бюджети фінансують цю статтю виключно із коштів спеціального фонду, а відтак напрям цих видатків завідома мав би містити інвестиційний характер. Однак у 2007 році обсяг фінансування капітальних видатків становив 22 498,42 млн. грн., а у 2013 році вже 14 240,00 млн.грн., причому у 2009 році, на який припало основне кризове фінансове навантаження, обсяг фінансування капітальних видатків у порівнянні із 2007 та 2008 роками скоротився вдвічі.

Оцінюючи структуру капітальних видатків, відразу стає помітним витрачання значного обсягу коштів на фінансування поточних капітальних видатків (ремонт, будівництво, реконструкція), їх частка коливається в межах 50-60% від загального обсягу фінансування капітальних видатків, іншу частку видатків становлять капітальні трансферти. Із загального обсягу капітальних трансфертів варто відзначити такий трансферт як "Капітальні трансферти до бюджету розвитку", які фінансувались лишень до 2010 року включно. Ці кошти направлялись у вигляді трансфертів із державного та місцевих бюджетів у бюджети інших рівнів саме у бюджет розвитку, чим забезпечували його наповнення, а відтак давали змогу реалізовувати певні програми. Обсяг цього фінансування постійно зменшувався, із 4 045,56 млн. грн. у 2007 році до 1 115,14 млн. грн. у 2010 році, а вже у 2011-2013 роках фінансування таких трансфертів не здійснювалось.

В Україні ефективність використання капітальних видатків, не тільки місцевих бюджетів, але і державного бюджету вкрай низька, що пов’язано з розпорошеністю бюджетних коштів, відсутністю єдиних засад формування та функціонування системи державних інвестицій і забезпечення їх цільового й ефективного використання. Крім того, бюджетний та інвестиційний процеси не скоординовані у часі, формування інвестиційних проектів, що потребують державної підтримки, не інтегровано у загальний бюджетний процес. Так, обсяг фінансування капітальних видатків з Державного бюджету України у 2013 році скоротився на 39,5% в порівнянні із 2012 роком, що в грошовому еквівалентів дорівнює – 11657,01 млн. грн., а в порівнянні з 2011 роком, обсяг фінансування 2013 року зменшився на 42,9% або на 13437,26 млн. грн..

Оцінюючи та осмислюючи вище сказане, можна зробити ряд висновків:

1. Функціонування бюджету розвитку в тому варіанті і з тими механізмами перерозподілу ресурсів, які існують сьогодні – неспроможний стати інструментом забезпечення інноваційно-інвестиційного розвитку держави, а відтак і не може сприяти економічному зростанню України;

2. Склад та частка джерел надходжень бюджету розвитку необхідно переглянути в напрямі їх збільшення;

3. Необхідно визначити та встановити критерії ефективності використання бюджетних коштів, що є вкрай необхідним з міркувань корисного витрачання і так обмеженого обсягу фінансових ресурсів бюджету розвитку.

Сформовані висновки є лишень частиною загальної системи реформування, які необхідно провадити у вітчизняній фінансовій та економічній системі загалом.

Раціоналізувати українську державну інноваційну політику, яка власне і визначає обсяги ресурсів які необхідно, буде доцільно аудитом ефективності економічного розвитку. Це дозволить виявляти фактори, які перешкоджають досягненню максимальному ефекту при використання бюджетних коштів. Для цього в економіці існує безліч показників та індикаторів, за допомогою яких можна оцінити ефективність витрачених коштів, спрогнозувати та передбачити майбутній стан фінансово-економічної системи і за умови появи ризиків нівелювати їх.

Виходячи із зазначеного механізм здійснення бюджетних інвестицій (фінансування видатків бюджету розвитку) як інструменту забезпечення економічним зростанням фінансово-економічної системи полягає в тому, щоб знайти такі управлінські рішення  щодо якомога ефективнішого використання бюджетних коштів на відповідному кроці , які призводять до загального економічного зростання (рис. 2).

 

Рис. 2. Можливість формування економічного зростання фінансово-економічної системи за умови окремого варіанту прийняття управлінського рішення

(W – очікуваний (прогнозований) економічний ефект, V – варіант управлінського рішення, S – стан системи)[4]

 

З цього слідує, що в процесі реалізації бюджету розвитку, будь-якого рівня, існуватиме система оцінки ефективності, яка надаватиме чітку інформацію про використання бюджетних коштів. Критерієм ефективності буде економічне зростання відповідної території, регіону чи держави. Сучасний розвиток економічних систем декламується прагненням отримати максимальний ефект при мінімальних обсягах затрат ресурсів, і коли йде мова про приватний сектор, то керівники та власники керуються в першу чергу питаннями прибутковості та ефективності власних інвестицій, і як наслідок вибирають найбільш прийнятну для них стратегію інвестування. Коли мова заходить про бюджетні кошти, то як правило питання ефективності витрачання цих коштів відходить на другий план, а особи які відповідають за ефективну реалізацію державних програм в останню чергу піклуються отриманням максимальної користі із одиниці інвестованих бюджетних коштів.

Отож, до поки управлінці бюджетної сфери та виконавці державних програм не почнуть керуватись логікою та типовою поведінкою управлінця приватного сектору, який прагне максимізувати ефект від власного управління, а отже будь-яке його прийняте управлінське рішення буде виходити із позиції досягнення максимального результату  при , до того моменту говорити про ефективне витрачання бюджетних коштів або прибуткове здійснення бюджетних інвестицій не доводиться.

Зокрема, у випадку досягнення умови , можемо говорити про нормальну адитивну систему і правильні прийняті управлінські рішення в бюджетній сфері, що призводить до стійкого економічного зростання в країні. Однак у випадку, коли стан системи, після прийнятого рішення, S1 або SN-1 не відповідатиме прагненням , це означає, що наступному N-му кроці прийняття управлінських рішень, це рішення не може бути тотожним, тому що приймалось до цього – VN ≠ V1. А відтак важелі, інструменти та методи управління бюджетними коштами повинні відрізнятись від тих, що вже застосовувались в силу відсутності у них економічної ефективності.

Висновки зданого дослідження та перспективи подальших розвідок. Отже, здійснивши оцінку стану використання бюджету розвитку як інструменту політики економічного зростання держави, можна узагальнюючи, відзначити – бюджет розвитку та бюджетні інвестиції бюджетів різних рівнів в сучасних умовах так і не стали дієвим інструментом реалізації інноваційно-інвестиційної політики держави. Обмеженість наповнення фондів бюджету розвитку, як наслідок обмежують ймовірні напрями витрачання таких коштів, а на ряду із наявністю неефективного механізму їх розподілу та відсутності дієвого контролю за рівнем прибутковості їхнього витрачання, такий інструмент як бюджет розвитку потребує нагального та радикального реформування.

Оцінюючи світовий досвід провадження державних інвестицій із бюджету, та екстраполюючи цей довід в сучасні українські реалії можна виділити три пріоритетні напрями реформування механізму здійснення бюджетних інвестицій:

нарощування загального обсягу бюджетних інвестицій майбутнього – частка інвестицій із бюджету повинна займати значне місце у частині всіх видатків бюджету, а обсяги фінансування бюджету розвитку повинні сягати 7-10% ВВП країни;

фінансування "фундаменту" для творення майбутнього – полягає у тому, що видатки із бюджету розвитку будуть направлятись на дослідження нових галузей, які призведуть до створення нових ринків, різних секторів та ніш у вже відомих галузях, зокрема енергетиці, навколишньому середовищі, медичному обслуговуванні та сільському господарстві;

фінансування розвитку людського капіталу – кошти бюджету розвитку через механізм субсидій та цільових програм повинні надходити до найкращих університетів та дослідницьких закладів.

Окреслені напрями є лише частиною бачення напрямів розвитку програм фінансування із бюджету розвитку або за допомогою бюджетних інвестицій, однак ці напрями формують фундаментальне підгрунття для провадження подальшого дослідження в напрямі конкретизації самих напрямів здійснення фінансування. Також детального вивчення потребує оцінка механізму здійснення фінансування видатків бюджету розвитку та дослідження методологічного апарату оцінки ефективності такого фінансування. Всі ці питання знайдуть своє висвітлення в наступних публікаціях.

 

Література.

1. Василик О. Д. Теорія фінансів : підручник [Текст] / О. Д. Василик. - К.: НІОС, 2003. – 416с.

2. Дочинець Н. М. Методика вимірювання розвитку консьюмеризму в регіоні / Н. М. Дочинець // Актуальні проблеми економіки. – 2007. – № 11. – С. 95-103.

3. Єлісєєва Л. Сутнісно-теоретичні аспекти місцевих фінансів / Л. Єлісєєва// Вісник ТНЕУ. - №2, 2012. – с. 72-82

4. Карпінський Б.А. Синергетика: еволюція поглядів та прояв управлінських рішень у фінансово-економічному просторі. Частина І / Б.А. Карпінський, В.О. Григоренко // Науковий вісник НЛТУ України. – 2013, № 23.7. – С. 366-375

5. Кириленко О. П. Місцеві бюджети України (історія, теорія, практика) [Текст] / О. П. Кириленко. – К.: НІОС, 2000.- 384 с.

6. Кириленко О. П. Місцеві фінанси : навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів [Текст] / О. П. Кириленко. – Тернопільська академія народного господарства. – Т.: Астон, 2004.- 192 с.

7. Кравченко В. І. Місцеві фінанси України : навчальний посібник [Текст] / В. І. Кравченко. – К.: Т-во «Знання»; КОО.-1999.- 487 с.

8. Петленко Ю. В. Місцеві фінанси : конспект лекцій [Текст] / Ю. В. Петленко, О. Д. Рожко . – К.: Кондор, 2011.- 282 с.

9. Смирнов И. О. Бюджет городского Совета и планирование городского хазяйства [Текст] / И. О. Смирнов, В. А. Шаврин // Городской Совет: сб. статей. – М., 1935.-С. 61-83.

10. Твердохлебов В. Н. Местные финансы: Избранные статьи / В.Н. Твердохлебов, Науч. ред. и вст. статья Н.Г. Королева. - (Библиотека экономической мысли России). - РОССПЭН, 2012г. – 544 с.

11. Лондар С. Л. Фінанси : навч. посібник [Текст] / С. Л. Лондар, О. В.Терещенко. – Вінниця: Нова Книга, 2009. – 384с.

12. Європейська хартія місцевого самоврядування [Електронний ресурс] : офіц. текст : за станом на 16.11. 2009 р. – Режим доступу :http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/994_036

13. Бюджетний кодекс України [Електронний ресурс] : офіц. текст : за станом на 1 вересня 2013 р. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2456-17

14. Про місцеве самоврядування в Україні [Електронний ресурс] : Закон України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР. – Режим доступу : http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80

15. Nollenberger, K., Groves, S.M. & Valente, M.G. (2003). Evaluating Financial Condition: A Handbook for Local Government, Washington, DC, International City/County Managers Association.

 

References.

1. Vasylyk, O. D. (2003). Teoriia finansiv [Theory of Finance] K.: NIOS, 416 c. (in Ukr.)

2. Dochynets, N. (2007), Methods of measuring konsyumeryzmu in the region. Actual problems of economy. Vol.11. 95-103 (in Ukr).

3. Yelisieieva, L. (2012). Essential theoretical aspects of local finance. Visnyk Ternopil's'koho natsional'noho ekonomichnoho universytetu [Journal of Ternopil National Economic University] , vol. 2, pp. 72-82 (in Ukr.).

4. Karpinski, B.A., Grygorenko, V.O.,(2013), Synergetics: the evolution of opinion and expression-making in the financial and economic environment. Part I. Scientific Bulletin of National Forestry University of Ukraine. - Vol. 23.7. 366-375 (in Ukr).

5. Kyrylenko, O. P. (2000). Mistsevi biudzhety Ukrainy (istoriia, teoriia, praktyka) [The local governments of Ukraine (history, theory, practice)], K.: NIOS, 384 c. (in Ukr.).

6. Kyrylenko, O. P. (2004). Mistsevi finansy : navchal'nyj posibnyk dlia studentiv vyschykh navchal'nykh zakladiv [Local finance: a textbook for university students], Ternopil's'ka akademiia narodnoho hospodarstvaб T.: Aston, 192 c. (in Ukr.).

7. Kravchenko, V. I. (1999). Mistsevi finansy Ukrainy : navchal'nyj posibnyk [Local finance Ukraine: Tutorial], K.: T-vo «Znannia»; KOO, 487 c. (in Ukr.).

8. Petlenko, Yu. V., Rozhko, O. D. (2011). Mistsevi finansy : konspekt lektsij [Local finance: lecture notes], K.: Kondor, 282 c. (in Ukr.).

9. Smirnov, I. O., Shavrin, V. A. (1935). City Council Budget and urban planning hazyaystva. Gorodskoj Sovet: sb. Statej [City Council: Sat articles], M., pp. 61-83. (in Russ.).

10. Tverdohlebov, V. N. (2012) Mestnye finansy: Izbrannye stat'I [Local Finance: Selected Articles], ROSSPJeN, 544 c. (in Russ.).

11. Londar, S. L., Tereschenko, O. V. (2009). Finansy : navch. posibnyk [Finance: Tutorial], Vinnytsia: Nova Knyha, 384 с. (in Ukr.).

12. European Charter of Local Self-Government (1985). Available at: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/994_036. (in Ukr.).

13. The Budget Codex of Ukraine (2010). Available at: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2456-17. (in Ukr.).

14. Local governments in Ukraine (1997). Available at: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80. (in Ukr.).

15. Nollenberger, K., Groves, S.M. & Valente, M.G. (2003). Evaluating Financial Condition: A Handbook for Local Government, Washington, DC, International City/County Managers Association.

 

Стаття надійшла до редакції 16.05.2014 р.

 

bigmir)net TOP 100

ТОВ "ДКС Центр"