Українською | English

НАЗАДГОЛОВНА


УДК 330.83: 330.101

 

І. Г. Ханін,

к. т. н., професор кафедри міжнародної економіки та світових фінансів

 Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара

 

ОНТОЛОГІЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ПАРАДИГМИ В СУЧАСНИХ КОНЦЕПЦІЯХ РОЗВИТКУ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ

 

У статті висвітлено значення інформації в розвитку сучасного суспільства; досліджено теоретичні концепції визначення парадигми; обґрунтовано особливості становлення інформаційної парадигми в загальнонаукових концепціях розвитку суспільства; виокремлено ключові ознаки нових парадигмальних змін сучасного світового простору.

 

The importance of information in the development of modern society are singled out in the article; the theoretical definitions of the concept of paradigm are analyzed; the peculiarities of information paradigm’s development in general conceptions of society are singled out; the key features of the new paradigm changing of modern world space are defined.

 

Ключові слова: парадигма, інформатизація, концепція, розвиток, суспільство, світовий простір.

 

Keywords: paradigm, information, concept, development, society, world space.

 

 

Постановка проблеми. Сучасний світ вступив у нову епоху, що характеризується розгортанням новітньої інформаційно-гуманітарної революції, вибуховим поширенням інформаційно-мережних технологій, глобалізацією та конвергенцією суспільних процесів, формуванням планетарної інформаційно-гуманітарної сфери. Інформаційна революція, що охопила всі країни світу, веде до глибоких змін у виробництві, у соціально-економічній сфері й духовно-культурному житті, а інформація стала одним із основних факторів науково-технічного прогресу. Стрімкий розвиток мікроелектроніки та обчислювальної техніки породив якісно нову автоматизовану інформатику, яка сприяє сучасним розробкам нових технологій, що включають нано- і нейротехнології. Дані обставини, в своїй сукупності та взаємозв’язку, формують нову інформаційну парадигму в сучасній економіці в центрі якої знаходиться ідея інформації як головного фактора сучасної динаміки розвитку суспільства.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питання парадигмальних змін як в області інформаційних технологій, так і в самій інформаційній економіці є сферою наукових інтересів багатьох зарубіжних та вітчизняних науковців, серед яких: А.І. Абдулаєв, Д. Белл, Н. Вінер, Голуб С.Є., С.А. Дятлов, К.О. Данилішина, М. Кастельс, Т. Кун, Є. Маймінас, О.М. Сазонець, І.Л.Сазонець, В. Стьопін, Б.Ж. Тагаров, О. Тофлер, Л.А.Тутов, К. Фрімен К. Шенон, А.Е. Шаститко та ін. Водночас, науковцями не у повній мірі дослідженні особливості формування та становлення інформаційної парадигми на сучасному етапі цивілізаційного розвитку світового суспільства, що зумовлює актуальність даної проблематики.

Формулювання цілей статті. Метою статті є дослідження передумов формування інформаційної парадигми в сучасних концепціях розвитку світової економіки. Основними завданнями дослідження виступають: висвітлити значення інформації в розвитку сучасного суспільства; дослідити теоретичні концепції визначення парадигми; обґрунтувати особливості становлення інформаційної парадигми в загальнонаукових концепціях розвитку суспільства; виокремити ключові ознаки нових парадигмальних змін сучасного світового простору.

Виклад основного матеріалу. На початку постнеокласичного етапу розвитку людства була неминуча поява нового розуміння Природи, розширення знання про неї. На цій основі виникли нові концепції й технології, що сприяють вирішенню тих проблеми, які вважалися нерозв’язними та формують передумови виникнення нової парадигми, сутність якої зводиться до «інформаційного» бачення світового порядку, а інформаційна складова всіх матеріальних систем є джерелом процесів розвитку, що відбуваються в них. У зв’язку з цим зростає необхідність та значущість аналізу економічної імплементації інформаційної парадигми, що лежить в основі філософсько-методологічного підходу до пояснення найактуальніших наукових проблем сучасності.

На роль нової парадигми поряд з інституційно-еволюційним напрямом претендує також, і не безпідставно, інформаційна парадигма, яка в аналізі економічних процесів і явищ на перше місце поставила інформаційний чинник. Становлення теорії інформаційної економіки як інформаційної парадигми почалося ще з 1960-х рр. і набуло подальшого свого розвитку в 1970–1990-х рр., починаючи з досліджень Ф. Махлупа, М. Пората та інших.

Як справедливо відзначає К.О. Данилішина, інформацію на сьогодні слід розглядати як стратегічний продукт. Здатність суспільства та його інституцій збирати, обробляти, аналізувати, систематизувати та накопичувати інформацію, забезпечувати свободу інформаційного обміну є важливою передумовою соціального та технологічного прогресу, чинником національної безпеки, однією з основ успішної внутрішньої та зовнішньої політики. Інформаційна сфера має системо утворюючий характер і впливає практично на всі галузі суспільних відносин. Крім того, сьогодні не можуть не вражати можливості, що надають досягнення у сфері інформатизації, телекомунікацій та інформаційних технологій, в отриманні, поширенні та швидкості доставки різноманітної інформації [6, с. 74].

В сучасних філософських дискусіях щодо питання про предметну визначеність інформації виникли три альтернативні позиції, які ґрунтовно висвітлює у власному дослідженні Голуб С.Є. По-перше, інформація трактується як сфера спілкування й засіб загальнонаукової рефлексії. По-друге, її розуміють як властивість систем, що самоорганізуються, пов’язана з упорядкуванням взаємодій. По-третє, інформація розглядається як міра неоднорідності розподілу матерії й енергії, властивість усіх матеріальних систем, що фіксують споконвічну неоднорідність світу. Окреслені спроби розуміння інформації ввійшли в сучасну теорію під такими назвами: атрибутивна, комунікативна й функціональна концепції інформації [5, с. 7].

Головним досягненням звернення наукового співтовариства до інформаційно-синергетичних ідей є можливість формування єдиної наукової картини світу. Як відзначає В. Стьопін: « Тривалий час ідея цієї єдності існувала лише як ідеал. Але в останній третині ХХ століття виникли реальні можливості об’єднання уявлень про три головні сфери буття – нежива природа, органічний світ та соціальне життя – в цілісну наукову картину на основі базисних принципів, що мають загальнонауковий статус» [13, с. 641]. Дослідник вважає, що таким базисним принципом, який складає основу сучасної наукової картини світу є універсальний еволюціонізм. Він об’єднує в собі ідеї системного і еволюційного підходів. Суть цього принципу полягає в синергетичному розгляді неживої, живої та соціальної матерії як єдиного універсального еволюційного процесу [13, с.643-644].

Зазначимо, що поряд з принципом універсального еволюціонізму всі три головні сфери наукового пізнання (неорганічний, біологічний та соціальний світ) поєднуються саме за рахунок категорії інформації. Це пов’язано з тим, що інформація, виступає як «міра впорядкування структур та їх взаємодії» являє собою об’єктивну характеристику, загальний параметр (рівень організації) на всіх етапах організації матерії [1, с. 52]. Інформаційна картина світу, на думку дослідника Р. Абдєєва, «...особливо наочно підтверджує послідовний розвиток всієї матерії, як спадкоємне накопичення інформації, різноманітності» [1, с. 55], вона показує закономірний процес зародження життя та створення ноосфери, що характеризується стрімким розвитком науки.

В умовах становлення постіндустріальної економіки з переважаючою нематеріальної складової виробництва, скороченням «матеріального» сектора економіки, інформація стала визначати напрям і динаміку розвитку, модифікуючи всю систему економічних відносин. Так, Г. Саймон передрікав цю проблему ще в 1976 р., стверджуючи, що залучення в економічну теорію інформаційних проблем призведе до зміни бази, інструментів та методів досліджень [12, с. 17].

Узагальнюючи результати наукових досліджень щодо ролі інформаційних процесів у контексті соціально-економічного розвитку, російський науковець Б.Ж. Тагаров [14] виділяє деякі напрямки формування нової інформаційної парадигми в економічні теорії:

- визнання першорядного значення або, точніше, провідної ролі інформаційної складової економіки, остання відповідно постає, скоріше, як інформаційна мережа, а не як сукупність незалежних «атомів», пов'язаних ринком;

- визнання багатоваріантності соціально-економічного розвитку і відповідно альтернативності майбутнього, з чого випливають можливість розробки не єдиної, універсальної для всіх, а варіантних моделей економіки, визнання множинності цивілізацій і шляхів їх еволюції, необов'язковість лінійного прогресу та ймовірність циклічного розвитку, множинність можливих його траєкторій;

- визнання того, що в економіці діє не одновимірна економічна людина, а повнокровний живий «соціальний» індивідуум, що керується у своїй економічній поведінці багатьма різними критеріями і володіє часто неповною, обмеженою інформацією .

В ході нашого дослідження пропонуємо розуміти парадигму, як систему форм, уявлень і цінностей одного поняття, які відображають його видозміну, історичний шлях, заради досягнення ідеального поняття. В загальному вигляді суть інформаційної парадигми можна описати словами кібернетика Стаффорда Біра [4]: «Інформація – це дані, які міняють нас». У власних теоретичних дослідженнях щодо потенціалу розвитку економічної теорії науковці Л.А.Тутов, А.Е. Шаститко зазначають, що парадигму можна визначити як строго наукову теорію, втілену в системі понять, що виражають істотні риси дійсності, а також загальновизнані наукові досягнення, що надають науковому співтовариству модель постановки проблем та їх вирішення в рамках певного історичного періоду [15, с. 45].

В продовження, Т. Кун, який увів у науковий обіг поняття «парадигма», в своїй книзі «Структура наукових революцій» висуває концепцію зміни наукових парадигм революційним шляхом з наступним періодом «нормальної науки», яка передбачає тільки кумулятивне накопичення знань [9].

В кінці XX - початку XXI століття в економічній науці сформувалася інформаційно-поведінкова парадигма, що поставила у фокус дослідження економічної теорії проблеми, пов'язані з поведінкою економічних суб'єктів, їх сприйняттям сигналів, що надходять від інших суб'єктів, і цілеспрямованим впливом на зовнішнє інформаційне поле. Така методологічна установка дозволяє по-новому поглянути на сутність ринкової рівноваги і зачіпає практично всі напрями прикладної економіки, включаючи багато аспектів монетарної політики.

Теоретичну цінність в питаннях парадигми економічної теорії та формування інформаційного суспільства представляють собою наукові погляди Є. Маймінаса, згідно з якими, сучасна економіка може бути представлена «як гігантська інформаційна мережа з своїми вузлами – суспільними одиницями, де виробляється, циркулює і споживається інформація. У цих вузлах виростають ієрархії для більш ефективного «оволодіння» інформацією. Подібною мережею стає і все сучасне суспільство, де в якості вузлів виступають численні і різнорідні інформаційні центри - економічні, наукові, навчальні, культурні, адміністративні, військові...» [10, с. 91].

Слід відзначити, що така структура докорінно відрізняється від смітіанських уявлень про економіку як про сукупність виробників і споживачів, які виступають в якості анонімних незалежних продавців–покупців, яких пов’язує лише «невидима рука» ринку. В результаті, підсувати еволюцію становлення інформаційної парадигми пропонуємо переліком характерних рис сучасного постіндустріального суспільства, сформульованих одним з перших його дослідників – Д. Беллом [2; 3]: 

- центральне місце в постіндустріальному суспільстві належить теоретичному знанню як основі інновацій;

- створюються нові інтелектуальні технології;

- зростає клас людей, що володіють знанням, влада належить меритократії; 

- перехід від споживання благ до споживання інтелектуальних послуг;

- зміни в характері праці, збільшується роль жінок у сфері зайнятості, брак благ замінює брак інформації і часу; 

- сучасна економіка характеризується як економіка інформації.

 Якщо детально проаналізувати цей різнорідний перелік, неважко переконатися, що в його основі лежить провідна роль інформації у визнанні значення науки та інтелектуальних послуг.

Важливим аспектом розвитку інформаційного суспільства є певна міра його невизначеності. Як справледиво відзначав Ф.Х. Найт, «Ми живемо в царстві невизначеності ... Це відноситься як до бізнесу, так і до інших видів діяльності ... Якщо ми хочемо зрозуміти функціонування економічної системи, ми повинні осмислити суть і значущість фактора невизначеності»[11].

Згідно теоретичної концепції С.А. Дятлова [7], в рамках нової інформаційної парадигми, соціально-економічного розвитку та інформаційної методології аналізу передбачається, що соціально-економічна реальність являє собою доцільну цілісно організовану систему відкритого типу, функціонування і розвиток якої здійснюється у відповідності з законами інформації.

Теоретико-методологічні дослідження визначення інформаційної парадигми в загальнонаукових концепціях розвитку суспільства формування нової інформаційної парадигми були б неповними без аналізу характеристик па­радигми інформаціональної та глобальної економіки, обґрунтованих М. Кастельсом [8]. По-перше, дослідник наголошує на тому, що характеристика інформаціональної та гло­бальної економіки полягає в тому, що інформація є її «сировиною», коли у розпорядження суспільства знаходяться технології для впливу на інформацію, а не просто інформація, призначена для впливу на технологію, як було у випадку попередніх технологічних революцій.

По-друге, парадигма М. Кастельса характеризується всеосяжністю ефектів нових технологій. Так як інформація становить інтегральну складову будь-якої людської діяльності, всі процеси індивідуального і колективного існування безпосеред­ньо формуються, але не обумовлюються, новим техно­логічним способом. По-третє, будь-яка система чи сукупність відно­син, що використовують нові інформаційні технології характеризуються мережевою логікою. Будова мережі добре пристосована до зростаючої складності суспільної та господарської взаємодії, до непередбачуваних моделей розвитку, що виникають із творчої потуж­ності таких взаємодій. Така мережева конфігурація, завдяки новим інформаційним технологіям, тепер може бути забезпечена в усіх видах процесів і організацій. Без них мережева логіка була б дуже громіздкою для ма­теріального втілення. Мережева логіка необхідна для структурування неструктурованого при одночасному збереженні гнучкості, так як саме неструктуроване і є рушійною силою інноваційної діяльності.

В даному контексті важливо наголосити, що інформаційно-технологічна парадиг­ма заснована на гнучкості, чим також характеризується мережевий принцип. Організації та інституції можна модифікувати і навіть фундаментально змінювати шля­хом перегрупування їх компонентів. Конфігурацію нової інформаційно-технологічної парадигми відрізняє її зда­тність до реконфігурації, тобто до постійних змін та розвитку. Встановити інституційну визначеність, або змінити інституції, не руйнуючи організацію стало мож­ливим внаслідок того, що матеріальну базу організації тепер за допомогою інформації та інформаційних тех­нологій можна перепрограмувати і переозброїти.

Отже, характеризуючи інформаціональні суспільства, М. Кастельс робить два важливих висновки: по-перше, що інформаціональні суспільства, які існують сьогодні, є капіталістичними, по-друге, во­ни відзначаються культурною та інституціональною різноманітністю. М. Кастельс наголошує, що теорія інформаціонального суспільства завжди повинна зверта­ти увагу на історичну і культурну специфіку такою ж мірою, як на структурні подібності, що пов'язані зі спіль­ною техноекономічною парадигмою.

Таким чином, М. Кастельс стверджує, що основою цивілізаційного Таким чином, формування інформаційної парадигми в загальнонаукових концепціях розвитку суспільства базується на наступному фундаментальному положенні: субстанцією різноманітних соціально-економічних явищ і процесів є інформація. Різноманітні політичні, соціальні, психологічні, економічні явища (процеси) мають інформаційну природу або інформаційно задану генетичну основу. Інформаційну природу мають і економічна динаміка, і динаміка соціальних процесів. При цьому, коли йдеться про інформацію, як про субстанції соціально-економічних явищ, то мається на увазі, перш за все, виявлення іманентно-властивої всім різноманітним соціально-економічним явищам єдиної субстанціональної основи, яка реалізується як їх загальне інформаційне, генетично задане.

Сучасна інформаційна парадигма в світовому суспільстві покликана реалізувати три головні цілі при осягненні економічної динаміки сучасного світу: класифікувати і організовувати економічні трансформації у світі таким чином, щоб їх можна було визначити можливі зміни в перспективі; пояснити причини цих трансформацій і передбачити, коли, де і як будуть відбуватися події майбутнього; запропонувати концептуально цілісне розуміння того, чому і як має розвиватися економічна динаміка сучасного світу. Стрімкий розвиток інформаційних технологій призводить до руйнування старих міжнародних інститутів, які контролювали цивілізаційні зміни минулого століття, що сприяє розвитку нових протиріч і конфліктів у сучасному світі. В рамках інформаційної парадигми світової економіки принципово по-новому вирішуються багато проблем контролю над простором, оскільки інформаційна революція призвела до суттєвих змін в класичних характеристиках економіко-соціального та економіко-політичного простору і поставила цілий ряд нових гострих питань щодо осмислення змін структури і якості даного простору.

Нова інформаційна парадигма світової економіки означає, що в XXI ст. перспективи розвитку міжнародних відносин будуть визначатися, в першу чергу, інформаційною перевагою у віртуальному просторі.

В даному контексті слід наголосити і та технологічну складову нової інформаційної парадигми, в чому слід погодитись з К. Фріменом [16], який зазначає: «Техно-економічна інформаційна парадигма постає в сучасні науці як концентрація взаємопов'язаних технічних, організаційних і менеджерських інновацій, переваги яких слід шукати не тільки в новому діапазоні продуктів і систем, але найбільше в динаміці відносної структури витрат на всі можливі вкладення у виробництво» .

В результаті, сучасну інформаційну парадигму можна розглядати як зрушення від технології, заснованої, головним чином, на вкладенні дешевої енергії, до технології, заснованої переважно на дешевих вкладеннях інформації, переважно за рахунок успіхів у мікроелектроніці та телекомунікаційної технології.

В продовження, слід відзначити, що важливою характеристикою нових парадигмальних змін стає зростаюча конвергенція конкретних технологій в високоінтегровану систему, в якій старі, ізольовані технологічні траєкторії стають буквально нерозрізненими: так, мікроелектроніка, телекомунікації, оптична електроніка і комп'ютери інтегровані тепер в інформаційних системах. Технологічна конвергенція все більше поширюється на зростаючу взаємозалежність між біологічною і мікроелектронної революціями, як в матеріальному змісті, так і у методологічному аспекті. Так, вирішальні успіхи в біологічних дослідженнях, такі, як ідентифікація людських генів або сегментів людської ДНК, можуть просуватися вперед лише завдяки збільшенню технологічних потужностей.

Триваюча конвергенція між технологічно різними областями інформаційної парадигми виникає із загальної логіки генерування інформації, логіки, яка найбільш очевидна в природній еволюції і все частіше копіюється в самих передових інформаційних системах. Інформаційно-технологічний розвиток еволюціонує не до свого закриття як системи, а до своєї відкритості як багатосторонньої мережі.

Окрім зазначених змін та тенденцій розвитку сучасної цивілізації, слід наголосити, що пануюча глобалізація позначила зміну парадигми світового розвиткуперехід до постіндустріального укладу, організованому на засадах мережевих взаємодій. Цей перехід супроводжується масовим поширенням онлайн-контактів, зростанням динамізму господарської середовища і непередбачуваності світових ринків, та нівелюванням соціальних відстаней.

Адаптуючись до нової парадигми, економічні системи видозмінюють не тільки попередню модель зростання, але і свій традиційний організаційний уклад – переходять до кластерної будови і горизонтально-мережевих зв’язків. Причому, головною особливістю сучасного інформаційного суспільства, заснованого на цифрових технологіях, є не стільки домінування інформації як таке, скільки мережева логіка її використання. В основу нової організації світу лягають мережеві інформаційні потоки, структури і взаємодії, а сучасна економіка трансформується в гнучку мережеву систему (рис. 1).

 

Рис. 1. Інституційні передумови переходу до постіндустріальної парадигми інформатизації світової економіки (складено автором)

 

В результаті, світова економіка і всі її підсистеми еволюціонують в кластерно-мережеві структури – набагато більш пластичні, ніж ієрархії, і одночасно більш інтегровані, ніж модель ринку. На нашу думку, такі процеси можна пояснити наступними обставинами. По-перше, завдяки цифровим технологіям система економічних контактів переходить в інтерактивний режим, заснований не на ринкових цінових сигналах, а на прямому зв'язку продавців і покупців через Інтернет-технології. Формуючи бази даних про запити численних користувачів і групуючи їх за окремими ознаками, сучасні компанії створюють он-лайнове економічне середовище і розвивають різноманітні вузли зв'язків, навколо яких виростають глобальні економічні мережі

По-друге, на відміну від індустріальної економіки, пов'язаної з масовим виробництвом однотипної продукції і ефектами масштабу (economy of scale), постіндустріальна інформаційна система розрахована на безперервне оновлення видового складу створюваних благ і ефекти різноманітності (economy of scope). У цих умовах, світ поступово рухається від ієрархічних конструкцій з єдиним керуючим центром та вертикальною субординацією мережевих систем, побудованих на горизонтальних зв’язках і безперервній взаємодії.

По-третє, досліджуючи нову інформаційну парадигму, можна говорити про те, що процес залучення економічних агентів у кластерні мережі набуває глобального характеру: в XXI столітті кластери стають головним структуроутворюючим фактором світового ринкового простору і всіх його підсистем. Як і будь-яка мережа, вони є гібридною конструкцією, що займає проміжну позицію між ринком і ієрархією. З одного боку, кластери мають відкриті кордони для залучення нових учасників, рухливу внутрішню структуру і здатність до швидкої реконфігурації. З іншого боку, вони добре інтегровані - навколо спільної проектної ідеї та координуючої роботи мережевих платформ.

Важливо відзначити, що у наші дні процеси витіснення ієрархій мережевими структурами набувають вже масового і незворотного характеру, виявляючи себе на всіх рівнях економічних зв'язків. В ході глобальної кризи формується і отримує потужний поштовх у розвитку нова модель компанії, нова модель ринків, нова модель управління національною економікою та нова система світоустрою. Так, з 2000-х років у світі стали все ширше поширюватися мультилокальні мережеві компанії, побудовані не на централізованому контролі, як класична мультинаціональна корпорація, а на взаємодії безлічі незалежних організацій, включаючи споживачів, постачальників, партнерів та прямих конкурентів. Така децентралізована модель організації бізнесу різко знижує виробничі та трансакційні витрати, оскільки ресурси, ризики, виграші та можливості, пов’язані з реалізацією нових проектів, розподіляються по глобальній мережі контрагентів.

За свідченням бізнес-аналітиків, глобальна криза поступово зруйнує традиційну модель світового ринку, а на зміну класичним ТНК і ТНБ прийдуть динамічні мережеві організації – для того, щоб стати новим мотором економічного зростання. Зокрема, ринок енергоресурсів, здатний, відповідно до очікувань світового співтовариства, виступити драйвером посткризового підйому світової економіки, змінює сьогодні не тільки ресурсну структуру (епоха сирої нафти та природного газу відходить у минуле), але й організаційну модель: домінуюча роль головних гравців все ширше переходить від великих корпорацій до мільйонів індивідуальних інвесторів.

В ході даних змін, процеси інформаційного розвитку світової економіки супроводжуються становленням нової, мережевої моделі транснаціональної інтеграції. Зокрема з прийняттям комплексних стратегій розвитку Балтійського (2009 р.) і Дунайського (2011 р.) макрорегіонів, Євросоюз почав фактично модифікувати свою класичну модель об’єднання (за принципом конвергенції національних економік) у бік кластерного підходу (за принципом кооперації інтегрованих макрорегіонів). За прогнозами американських експертів, глобальна тенденція зростання числа, економічної могутності та політичного впливу транскордонних мереж усіх видів чітко позначиться вже до 2015 р., а до 2025 р. світ зміниться до невпізнанності. Відмітимо, що зміни відбуватимуться за трьома основними напрямами: зовні – до позасуверенних гравців (міжнародні ділові співтовариства, недержавні альянси, неформальні мережі державних управлінців вищого рівня), до низу – на локальному рівні (по внутрішньодержавних регіонах), і догори – на рівні міжнародних організацій і транскордонних макрорегіонів.

Причому, фахівці зазначають, що у різних країнах перехід від владних вертикалей до управлінських горизонталей буде проходити по-різному: в одних випадках через революції, в інших – через радикальні реформи, що проводяться самою владою. У розвинених країнах, що вступили в циклічному відношенні в період напівзастою, мережеві взаємодії будуть, очевидно, набирати силу набагато швидше, ніж в економіках, що розвиваються, де інерція колишнього укладу життя зможе ще якийсь час забезпечувати більш високі темпи зростання. Однак вписатися в світовий простір XXI століття без серйозної інституційної модернізації вже не вдасться нікому. Постіндустріальний глобалізований світ перетворюється не просто в багатополярну систему, як це очікувалося, а стає багатовимірним мережевим простором, де відсутні відносини гегемонії і звичної субординації.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Отже, обґрунтована нова інформаційного суспільства суттєвим чином відрізняється від класичної теорії постіндустріалізму та найбільш повно розкриває закономірності становлення сучасного етапу інформаційної цивілізації, осмислення яких визначається нами як однією з необхідних умов для формування інформаційної компетенції сучасного суспільства. Специфіка сучасної ситуації в тому, що зміни інформаційної індустрії відбуваються в історично короткі строки та мають на скільки всезагальний та дієвий характер, що з метою напрацювань тих чи інших стратегічних рішень необхідно вивчати інформаційні процеси в суспільстві не лише на теоретичному рівні, але і на емпіричному. Перспективи подальших досліджень, з нашого боку, стосуватимуться визначеннЯ дослідження форм реалізації парадигмальної моделі інформаційного розвитку світової економіки.

 

Список використаних джерел:

 

1. Абдуллаев И. З. Информационное общество и глобализация: Критика неолиберальной концепции / И. З. Абдуллаев. – Ташкент : Изд-во “Фанва технология”, 2006. – 191с.

2. Белл Д. Культурні суперечності капіталізму // Сучасна зарубіжна соціальна філософія. Хрестоматія: Навч. Посібник / Упоряд. Віталій Лях. Київ: Либідь, 1996.

3. Белл Д. Прихід постіндустріального суспільства // Сучасна зарубіжна соціальна філософія. Хрестоматія: Навч. посібник / Упоряд. Віталій Лях. – Київ: Либідь, 1996.

4. Бир С. Мозг фирмы: Пер. с англ. – М.: Радио и связь, 1993. – 416 с.

5. Голуб Є.С. Синергетична інтерпретація сучасної інформаційної парадигми (методологічний аспект): автореф. дис. канд. філос. наук: спец. 09.00.09 – філософія науки / Євгенія Сергіївна Голуб; Ін-т філос. ім. Г.С.Сковороди НАН України. – Київ, 2007. – 18 с.

6. Данілішина К.О. Інформаційна парадигма сучасної глобалізації / К.О. Данілішина [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vonu_sip/2009_2/pdf/str_070-076.pdf

7. Дятлов С.А. Инвестиционная концепция развития России / С.А. Дятлов. – СПб.: Изд-во СПбГУЭФ, 1997.

8. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура / Пер. с англ. под науч. ред. О. И. Шкаратана. – М.: ГУ ВШЭ, 2000. – 608 с.

9. Кун Т. Структура научных революций / Пер. с англ. И.З.Налетова. Общая ред. и послесловие С.Р.Микулинского и Л.А.Марковой. М.: Прогресс, 1975.

10. Майминас Е. Информационное общество и парадигма экономической теории / Е. Майминас // Вопросы экономики. – 1997. – № 11. - с.91-95

11. Найт Ф.Х. Риск, неопределенность и прибыль / Ф.Х. Найт / Пер. с англ. М.: Дело, 2003. – 195с.

12. Саймон Г. Рациональность как процесс и продукт мышления / Г. Саймон // THESIS. – 1993. - № 3. – С.16-38

13. Степин В.С. Теоретическое знание. Структура, историческая эволюция / В.С. Степин. – М.: Прогресс-Традиция, 2003. – 744 с.

14. Тагаров Б.Ж. Специфика информационной экономики // Проблемы н перспективы развития российской экономики в век информатизации./ Под общ. ред. Н.П. Лукьянчиковой, И.С. Шавкуновой. - Иркутск. Изд-во БГУЭП, 2006. – 135 с.

15. Тутов Л. Экономический подход к проблеме организации знаний о человеке / Л.Тутов, А. Шаститко // Вопросы экономики. - 2002. - № 9. – с. 46-63.

16. Freeman K. The Economics of Industrial Innovation / K. Freeman.- London.: Pinter, 1982.- 367 p.

 Стаття надійшла до редакції 06.10.2012 р.

 

bigmir)net TOP 100

ТОВ "ДКС Центр"