Українською | English

НАЗАДГОЛОВНА


УДК 339

 

Н. П. Мешко,

д. е. н., доцент,

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

 

ІННОВАЦІЙНІ АСПЕКТИ  ФОРМУВАННЯ ЗАСАД  МИТНОЇ СПРАВИ В ПРОЦЕСІ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ ДО ЄС

 

Innovative aspects  of forming of principles  of custom business are in the process of integration of Ukraine in EU

 

В статті проаналізовані основні аспекти регулювання митної справи, надані рекомендації щодо формування інституційного середовища митної справи під час вступу до ЄС. Дослідженні основні інноваційні аспекти змін в регулюванні митної справи під час євроінтеграції.

 

In the articles analyzed basic aspects of adjusting of custom business,  given recommendations in relation to forming of institutional environment of custom business during entering in EU. Research basic innovative aspects of changes in adjusting of custom business during euro integration.

 

Ключеві слова: митна справа, норми митного законодавства, митні процедури, інновації.

 

To the key of word: custom business, norms of customs legislation, custom procedures, innovations.

 

 

Постановка проблеми. Інтернаціоналізація господарського життя в другій половині XX ст. стала провідною тенденцією розвитку світового господарства. Вона є результатом розвитку міжнародного поділу праці і міжнародної кооперації виробництва і являє собою такий процес, при якому виробництво переростає національні межі. Інтернаціоналізація господарського життя є основою розвитку інтеграції. Інтеграція проявляється в утворенні великих зон впливу тієї чи іншої держави або групи найбільш розвинутих країн. Схематично процеси, що ведуть до економічної інтеграції, можна виразити таким взаємопов’язаним ланцюгом: розвиток продуктивних сил — міжнародний поділ праці (МПП) — інтернаціоналізація виробництва і капіталу — економічна інтеграція.

Впродовж останніх десятиліть склалися адекватні уявлення про відповідні рівні - локальний, національний або глобальний, на яких бажані ті або інші колективні дії. Так, якщо вигоди від дій реалізуються на локальному рівні (наприклад, боротьба із забрудненням навколишнього середовища), то ці дії повинні здійснюватися на локальному рівні. Якщо ж блага від дій отримують всі громадяни країни, дії повинні робитися на національному рівні. Глобалізація означає зростаюче визнання того, що є сфери, де потрібні колективні дії країн. В сучасному світі до таких сфер окрім власне світової економіки і фінансів різні спостерігачі відносять наступні: регулювання митних питань, зміна клімату; охорона здоров'я - боротьба проти епідемій і пандемій; збереження і суперництво за ресурси прісної води; гуманітарні катастрофи і локальні озброєні конфлікти; розповсюдження ядерної і інших видів зброї масового знищення; потенційні геополітичні конфлікти, які є загрозою міжнародному миру і стабільності (Іран - Ізраїль - Палестина, Північна Корея, Китай - Тайвань); ісламський радикалізм, тероризм, піратство; «ресурсний націоналізм» (з погляду Заходу) таких країн, як Китай, Росія, Іран, Венесуела, країни ОПЕК.

Для України кооперація з міжнародними регіональними організаціями, зокрема з тими,  що є інструментами зовнішньої політики ЄС, позначиться реалізацією масштабних транспортних та енерготранзитних проектів і наступним зміцненням регіональної безпеки, створенням Чорноморської зони вільної торгівлі, розвитком міжнаціонального діалогу, внаслідок чого з’являться  рівновага на геополітичній карті Європи, нові ініціативи щодо розвитку євроатлантичної системи безпеки та економічного базису для зовнішньополітичних кроків нашої держави.

Проте Україна не може претендувати на роль регіонального лідера, залишаючись залежною від російських енергоносіїв. Для цього потрібно продовження послідовної роботи з диверсифікації  джерел і маршрутів постачання енергоносіїв в Україну. Крім цього, Україна потребує побудови своєї власної стратегії регіональної політики, яка б спиралася на національні інтереси, принцип рівно наближеності та послідовне взаємовигідне співробітництво з питань, що є пріоритетними для України. Тому ефективне його використання може служити інструментом не тільки підвищення бюджетних надходжень та формування позитивного іміджу держави, але й суттєвою конкурентною перевагою в сучасному глобалізованому світі. Окремим аспектом глобалізації є уніфікації  та спрощення митних процедур, тому дослідження питання адаптації митного законодавства України до вимог ЄС є актуальним та своєчасним.

Аналіз останніх досліджень. Питання дослідження та вдосконалення зовнішньоекономічного регулювання займалися такі вчені-економісти: О. Гребельник [5], О. Лук'яненко [6], Б. Росінський [7] та М. Шестакова [8], О. Крестьянінов [9], Є. Додин [10], І. Смирнов [11],    В. Васенко [12] тощо. Кожний з даних вчених вніс вагомий внесок у вдосконалення митного регулювання, але питання вдосконалення митного законодавства України у відповідності до вимог ЄС не достатньо відпрацьовано.

Метою статті є аналіз норм митного права ЄС, його складових та визначення перспектив  подальшої співпраці України і ЄС у міжнародній співпраці.

Результати дослідження. Магістральним напрямом подальшої інтеграції України до міжнародної спільноти є курс на євроінтеграцію, що дає Україні певні економічні та соціальні переваги на міжнародній арені. Будучи членом ЄС, Україна буде залучена до Спільної європейської політики безпеки та оборони (СЄПБО), яка гарантуватиме Україні державний суверенітет і територіальну недоторканість. ПО друге до економічних вигід можна віднести: макроекономічну стабільність; додаткові інвестиції в українську економіку; надання субсидій деградуючому сільському господарству; отримання позитивного сальдо    торговельного балансу. До соціальних вигод відноситься ефективний захист прав людини в інституціях ЄС; відкриття кордонів для вільного пересування населення; забезпечення високого рівня життя населення.

Слыд зазначити, що існує позитивна динаміка торгівлі з країнами ЄС (особливо експорту), що зумовлено збільшенням обсягів присутності України на ринку ЄС та зростанням питомої ваги в загальному торговельному балансі нашої держави. Ринок ЄС – другий за значенням після ринку країн СНД (фактично – Росії), але після розширення у травні 2004 р., ЄС–25 став головним експортним ринком України. На ЄС–25 припадало 35,8 % українського експорту. Зовнішньоторговельний оборот між країнами в період 2006–2010 рр.  має тенденцію до зростання (рис.1). Основними  торговельними  партнерами  України  серед  країн  ЄС  у  2006–2010  рр.  були Німеччина, Італія, Франція, Австрія, Іспанія, найменші обсяги торгівлі зафіксовано з Люксембургом, Бельгією, Швецією. При цьому характерною рисою експорту України в ЄС була його надмірна концентрація до двох країн – Німеччини та Італії [11,12].

Темпи приросту зовнішньої торгівлі України з Європейським Союзом дещо вищі, ніж балтійських країн, Греції, Фінляндії. Її частка зросла в експорті ЄС на 0,2 % і в імпорті на 0,1 % на відміну від названих країн, де частка в торгівлі ЄС не змінилася, окрім Литви (частка в імпорті ЄС зросла на 0,1 %) й Естонії та Фінляндії (зниження в імпорті на 0,1 %). Приблизно однакова частка в торгівлі Європейського Союзу засвідчує однакову значимість для співдружності України та країн Балтії в 2006–2010 рр. Країни ЄС достатньо залежать від ринку ЄС і частка Союзу в структурі торгівлі нових країн  зі  вступом  до  нього  може  збільшитися  на  10–20  %,  за  умови,  що  старі  члени  не застосовуватимуть ніяких додаткових обмежень у торгівлі з новими країнами [14]. Зі збільшенням кількості країн в Європейському Союзі можна очікувати зростання частки ЄС у структурі зовнішньої торгівлі України. При цьому частка імпорту ЄС зросте більше, ніж частка експорту.

Провідною країною в ролі торговельного партнера України серед країн ЄС є Німеччина (31,22 %), потім Італія (27,8 %), на Нідерланди припадало трохи більше 10,5 % і Великобританії – 6,8 %. На інші західноєвропейські країни (окремо) припадає ще менше, що явно не відповідає потенційним економічним можливостям торговельних партнерів. Загалом ринок ЄС має досить ліберальний торговельний режим, який характеризується невисоким рівнем середнього імпортного тарифу (4,4 % у 2009 р. і 4,1 % у 2010 р.) та чималою часткою (майже 1/4) імпорту без стягнення мита, що посилюється дією Генеральної системи преференцій (ГСП), якою може (хоч і обмежено) користуватися й Україна[11]. 

 

 

Рис. 1. Динаміка експорта й імпорту товарів і послуг між Україною та ЄС у 2006-2010 рр.,

 млн. дол. США , [9].

 

ЄС має своє єдину зовнішню стратегію, в наслідок якої опттмізується дія країн-членів до третіх країн. При визначенні своєї стратегії в даний час ЄС враховує нову геополітичну ситуацію, яка почала формуватися після безпрецедентної терористичної атаки на США 11 вересня 2001 р.

Вироблення єдиної зовнішньоторговельної політики ЄС (далі — ЗТП ЄС) було обумовлено зростанням конкуренції та посиленням експансії на світовому ринку з боку США, Японії та країн, що активно розвиваються останнім часом в економічному відношенні (Китай, деякі країни Латинської Америки тощо). За таких умов загострилась проблема нездатності деяких країн ЄС за своїми економічними масштабами протистояти такій експансії та брати участь у конкурентній боротьбі. Підсилене неузгодженістю прийняття заходів щодо запобігання зовнішній економічній експансії, вироблення єдиної політики у сфері зовнішньої торгівлі стало одним з найважливіших пріоритетів у забезпеченні в межах єдиного економічного простору ЄС умов для захисту внутрішніх ринків від іноземної конкуренції.

Внаслідок цього в якості основи ЗТП ЄС стало розглядатися прийняття участі у створенні системи гармонійних міжнародних торговельних відносин з подальшим усуненням торговельних бар’єрів у світовій торгівлі. Реалізація цієї основи потребувала узгодженості дій країн-членів ЄС щодо основних елементів ЗТП ЄС, в результаті чого була вироблена єдина позиція щодо зміни тарифних ставок єдиного митного тарифу ЄС, укладення тарифних і торговельних угод, здійснення заходів з лібералізації торгівлі, прийняття захисних заходів (у тому числі встановлення антидемпінгових і компенсаційних мит), проведення експортної політики.

Узгодженість спільних дій країн-членів ЄС у сфері зовнішньої торгівлі обумовила певні особливості ЗТП ЄС, які спрямовані на усунення можливих негативних наслідків експансії інших країн на європейський ринок, а також забезпечення економічної безпеки в рамках збереження конкурентних переваг країн-членів. До таких особливостей можна віднести відсутність обмежень у межах ЄС, формування та реалізацію принципів єдиної зовнішньоторговельної політики країн-членів ЄС, прагнення та здійснення реальних кроків у напрямі постійного розширення економічного конклаву, а також спрямованість використання інструментів реалізації ЗТП ЄС та конкретних преференцій за групами країн. Значну увагу в цьому контексті привертають особливості використання інструментів ЗТП ЄС, адже до основних інструментів належать формування єдиного митного тарифу, передбаченого угодою про створення Митного союзу (1969 р.); уніфікація митних правил, передбачена Митним кодексом (1993 р.); введення кількісних обмежень, а також нетарифні заходи[10].   

Основою формування єдиного митного тарифу стало прийняття митного тарифу у 1968 р., формування комбінованої тарифної номенклатури ЄС у 1988 р. та формування інтегрованої тарифної системи ТАРІК у 1998 р., що знайшло відображення у «Загальних правилах інтерпретації комбінованої номенклатури».

Європейський Союз, намагаючись регулювати торгівлю, не обмежується лише створенням вільного від бар'єрів внутрішнього ринку, який забезпечує вільну і справедливу конкуренцію. Європейський Союз також спрямовує свої зусилля на те, щоб представляти себе в зовнішньому світі як єдину торгову одиницю в тому розумінні, що будь-яка особа, котра перебуває за межами Євросоюзу і котра бажає займатися підприємництвом і мати справи з будь-якою іншою особою, яка входить до Євросоюзу, буде підлягати однаковим обмеженням, сплачувати однакові платежі або мати однакові права, незалежно від того, в якій державі-члені перебуває контрагент, що має відношення до сторони, з якою веде справи.

Головним інструментом, використовуваним Співтовариством для досягнення цієї мети, є введення спільного внутрішнього тарифу. Це можна вважати суттєвим додатком до вільного руху товарів, оскільки, якби державам-членам дозволили зберегти національні митні тарифи, вони мали б також залишити і митний контроль — хоча б тільки для товарів, які б надходили з-за меж Співтовариства. Це, у свою чергу, істотно підірвало б єдиний ринок, не говорячи вже про появу небажаних побічних економічних ефектів, таких як перекручення в торгівлі [12]. 

У період між набранням чинності ДЗЄС та створенням сучасної законодавчої структури норми, які регулюють Єдиний митний тариф (надалі ЄМТ), зазнали значних змін. Ст. 23 вимагала, щоб ЄМТ був введений між першими державами-членами до закінчення перехідного періоду. Ця мета була досягнута достроково завдяки двом продуктивним рішенням Ради. Початковий рівень митних зборів відповідно до ЄМТ становив приблизно 11 %, що значно нижче за рівень зборів, застосовуваних в інших великих торгових державах.

Прототип ЄМТ містився в Регламенті 950/68. Нині щорічно видається переглянута і перероблена версія цього документа. У процесі свого розвитку ЄМТ зазнав впливу багатьох факторів, як зовнішніх, так і внутрішніх. Серед них можна згадати такі:· приєднання нових держав-членів;· Спільна сільськогосподарська політика, яка привела до підпорядкування сільськогосподарської продукції спеціальній системі митних зборів на імпорт; Міжнародна конвенція про єдину митну номенклатуру, яка набрала чинності з 1 січня 1988 р. Ця конвенція об'єднала системи митної та торгової класифікації. Європейський Союз імплементував цю конвенцію за допомогою Регламенту 2658/87, який містить Єдину номенклатуру (ЄН) та Об'єднаний Тариф Співтовариств (ТАР1С);· раунди переговорів, присвячені тарифам, що проводились відповідно до Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ), а саме: Діллонський (Dillon), Кеннедійський (Kennedy), Токійський та Уругвайський раунди, кожен з яких приводив до змін ставок, застосовуваних згідно з ЄМТ;· торгові угоди, що укладалися з третіми державами, як індивідуально, так і колективно, які звільняли ці країни від справляння митних зборів або зменшували їх[12]. 

Застосування та адміністрування ЄМТ потребувало створення сукупності норм, які регулюють питання, пов'язані з правилами походження, митною оцінкою, вилученнями з ЄМТ і т. ін. Спочатку все це містилося в спеціальних документах. Однак із нещодавнього часу ці норми були консолідовані в одному документі — Митному кодексі Співтовариства (МКС), який набрав чинності 12 жовтня 1992 р. шляхом прийняття Регламенту (ССС Regulation). Цей регламент був доповнений рік тому регламентом, який імплементував абстрактно сформульовані положення Регламенту про Митний кодекс Співтовариства; на цей документ ми будемо посилатись як на Регламент про імплементацію. ЄМТ передбачає дві групи митних зборів. Перша містить автономні ставки, які є частиною прототипу. Друга охоплює конвенційні ставки, встановлені в результаті укладення домовленостей у контексті зниження, ставок у системі ГАТТ. Середній рівень ставок ЄМТ, що застосовуються до промислових товарів, дорівнює  4,7 %[10].  .

Вступ України до ЄС передбачає уніфікацію та врегулювання питань здійснення митної справи. Слід зазначити, що Світова організація торгівлі (ГАТТ/СОТ), заснована 1 січня 1995 року, з набуттям чинності Марракеської угоди з’явилася як результат трансформації Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (далі – ГАТТ). Правила та стандарти закріплені в системі угод СОТ та імплементовані в законодавство Європейського Союзу відіграли значну роль в становленні митного права ЄС.

До тексту Угоди про заснування Світової організації торгівлі існують Додатки, які є її невід’ємними частинами. Вони представляють собою угоди та правові документи, обов’язкові для всіх членів, наприклад: Угода про застосування статті VІІ ГАТТ 1994 року (Кодекс про митну вартість), Угода про застосування статті VІІ ГАТТ - правила визначення походження та ін.(Антидемпінговий кодекс) [14].  В правилах СОТ існують положення щодо митної справи, зокрема: митно-тарифне регулювання; митна оцінка; антидемпінгові і компенсаційні мита; митні союзи та зони вільної торгівлі; збори та формальності, пов’язані з імпортом та експортом; заборона імпорту та експорту; контингентування імпорту та експорту та ін.

Основу митної справи ЄС утворюють  акти первинного та вторинного законодавства (Таблиця 1).

 

Таблиця 1.  Акти первинного та вторинного права ЄС

Акти первинного законодавства

Акти вторинного законодавства

Договір про застосування Європейського обєднання вугілля і сталі (Паризький договір 1951р.)

Митний кодекс Європейського Співтовариства

Договір про застосування Європейської комісії з атомної енергії

Регламент Комісії ЄС № 2454/93 від 2 липня 1993р.

Договір про –застосування Європейського економічного Співтовариства (Римський договір 1957 р.)

Єдиний митний тариф ЄС

Єдиний європейський акт 1987 р

Рішення Суду ЄС

Договір про створення ЄС, який вніс поправки до договорів ЄЕС (Маастрихтський договір 1992 р.)

Міжнародно-правові акти в сфері митної справи ЄС

Амстердамський договір 1997 р

Регламент Ради (ЄЕС) № 918/83 від 28 березня 1983 р., що встановлює систему звільнень від обкладень митом у ЄС

Ніццький договір

 

Вироблення єдиної зовнішньоторговельної політики ЄС (далі — ЗТП ЄС) було обумовлено зростанням конкуренції та посиленням експансії на світовому ринку з боку США, Японії та країн, що активно розвиваються останнім часом в економічному  відношенні (Китай, деякі країни Латинської Америки тощо). За таких умов загострилась проблема нездатності деяких країн ЄС за своїми економічними масштабами протистояти такій експансії та брати участь у конкурентній боротьбі. Підсилилось неузгодженістю прийняття заходів щодо запобігання зовнішній економічній експансії, вироблення єдиної політики у сфері зовнішньої торгівлі стало одним з найважливіших пріоритетів у забезпеченні в межах єдиного економічного простору ЄС умов для захисту внутрішніх ринків від іноземної конкуренції.

На сучасному етапі митне законодавство ЄС суттєво модернізується. Наразі країнами Співтовариства використовуються одночасно два регулюючі документи: «старий» Митний кодекс Співтовариства 1992 р. та «новий», модернізований Митний кодекс ЄС (ММК), який набрав чинності 24 червня 2008 р.[14].

Висновки. Магістральним напрямом для України є інтеграція до ЄС, яка несе ряд політичних, економічних та соціальних переваг для України.  Уніфікація та спрощення митних процедур є передумовою активізації глобалізаційних процесів. Вступ України до ЄС передбачає уніфікацію та врегулювання питань здійснення митної справи. Ступінь уніфікації залежить від міжнародних домовленостей України.  Під час вдосконалення митного законодавства України необхідно враховувати св. національні інтереси  щодо захисту вітчизняних товаровиробників. Першим етапом євроінтеграції є адаптація митно-тарифного регулювання до умов СОТ, далі приведення у відповідність митний кодекс України до умов Всесвітньої митної організації, потім вже модифікувати митний кодекс  до вимог ЄС. Але вимоги Всесвітньої митної організації не повністю враховані в митному законодавстві України, що перешкоджає подальшій інтеграції до міжнародній спільноти і передбачає подальше вдосконалення митного законодавства України.

 

Література

1.Гребельник О. Митна політика в умовах трансформації економічної системи [Текст] / О. Гребельник //  Вісник Академії митної служби України. – 1999. - № 4. – С. 74 -80

 2.Лукьяненко Е.В. Налоговое регулирование международной торговки товарами [Текст] / Е.Лукьяненко. – Донецк: ИЭП НАН Украины, 2007. – 452 с. – ISBN 966-377-026-0

3.Россинский Б.В. Таможенные режими по российскому законодательству. Обзор и определение [Текст] / Б.В. Россинский // Закон . -2006. - №6. – С.5-12

4. Шестакова М. О таможненных режимах [Текст] / М. Шестакова // Право и экономика. – 2006. - № 9. – С.79 – 88

5. Науменко В.П. Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні [Текст] / В. П. Науменко, П.В. Пашко, В.А. Русаков, - К.: Знання. - 2006. -394 с.- ISBN 966-346-132-2

6.Додин Е. Новый вид режима в таможеннои деле Украины [Текст] / Е. Додин // Закон. – 2006.- № 6. – С.59-62.

7.Смирнов І. Г. Логістична характеристика митних режимів в Україні (зовнішньоторгівельний контекст) [Текст] / І.Г. Смирнов //Зовнішня торгівля: право та економіка. – 2007.- № 2(31).- С.6-14.

8. Васенко В.К. Вільні економічні зони – важливі анклави підвищення конку-рентноспроможності підприємств АПК України [Текст] / А.В. Васенко //Наукові праці Полтавсь-кої державної аграрної академії. - 2004, № 3.- С.11-16.

9. Носирєв О.О. Зовнішня торгівля України з країнами ЄС:  проблеми та напрями оптимізації  [Електронний ресурс]- Режим доступу: www.nbuv.gov.ua/.../knp212_108-111.pdf

10. Вітер Д.В. Правові засади реалізації митної стратегії ЄС: у контексті зовнішньоторговельної політики[Електронний ресурс]- Режим доступу: www.nbuv.gov.ua/portal/Soc.../Viter.pdf

11. Інтернет-сайт Держкомстату України [Електронний ресурс]. – Режим доступу :  http://ukrstat.gov.ua

12. Інтернет сайт Міністерства економічного розвитку і торгівлі України [Електронний ресурc]. – Режим доступу : http://www.me.gov.ua

13. Перепьолкін С.М. Адаптація митного законодавства України в контексті європейської інтеграції [Електронний ресурс]. Режим доступу: www.nbuv.gov.ua/.../soc.../PD111_15.pdf -

14. Зіньковський С.В. Перспективи інтеграції України до Євросоюзу на сучасному етапі розвитку / С.В. Зіньковський // Інвестиції: практика та досвід. – 2010. – № 5. – С. 40-43.

 Стаття надійшла до редакції 09.10.2012 р.

bigmir)net TOP 100

ТОВ "ДКС Центр"