Українською | English

НАЗАДГОЛОВНА


УДК 330.341.1

 

І. В. Ящишина,

к .е. н., доцент, докторант,

Центр досліджень науково-технічного потенціалу

та історії науки ім. Г. М. Доброва НАН України, м. Київ

 

СИСТЕМНІСТЬ ДОСЛІДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ

 

СИСТЕМНОСТЬ ИССЛЕДОВАНИЯ ИННОВАЦИОННОЙ ЭКОНОМИКИ

 

SYSTEM STUDIES INNOVATION ECONOMY

 

Анотація. Стаття присвячена використанню системного підходу як методології наукового пізнання до аналізу системи «інноваційна економіка», визначеної  особливості та основні характеристики у складі систем вищого порядку.

 

Annotation. The article is devoted to the systems approach as a methodology of scientific knowledge to the analysis of the system "innovation economy", defined its basic features as part of the systems of higher order.

 

Ключові слова: Інноваційна економіка, система «інноваційна економіка», системний підхід.

 

Key words: Innovative economy, the system of "innovation economy," a systematic approach.

 

 

Вступ. Протягом останніх десятиліть учені різних галузей сучасної науки все частіше використовують метод системного аналізу для опису взаємозв’язків складних за структурою об’єктів дослідження, до яких відносять перед усім соціально-економічні системи, а також низку інших неоднорідних та складних явищ. Засновником загальної теорії систем вважають  австрійського біолога та філософа Л. фон Берталанфі, який обґрунтував тезу про нерозривність філософського (методологічного) підходу та конкретно-наукового дослідження висунувши концепцію необхідності синтезу наук [1]. Спочатку теорія систем знайшла свою реалізацію у вирішенні різнорідних (слабо структурованих) проблем оборонного комплексу США у книзі А Кана та С.Манна. Потім її застосували для проектування складних технічних систем – «Системотехніка» Г.Гуда і Р.Маккола. Системний аналіз для вирішення ділових та промислових проблем примінив С.Оптнер в 60-х роках ХХ ст. Досить швидко вияснилось, що не лише проблеми військово-оборонного комплексу, а й цивільні задачі макро, мета та мікро рівнів, а також проблеми державного управління не тільки допускають, а й потребують обов’язкового застосування цієї методології. Ідеї системного підходу знайшли своє відображення у працях В.Афанас’єва, К.Багріновського, І.Блауберга, О.Богданова, Н.Вінера, В.Вернадського, О.Гатауліна, М.Згуровського, О.Ланге, В.Лефевра, Б.Мільнера, М.Овчіннікова, А.Рапопорта, В.Садовського, Б.Юдіна, С.Янга та ін. До теоретичного обґрунтування системної методології вагомого внеску доклали вчені різних країн, однак першочергово варто відзначити наукові праці К.Боулдінга, Дж.Кліра, М.Месаровича, А.Печчеї, Т.Сааті, Г.Саймона, А.Холла, У.Ешбі.

Зростання інтересу до системних досліджень обумовлене глибокими якісними змінами в науково-технічному та соціально-економічному розвитку цивілізації, які пов’язані із невпинним ускладненням технічних засобів та технологій виробництва, появою принципово нових видів техніки, посиленням взаємодії економічних, соціальних, екологічних, технічних та інформаційних явищ та процесів. Важлива роль у цих змінах належить науково-технічному процесу та інноваційній діяльності. Тому застосування системного підходу для дослідження інноваційної економіки на часі.

Постановка задачі. Метою нашої статті є адаптування методології системного аналізу щодо системи «інноваційна економіка».

Результати. Системний підхід став логічним продовженням визнаних чотирьох рівнів методології науки: філософського, загальнонаукового, конкретно-наукового та методології прикладних досліджень [2] у напрямку формування загального міждисциплінарного методологічного знання.

Сучасний системний підхід був спеціально розроблений для міждисциплінарного методологічного синтезу різних наукових дисциплін [3]. Він спрямований на точне описання та прогнозування соціально-економічної реальності і є частиною так званої «системної науки» (System Science), яка в теперішній час достатньо динамічно розвивається і розширює як можливі області застосування так і географію розповсюдження. Системний аналіз став основною методологічною базою та методичною основою функціонування та розвитку таких іменитих спеціалізованих інституцій як International Institute for Applied Systems Analysis (Австрія), Інституту комплексних систем Санта Фе (США), Інституту системного аналізу РАН (Росія), International Environmental Technology Centre (Японія), National Center for Ecological Analysis and Synthesis (США), San Diego Supercomputer Center (США) та ін.

В рамках системного підходу прийняті наступні постулати, що доведені теоретичними обґрунтуваннями, практичними емпіричними дослідженнями та результатами комп’ютерного імітаційного моделювання і можуть розглядатись як аксіоматичні твердження, що лягають в основу методології дослідження [4]:

1) суспільство є складною нелінійною динамічною соціальною системою;

2) економіка є однією із підсистем суспільства, сама є соціальною складною системою, що складається із підсистем;

3) між суспільством, як цілісною системою, і економікою, як її підсистемою, існують кількісні та якісні прямі та зворотні взаємодії з лагами та порогами;

4) між економікою, як підсистемою суспільства, та іншими його підсистемами (до прикладу політикою, правом, культурою, наукою тощо), існують кількісні та якісні прямі та зворотні взаємодії з лагами та порогами;

5) суспільство і економіка мають свої власні складові, спільними для них складовими є люди, а також продукти їх матеріальної та духовної діяльності, які здійснюють зворотній вплив на поведінку людей;

6) в суспільстві, як цілісній системі і економіці, як її підсистемі, діють спільні загальносистемні принципи, закони та закономірності побудови та динаміки, а також специфічні принципи, закони і закономірності будови та динаміки, які діють тільки в суспільстві або тільки в економіці, а також/або протягом певного періоду часу.

Наведені постулати пояснюють можливість і потребу у застосуванні системного підходу у дослідженнях економіко-соціального спрямування у якості методологічної основи міждисциплінарного синтезу економіки та соціології [4, 5].

Низка сучасних соціологів [6, 7, 8, 9] визнає, що саме суспільство є складною системою, повне описання, адекватне пояснення, точне прогнозування і науково обґрунтовані рекомендації по управлінню якої потребують застосування не гуманітарної парадигми, а системного підходу, зокрема загальної теорії систем, методів системного аналізу і системного управління, широкого використання емпіричних даних і плідних моделей із інших дисциплін. Економіка за своєю суттю є складною ієрархічною системою, однак суспільство по відношенню до неї виступає надсистемою. Їх взаємозв’язки в найбільш загальному вигляді можуть бути формалізовані системним аналізом.

 

Рис. 1. Взаємодія систем «суспільство» та «економіка».

 

Якщо суспільство визнати як ціле, а економіку як частину цілого, то тоді теоретичне вивчення їх взаємодії можна здійснити за допомогою загальної теорії систем, в межах якої існує окрема теорія, яка має умовну назву «Ціле-Частина» [3, с.43]. Із даної теорії випливає наступне: у взаємодії Цілого і Частини домінуючу роль відіграє функціонування цілого, щодо деяких відносин і властивостей Цілого та Частини діє загальносистемний принцип подібності, синхронності та асинхронності функціонування Цілого та Частин. Перечисленні вище постулати можуть бути легко використані багато чисельними методами системного аналізу та системного моделювання, чисельність яких перевершує сотні одиниць, що значно більше, ніж кількість економічних методів, які використовуються для емпіричної кількісної економічної оцінки. При чому в межах системного підходу весь час з’являються нові більш досконалі методи системного аналізу та системного моделювання і тому в умовах сучасного соціо-економічного розвитку дослідник вимушений «бігти зі всіх сил, щоб не залишитись на місці».

Саме системний підхід зорієнтований на виявлення цілісності об’єкта, розкриття різнорідних типів зв’язків в ньому та зведення їх в єдину цілісну картину.

Найбільш широке застосування системний підхід отримує при дослідженні складних об’єктів, які постійно розвиваються, до яких варто віднести й інноваційну економіку, яку ототожнювати із поняттям «економіка» не представляється можливим ні в теоретичному, ні в методологічному аспектах.

З точки зору системного підходу, характерними рисами розвитку інноваційної економіки, як соціально-економічної системи є:

- складна внутрішня структура;

- інтеграція наукових знань;

- зростання кількості міждисциплінарних проблем;

- комплексність проблем та необхідність їх вивчення в єдності технічних, економічних, соціальних, управлінських та інших аспектів4

- ускладнення досліджуваних проблем та об’єктів;

- зростання кількості зв’язків між об’єктами;

- динамічність мінливості ситуацій;

- зростання рівня стандартизації;

- глобалізація;

- посилення ролі людського та соціального капіталу;

- зростання значимості нематеріальних складно вимірювальних елементів.

Задачею, яка на сьогодні не є вирішеною, постає проблема структурного системного аналізу взаємодії та розмежування складових системи «суспільство» та системи «інноваційна економіка», а також виявлення спільного та особливого системи «економіка» та системи «інноваційна економіка».

  

 

 

Рис.2. Взаємозв’язок систем «суспільство» та «інноваційна економіка».

 

На нашу думку, інноваційна економіка як система вирізняється перед усім складною внутрішньою структурою, яка на відміну від системи «економіка» включає в себе ширший спектр елементів системи «суспільство», зокрема науку, освіту, культуру тощо, тому і її вплив на систему «суспільство» суттєво зростає.

Значної динаміки зазнає кількість та складність взаємозв’язків у середині системи інноваційна економіка.

 

Таблиця 1.

Порівняння систем «економіка» та «інноваційна економіка»

Критерії

Система «економіка»

Система «інноваційна економіка»

Кількість підсистем

менша

більша

Структура

простіша

складніша

Внутрішня динаміка

повільніша

швидша

Внутрішні потоки і запаси

матеріальні

нематеріальні

Основний вид благ

приватне

суспільне

Характеристика благ і ресурсів

обмежені

обмежені та необмежені

Характеристика потоків, запасів, товарів та послуг

в процесі використання зменшуються, підлягають дії закону спадної граничної корисності

в процесі використання збільшуються, гранична корисність зростає

Власність

(домінуючий вид)

приватна

суспільна, інтелектуальна

Складено автором

 

Системний підхід щодо економіки як системи базується на наступному:

-    економіка це ціле, що складається із низки підсистем (підприємств та організацій, спрямованих на виробництво товарів, надання послуг та виконання робіт), скомпонованих за певними ознаками (до прикладу галузевим, територіальним тощо);

-    підсистеми пов’язані між собою низкою горизонтальних та вертикальних взаємозв’язків.

Принцип об’єднання підсистем або елементів системи (закономірність, взаємозв’язок, взаємовідносини) визначає закон композиції. Межі дії цього закону визначають межі самої системи.

В інноваційній економіці значно зростає кількість та урізноманітнюється якісний склад підсистем, кожна з яких за своєю суттю є складною системою, і тепер вже їх внутрішня взаємодія може бути описана теорією «Ціле-Частина». Крім того інноваційна економіка є динамічною системою, саморозвиток якої веде до ускладнення її внутрішньої структури та структури її внутрішніх взаємозв’язків, що приводить до кількісного та якісного зростання її взаємовпливів із материнською системою «Суспільство». Швидкість змін у системі «інноваційна економіка» значно більша, ніж у системі «економіка». Переважно нематеріальний характер потоків і ресурсів інноваційної економіки обумовлює зростаючий характер цінності (граничної корисності) в процесі використання, необмежені можливості для відтворення, наявність позитивних зовнішніх ефектів.

Щодо власності в інноваційній економіці проявляється дві суттєві тенденції: по-перше, зростає значимість та питома вага суспільної власності, яка охоплює значну частку знань, інформації, відкритих інновацій; по-друге, одним із основних різновидів приватної власності стає інтелектуальна власність на результати творчої, інтелектуальної, інноваційної праці.

Застосування системного підходу у якості методологічної бази дослідження обумовлює необхідність формування відповідної термінологічної бази.

 

Таблиця 2.

Основна термінологія системного підходу щодо інноваційної економіки як системи

Терміни та поняття

Сутність терміну та поняття

Система

Інноваційна економіка як цілісний комплекс взаємопов’язаних складових, що знаходиться у єдності із зовнішнім середовищем і є підсистемою систем більш високого порядку (всієї соціально-економічної системи та глобальної системи). Єдність системи із зовнішнім середовищем визначає її взаємозв’язок із дією об’єктивних економічних законів

Системний аналіз

Аналіз на основі вивчення властивостей системи із застосуванням наукових підходів для виявлення її соціальних наслідків та соціальних ефектів для суспільства

Структура системи

Сукупність компонентів системи (підсистеми), які знаходяться у певній упорядкованості для оптимального досягнення глобальної цілі – зростання рівня соціалізації інноваційної економіки

Зміст системи

Людські, матеріальні та нематеріальні компоненти

Зв’язки системи (в системі та із зовнішнім середовищем)

Матеріальні, фінансові, інформаційні потоки

Вхід системи

Компоненти, які поступають у систему: знання, інформація, матеріальні, нематеріальні та трудові ресурси

Вихід системи

Інновації, знання, інформація, товари, послуги

Ціль системи

Оптимізація процесу використання наявних у економіці ресурсів

Зовнішнє середовище системи

Компоненти макросередовища, перед усім державна політика, а також мікро середовища різних інституцій, з якими система має прямі або опосередковані зв’язки

Зворотній зв’язок

Вплив рівня соціалізації інноваційної економіки на розширення (звуження) темпів розвитку системи

Розвиток системи

Процес вдосконалення системи на основі зростання рівня соціалізації економіки

Протиріччя в системі

Дія компонентів системи із протилежними цілями або функціями

Навчання системи

Процес накопичення знань і прищеплення навичок в системі щодо координації її дій, спрямованих на досягнення цілі

Складено автором

 

Використання представлених у таблиці категорій є одним із інструментів системного підходу, завдяки якому досліджувана реальність описується через сукупність властивостей та характеристик, які відображаються цими категоріями.

Основною умовою глибокого вивчення системи є визначення її властивостей. Здебільшого дослідники визначають лише чотири властивості системи [27], таке неповне охоплення властивостей систем приводить до спрощення аналізу, а іноді і до викривлення його результатів [28]. Тому для поглиблення аналізу основні властивості системи «інноваційна економіка» пропонується розширити та згрупувати за низкою класифікаційних ознак, зокрема:

1) властивості, що описують суть та складність системи: первинність цілого, не адитивність, розмірність, складність структури, жорсткість, горизонтальна відособленість, ієрархічність;

2) властивості, що описують зв’язок системи із зовнішнім середовищем: взаємозалежність, ступінь самостійності, сумісність;

3) властивості, що характеризують методологію визначення цілей системи: цілеспрямованість, спадковість, пріоритет якості, надійність, оптимальність, емерджентність, мультиплікативність;

4) властивості, що описують функціонування та розвиток системи: безперервність розвитку, синергічність, адаптивність, організованість, креативність.

Наведені властивості відображають як статичні так і динамічні параметри системи і слугують взаємодоповнюючими умовами реалізації наукової методології системного підходу.

 

Список використаних джерел:

1. Берталанфи Л. фон. Общая теория систем — обзор проблем и результатов // Системные исследования: Ежегодник. — М.: Наука, 1969. С. 30-54.

2. Клир Дж. Системология. Автоматизация решения системных задач: пер. с англ. – М.: Радио и связь, 1990. – 540 с.

3. Садовский В.Н. Основания общей теории систем. Логико-методологический анализ. М.: Наука, 1974.

4. Давыдов А.А. Конкурентные преимущества системной социологии. – М.: Ком Книга, 2008. – С. 110-111.

5.Шабанова М.А. Социоэкономика и экономическая социология: точки размежевания и интеграции // Экономическая социология. – Т.6, № 5. – 2005. – С.12-27.

6. Ильин В.Н. Негуманитарная социология. М.: УРСС, 2003. – 304 с.

7. Вайдлих В. Социодинамика: системный подход к математическому моделированию в социальных науках.Пер с англ. / Под ред. Ю. С. Попкова, А. Е. Семечкина. Изд. 2-е, стереотипное. М.: Едиториал УРСС, 2005.- 480с.

8. Резник Ю. Введение в социальную теорию: Социальная системология / Ю.М.Резник: Ин-т человека. – М,: Наука, 2003. – 525 с.

9. Давыдов А.А. Системная социология. Изд. 2-е М.: Издательство ЛКИ, 2008. – 192 с.

 

Стаття надійшла до редакції 18.10.2012 р.

bigmir)net TOP 100

ТОВ "ДКС Центр"