Українською | English

НАЗАДГОЛОВНА


УДК 658.012.8

 

К. В. Савчук,

аспірант, Національний університет харчових технологій

 

ОЦІНКА БЕЗПЕКИ МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІДПРИЄМСТВ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

 

Safety assessment of material and technical enterprises of food industry

 

Проведено дослідження розвитку  та наведені пропозиції з вдосконалення матеріально-технічного забезпечення підприємства харчової промисловості.

 

Research of development and the brought suggestions over is conducted from perfection of logistical support of enterprise of food industry.

 

Ключові слова: матеріально-технічне забезпечення,  харчова промисловість,  основні засоби, економічна ефективність.

 

Key words: logistical support, food industry, fixed assets, economic efficiency.

 

 

Вступ:  Незважаючи на певні позитивні результати, промисловість України розвивається під тиском низки кризових явищ і тенденцій.  Існує потреба в дослідженні оновлення основних  засобів у продуктовому підкомплексі, який є однією з базових галузей харчової промисловості. Недостатнім є і вивчення оновлення основних засобів стосовно підприємств та оцінки матеріально-технічних засобів.

Постaновкa  проблеми.  Одним із найважливіших чинників підвищення  ефективності виробництва харчових продуктів є забезпеченість їх матеріально-технічними ресурсами та основними засобами в необхідній кількості. Ринкові 

відносини передбачають конкурентну боротьбу між різними товаровиробниками, перемогти в якій зможуть ті із них, хто найбільш ефективно використовує всі види наявних ресурсів. 

Результати  дослідження. В  умовах  сучасної ринкової економіки матеріально-технічне забезпечення сільськогосподарського виробництва розглядається як спосіб задоволення технологічного попиту на товари промислового виготовлення, одержання прибутку та вирішення соціальних проблем на селі.

Одним  з найважливіших принципів організації ринку матеріально-технічних ресурсів для ХП є принцип єдності матеріально-технічного постачання, ремонту , гарантійного та післягарантійного обслуговування, а також постачання  запчастинами на весь термін служби машини.

Як свідчить практика, в сфері матеріально-технічного забезпечення підприємства найбільше потерпають від трьох чинників ризику, а саме: поставки неякісної сировини та матеріалів; поставки із запізненням; відсутності поставки.

Крім того, кожен суб’єкт господарювання має ситуацію, коли існують декілька постачальників однорідної продукції. У кожного з них різна ціна, і кожному притаманні в більшій чи меншій мірі вищенаведені чинники ризику. Також трапляються випадки, коли підприємство-постачальник приймає претензії на свій товар протягом короткого проміжку часу, що значно менший від терміну споживання проданої продукції. І нарешті, у випадку визнання своєї неправоти, підприємства-постачальники не завжди сплачують своїм клієнтам відповідну компенсацію.

Тому на сьогоднішній день одним з головних завдань в області управління ризиками у сфері МТЗ є розробка ефективної методики вибору постачальника певного виду матеріально-технічних ресурсів.

На сучасному етапі розвитку економічної науки існує багато критеріїв вибору найкращого варіанта з наведених, але майже всі вони базуються на розрахунках імовірності. Однак на практиці доволі часто доводиться працювати з суб’єктами господарювання, які тільки нещодавно виникли або про які є мало достовірної інформації. Тому в даній ситуації, при виборі постачальника матеріально-технічних ресурсів, використання ймовірності у чистому вигляді не завжди є можливим. Для розв’язання цієї проблеми пропонується використовувати комплексний показник - коефіцієнт ризикованості у сфері МТЗ, який розраховується за такою формулою:

 

,               (1.1)

 

де  - коефіцієнт ризикованості у сфері МТЗ;  - відповідно ймовірності того, що відбудеться поставка неякісної сировини і матеріалів, або ж відбудеться поставка із запізненням, чи поставка взагалі буде відсутня;  - імовірність виплати постачальником штрафів, компенсацій при виникненні ризикованих ситуацій з його вини;   - коефіцієнт невизначеності; Z – «Z-рахунок» моделі прогнозування неплатоспроможності суб’єкта господарської діяльності, розрахований для підприємства-постачальника [6];  - термін, протягом якого постачальник приймає претензії від покупців, днів; - термін споживання придбаної продукції, днів.

Необхідно зауважити, якщо немає можливості розрахувати певну ймовірність, то допускається найгірший варіант розвитку подій, тобто, ця ймовірність дорівнює 1. Слід також відзначити, що ймовірність виникнення неможливої події дорівнює 0 [5, с.20], поставка ж неякісної сировини і матеріалів, поставка із запізненням, відсутність поставки та виплата постачальником штрафів, компенсацій при виникненні ризикованих ситуацій з його вини, виходячи з сучасного стану української економіки, не є неможливими подіями, тому .

У зв’язку з тим, що поставка неякісної сировини та поставка сировини із запізненням є незалежними подіями, то згідно з теоремою множення для незалежних подій [5, c. 41] добуток  визначає ймовірність поставки неякісної сировини та матеріалів із запізненням.

Поданий коефіцієнт ризикованості у сфері МТЗ є комплексною оцінкою ризику та невизначеності у сфері матеріально-технічного забезпечення.

Для використання даного показника необхідно визначити його область визначення, тобто знайти такий відрізок значень, які може приймати .

Як уже зазначалося, . Коефіцієнт невизначеності [1], що характеризує обсяг інформації, який має суб'єкт підприємницької діяльності відносно досліджуваного об’єкта або економічного явища, може приймати значення від 0 до 1, тобто  . Однак для ефективного управління ризиками необхідно мати певний мінімальний обсяг інформації, тому доцільно приймати рішення за умови, що . Якщо ж , то необхідно докласти зусиль для його підвищення. “Z – рахунок” моделі прогнозування неплатоспроможності підприємства може приймати значення від 0,2 до нескінченності, тобто . Якщо , то ймовірність банкрутства постачальника дуже висока, а якщо , вона дуже низька.

Наведені дані дозволяють розрахувати “найгірше” та “найкраще” значення . Так, при найгіршому розвитку подій , , , , . Тоді маємо:

 

.

 

При найкращому ж розвитку подій , , , , . Тобто:

 

.

Отже, .

 

Слід відзначити, що ще одним показником, який буде використовуватись при виборі постачальника, є розмір можливих збитків. Виходячи з того, що основні чинники ризику в сфері МТЗ є незалежні в сукупності події, то, виходячи з формули [43, c. 45], ймовірність настання хоча б одного з них розраховується таким чином:

 

.                            (1.2)

 

Можливі збитки від настання ризикованих ситуацій, на нашу думку, пропонується розраховувати за такою формулою:

 

,  (1.3)

 

де  - оцінка обсягу можливих збитків;  - вартість контракту на продукцію, що постачається різними постачальниками за умови однакової якості, кількості та термінів поставки продукції з урахуванням транспортних витрат;  - прогнозований термін повернення підприємством-постачальником суми контракту з моменту його невиконання згідно з договором;  - тривалість обороту обігових коштів;  - середньорічна вартість обігових коштів;  - втрати суб’єкта підприємницької діяльності, які виникнуть відповідно при поставці неякісної сировини, при поставці її з запізненням та при відсутності такої поставки взагалі. Узагальнююче  дорівнює сумі недоотриманого прибутку внаслідок настання ризикованих ситуацій, виплати різноманітних штрафних санкцій своїм партнерам-споживачам тощо;  - сума штрафів, компенсацій, яку заплатить постачальник у разі настання ризикованих подій з його вини згідно з договором.

Запропонований метод оцінки обсягу можливих збитків знайде своє використання в системі критеріїв вибору постачальника. Сам же критерій вибору базується на теорії корисності за Нейманом [1]. Сутність цієї теорії полягає в тому, що при різних рівнях багатства ставлення суб’єктів господарювання до ризику може змінюватися. Досить реалістичною гіпотезою для широкого кола підприємців є схильність до ризику при невеликих сумах можливих збитків (відносно загального достатку) та несхильність при значних сумах.

Отже, за теорією корисності Неймана, коли можливі збитки перебувають в інтервалі  ( - певний розмір можливих збитків), суб’єкт господарювання обирає варіант, що може принести більший зиск у порівнянні з іншими, але в той же час цей варіант може бути і більш ризикованим. Якщо збитки перевищують , то обирається найменш ризикований варіант, незалежно від його зиску [1].

Необхідно розрахувати це граничне значення . На нашу думку, можна обирати найбільш вигідний, але й найбільш ризикований варіант доти, поки можливі збитки не здатні привести підприємство до неплатоспроможності. Тобто, сукупні можливі збитки від усієї діяльності підприємства не повинні перевищувати його активи у ліквідній формі. Для розрахунків пропонується взяти в якості ліквідних активів грошові кошти та їх еквіваленти в національній та іноземній валюті. Сукупні можливі збитки (СЗб) за період, що розглядається, за всіма видами діяльності підприємства пропонується розраховувати за такою формулою:

 

,                                                                            (1.4)

 

де - розмір прогнозованих на звітний період збитків за всіма видами діяльності підприємства, визначений за декілька років одним із економіко-математичних методів на базі даних свого підприємства (для випадку створення нового підприємства розмір визначається за передовими аналогічними підприємствами відповідної галузі);  - коефіцієнт, що враховує динаміку зміни обсягів виробництва на даному підприємстві у звітному періоді.

Для якісного управління ризиками у сфері МТЗ необхідно обирати постачальника для кожного окремого виду матеріально-технічних ресурсів і у зв’язку з нестабільністю економічної ситуації в країні розглядати кожну операцію постачання окремо.

Виходячи з цього, граничний рівень збитків для разової операції постачання певного (-го) виду матеріально-технічних ресурсів слід розраховувати таким чином:

 

,                                                    (1.5)

 

де  - граничний рівень збитків для разового постачання -го виду матеріально-технічних ресурсів;  - грошові кошти та їх еквіваленти в національній та іноземній валюті;  - сукупні можливі збитки, які прогнозуються на звітний період, за всіма видами діяльності підприємства;  - можливі збитки від настання ризикованих ситуацій, які розраховуються за формулою (1.5) для умов разової поставки за -м постачальником -го виду матеріально-технічних ресурсів;  - кількість постачальників.

При виборі постачальника пропонується використовувати таку методику.

Необхідно ранжувати постачальників за величиною рівня можливих збитків (причому можливі збитки повинні розраховуватися для однієї і тієї ж кількості сировини або матеріалів у натуральному виразі однакової якості ).

Після ранжування можливі три випадки:

1. Всі можливі збитки не перевищують граничний рівень збитків (). У цьому випадку критерій вибору постачальника набуде такого вигляду:

 

,                               (1.6)

 

де  - певний вид матеріально-технічних ресурсів;  - кількість постачальників.

2. Всі можливі збитки перевищують граничний рівень збитків. У цьому випадку критерій вибору постачальника запишеться таким чином:

 

.                          (1.7)

 

3. Можливі збитки можуть бути меншими від граничного рівня збитків і більшими. У цьому випадку вибір здійснюється тільки серед тих постачальників, для яких розмір можливих збитків менший від граничного рівня збитків. Критерій вибору постачальника в цьому випадку має такий вигляд:

 

, .          (1.8)

 

Отже, підсумовуючи все вищенаведене, система критеріїв вибору постачальника разової поставки для -го виду матеріально-технічних ресурсів запишеться таким чином:

 

,

.                                                 (1.9)

 

, ,

де  - певний вид матеріально-технічних ресурсів;  - кількість постачальників.

Отже, розроблена система критеріїв дозволяє здійснювати більш обґрунтовано та зважено вибір постачальника певного виду матеріально-технічних ресурсів. Її використання дозволить вітчизняним підприємствам суттєво знизити рівень втрат від ризику у сфері матеріально-технічного забезпечення.

Для розрахунку коефіцієнта ризикованості у сфері МТЗ необхідно використовувати значення Z-рахунку моделі прогнозування неплатоспроможності суб’єкта підприємницької діяльності.

Але для того, щоб запропонувати нову модель неплатоспроможності підприємства потрібно проаналізувати галузь харчової промисловості. Тяжкий фінансово-економічний стан країни призвів до стаду виробництва, проте вже на початку 2010 року з’явилася тенденція росту обсягів виробництва харчової та переробної промисловості України. (рис 1).

 

 

 

Рис. 1. Харчова та переробна промисловість, обсяг виробництва за 2007-2011 рр. Держкомстату.

 

Зростання обсягів виробництва найбільш високими темпами в харчовій промисловості у порівнянні з іншими галузями відбувалось до 2007 року. Таким чином, реальний приріст продукції харчової промисловості у 2007 році, відповідно до попереднього періоду, становив 10%, а в цілому по промисловості - 6,2%.

Проведений аналіз обсягів реалізованої продукції за основними видами промислової діяльності в Україні свідчить, що 3 з 2009 по 2011 роки існує динаміка зростання реалізації продуктів харчування, що позитивно впливає на результати діяльності підприємств. Доля виробництва харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів знаходиться в межах від 13,8 % ( у 2008 році) до 18,5 % (у 2009 році), у виробництві продукції промисловості України.

Проаналізувавши обсяги реалізованої продукції необхідно проаналізувати та надати оцінку результатам фінансової діяльності підприємств харчової промисловості України. Отже аналіз показників фінансових результатів дає змогу ефективно оцінити стан господарської та економічної діяльності підприємств харчової промисловості.

Логічним було б припустити, що використання досліджуваного комплекту техніки повинно не лише окупати  всі  витрати  сільськогосподарських підприємств, а й приносити достатній рівень прибутку, забезпечуючи ефективну рентабельність. Ще з радянських часів таким необхідним (достатнім) рівнем прибутку вважали величину 15%. Це був так званий нормативний коефіцієнт ефективності, що використовувався  в подібних  розрахунках (особливо ми його пам’ятаємо при розрахунку зведених витрат в ході порівняння декількох інвестиційних проектів, Ен =0,15).

Результати аналізу показників свідчать, що фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування на підприємствах харчової промисловості з 2007 по 2011 роки хоч і зростає, але має досить нестабільну та значну амплітуду коливань з 3711,3 млн. грн. у 2007 році до 5099,2 млн. грн. у 2011 році. При цьому відбулась значна негативна тенденція зниження прибутку підприємств харчової промисловості, що становить в 2007 році 66,8 % та 56,1 % у 2011 році. Збитково працювали у 2007 році 33,2 % підприємств харчової промисловості, а в 2011 році вже 43,9 % відповідно; збитки даних підприємств у 2007 році склали 2411,3 млн. грн., а в 2011 році 3603,7 млн. грн. Отже, тенденція зростання абсолютної величини фінансових результатів діяльності підприємств до оподаткування з 2009 по 2011 роки відбувається при збільшенні долі збиткових підприємств.

В свою чергу, фінансові результати впливають на рентабельність операційної діяльності, яка після 2008 року має позитивну тенденцію зростання. Аналіз даних показав, що з 2009 року відбулося значне покращення усіх показників фінансової діяльності підприємств харчової промисловості України. Це свідчить про часткове подолання фінансово-економічної кризи та дає стимул до більш ефективного використання ресурсів підприємств.

Діяльність промислових підприємств залежить від ефективності використання усіх видів ресурсів (табл. 1.2).

 

Таблиця 1.2.

Показники ефективності використання ресурсів підприємств харчової промисловості за 2007-2011 роки

Показники

2007

2008

2009

2010

1. Рентабельність виробництва, %

3,11

2,26

3,08

2,39

2. Фондовіддача, грн./грн.

1,5

1,51

1,67

1,82

3. Фондомісткість, грн./грн.

0,66

0,67

0,6

0,55

4. Фондорентабельність, %

3,68

-10,15

4,77

2,77

5. Фондоозброєність, грн./чол.

125,63

150,8

188,87

211,31

6. Продуктивність праці, млн. грн.

188,54

228,35

315,84

384,1

* Складено і розраховано автором на підставі даних Державний комітет статистику України Статистичний збірник. Промисловість України у 2007-2010 рр.., [с. 23, 40, 55, 86, 89, 99].

 

Отже, аналіз даних підприємств харчової промисловості України показав, що не зважаючи на спрямовані іноземні кошти в харчову промисловість країни існує низький рівень рентабельності виробництва та проблема оновлення основного капіталу, тому, на нашу думку доцільним буде розробити нову модель прогнозування неплатоспроможності суб'єктів підприємницької діяльності.

Нова модель прогнозування неплатоспроможності підприємств повинна передбачати та враховувати всі недоліки, що властиві існуючим моделям. Також у моделі необхідними є посилання на відповідні статті фінансової звітності, щоб максимально полегшити її використання.

На наш погляд, модель має ґрунтуватися на даних, які не є комерційною таємницею. Постанова Кабінету Міністрів України від 9 серпня 1993 року «Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці» [152] не відносить до комерційної таємниці інформацію за всіма встановленими формами державної звітності. Найбільш доступними на сьогодні є форма № 1 (баланс підприємства) та форма № 2 (звіт про фінансові результати). Тому всі розрахунки, на наш погляд, найбільш доцільно проводити на основі даних цих документів.

Пропонується використовувати таку модель прогнозування неплатоспроможності підприємств:

 

,                             (1.10)

де  = ,                   (1.11)

цей показник характеризує інтенсивність використання необоротних активів підприємства;

 = ,                        (1.12)

цей коефіцієнт узагальнено характеризує прибутковість господарської діяльності підприємства;

 = ,                        (1.13)

цим співвідношенням характеризується достатність обігових коштів підприємства для погашення своїх поточних зобов’язань;

 = ,        (1.14)

цим співвідношенням характеризується спроможність підприємства за рахунок прибутку покрити свої короткострокові зобов’язання;

 = ,               (1.15)

цей показник характеризує ефективність використання підприємством усіх наявних ресурсів незалежно від джерел їхнього залучення;

 = ,              (1.16)

цей коефіцієнт платоспроможності показує питому вагу власного капіталу в загальній сумі засобів, авансованих у його діяльність;

 та  змінюються залежно від галузі, в якій працює підприємство, таким чином (табл. 2.3).

 

Таблиця 1.1.

Залежність показників  та  від галузі, в якій працює підприємство

 

Для матеріало-, енергомістких галузей та галузей, що використовують великі необоротні активи

Для інших

галузей

7,94

1,07

9,83

3,15

 

Для оцінки стану підприємства пропонується користуватися таким критерієм:

якщо  - велика ймовірність неплатоспроможності підприємства,

якщо  - ймовірність неплатоспроможності помірна;

якщо  - ймовірність неплатоспроможності близька до 0.

 

Отже, запропонована модель дозволить вітчизняним суб’єктам господарювання більш точно та ґрунтовно прогнозувати неплатоспроможність підприємства, а отже, більш ефективно господарювати.

                                     

 

Література:

 1.Вітлінський В.В. Аналіз, моделювання та управління економічним ризиком: [навч.-метод. посібник] / Вітлінський В.В., Верченко П.І. – К.: КНЕУ, 2000. – 292 с.

2. Державний комітет статистики України. Статистичний збірник. Україна в цифрах 2010/ [за ред. О. Г. Осауленка]. — К. : Держ. ком. статистики України, 2010. – С. 195.

3. Державний комітет статистики України. Статистичний щорічник України за 2010 рік / [за ред. О. Г. Осауленка]. — К. : Держ. ком. статистики України, 2010. – С. 213.

4. Державний комітет статистику України. Експрес-випуск. Фінансові результати діяльності підприємств України за січень-листопад 2011 року. №4, від 16.01.2011 р., С.1-2.

5. Гмурман В.Е. Теория вероятностей и математическая статистика / Гмурман В.Е. – М.: Высшая школа, 1977. – 480 с.

6. Короленко С.М. Аналіз існуючих, обґрунтування та розробка нової моделі прогнозування неплатоспроможності підприємства / Короленко С.М., Капітула С.В., Зінченко О.А. // Вісник Криворізького технічного університету: зб. наук. праць. – 2003. – Вип.2. – С. 142-144

 Стаття надійшла до редакції 20.10.2012 р.

 

bigmir)net TOP 100

ТОВ "ДКС Центр"