Українською | English

НАЗАДГОЛОВНА


УДК 332.142.6 : 504.064

 

Г. О. Обиход,

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник,

докторант Державної установи "Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України"

Т. Л. Омельяненко,

провідний економіст Державної установи "Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України"

 

МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ЩОДО ОЦІНКИ РІВНЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ НЕБЕЗПЕКИ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ

 

 

У статті визначено теоретико-методологічні та практичні підходи до оцінювання рівня екологічної небезпеки за регіонами України. Інтерпретовано результати розрахунків та наведено шляхи подальшого розвитку цієї проблематики.

 

The article defines  the theoretical, methodological, and practical approaches to the environmental threat evaluation in region of Ukraine. Interpreted the results of calculations and outlined ways for further investigation of this problems.

 

Ключові слова: екологічна небезпека, система раціонального природокористування, інтегральні показники.

 

Key words: environmental threat, the system of rational nature management, integral indices.

 

 

Вступ. В Україні спостерігаються суттєві регіональні відмінності екологічного навантаження та сучасного стану екологічної безпеки територій, що обумовлено різноманітністю природокористування та господарською діяльністю населення. Екологічні проблеми суттєво обмежують соціально-економічний розвиток суспільства, котрий знаходиться у безпосередньому взаємозв'язку з якістю навколишнього природного середовища. Розвиток збалансованої системи раціонального природокористування, у поєднанні з адекватною структурною перебудовою промислового потенціалу, що враховує мінімізацію антропогенного навантаження і забезпечення соціальної захищеності людини стане основою забезпечення і стабільного суспільного розвитку держави. Тому, існує нагальна необхідність визначення регіонів країни, де екологія компонентів довкілля знаходяться в найгіршому стані з метою спрямування фінансових ресурсів на впровадження природоохоронних заходів.

Постановка задачі. Оцінку екологічного ризику вважають найбільш перспективним підходом до оцінювання ступеню екологічної безпеки території. Концепція оцінки екологічного ризику практично у всіх країнах світу і міжнародних організаціях розглядається як головний механізм розробки та прийняття управлінських рішень з охорони навколишнього природного середовища [1-6].

Оцінка рівня екологічної безпеки здійснювалася нами з метою:

-     управління (перетворення станів об'єкта в необхідному напрямку);

-     прогнозу виникнення небезпечних ситуацій;

-     розвитку загальнонаукових уявлень про екологічну безпеку;

-     визначення придатності територіальних утворень для проживання  людей  та  існування  визначених  видів  живих організмів, здійснення того чи іншого виду господарської діяльності.

Результати. Загальна оцінка рівня екологічної безпеки є досить складною, оскільки включає в себе багато аспектів, котрі важко виразити єдиним показником. Дослідники застосовують систему показників, яка характеризує певну кількість аспектів (компонентів навколишнього середовища), що формують остаточний показник [1]. Порівняння регіонів України за таким значним обсягом інформації – справа дуже копітка та ефективна лише в окремих соціально-економічних дослідженнях, оскільки варіація різних показників стосовно рівня екологічного навантаження не дає змогу точно визначити, у якому із порівнюваних регіонів вплив того чи іншого блоку в цілому, або окремого показника, є визначальним. Крім того, здійснюючи соціально-економічний аналіз, дослідники мають змогу орієнтуватися на стабільних лідерів по Україні – місто Київ або Дніпропетровську область. Попередній же аналіз вихідних даних для формування інтегральної оцінки рівня екологічної безпеки території свідчить, що найвищі рейтинги матимуть регіони з максимальними навантаженням за різними блоками вхідної інформації. Побудова певного рейтингу, що включав би доцільну кількість показників, можлива лише за умови зведення останніх до інтегральної оцінки, котра дає можливість вирішити також наступні завдання:

1) інваріантність (зіставність) показників щодо будь-якого регіону;

2) змістовна адресність показників відносно аспектів і джерел регіональної екологічної безпеки;

3) динамічна порівнянність показників – отже і станів екологічної безпеки регіонів – у часі.

Відтак, інтегральні оцінки надають можливість не тільки дослідження явищ безпеки/небезпеки, а й проведення статистично коректних порівнянь, як у просторі, так і в часі, на основі відносно малої кількості вихідної інформації (при значному обсязі вхідної), що значно полегшує процес аналізу та робить його об’єктивним.

Необхідно також ураховувати позитивні надбання вітчизняних науковців у галузі побудови інтегральних показників, у тому числі і рівня екологічної небезпеки регіонів та держави в цілому. Так, наприклад, Рибалова О.В., Белан С.В., Варивода Є.О., пропонують розглядати рівень екологічної загрози для території залежно від стану атмосферного повітря, ґрунтів, радіаційного забруднення території. За результатами розрахунків автори визначили, що небезпечний екологічний стан зберігається в індустріально розвинутих регіонах. Значний рівень екологічного ризику спостерігається в Дніпропетровській, Запорізькій, Харківській, Кіровоградській, Луганській, Миколаївській, Одеській та інших областях України.

Вважаємо, що важливим аргументом щодо розширення інформаційної бази індексу екологічної безпеки території, є те, що подібний універсальний показник повинен мати надлишкову інформативність. Це є надійною гарантією проти його викривлення в бік завищення чи заниження. Оскільки, наприклад, розрахунки індексу людського розвитку, що проводяться ООН лише за чотирма показниками, роблять визначальним їх потенційний внесок у кінцевий результат, що, у випадку недостовірності інформації щодо будь-якої з базових характеристик, істотно змінює місце країни в загальному переліку, спричиняючи цілком обґрунтоване невдоволення.

Наведені аргументи на користь застосування інтегральної оцінки рівня екологічної безпеки спонукали нас до розробки методики її проведення. Система відкрита для внесення будь-яких логічних змін та доповнень, пов'язаних зі змінами в екологічній ситуації та відповідними змінами методології статистичних спостережень. Для порівнянності динамічного ряду є можливим, при кожній зміні, проведення ретроспективних розрахунків. Результатом, згідно методики, стало визначення інтегральної оцінки рівня екологічної безпеки України та її регіонів за даними 2010 року.

Інтегральна оцінка рівня екологічної безпеки України та її регіонів у 2010 р. була проведена на основі сукупності даних з різних інформаційних джерел. Мета розробки інтегрального індексу полягає у тому, щоб дати максимально реальну оцінку ризику виникнення екологічно небезпечних ситуацій та міжрегіональним розбіжностям безпеки, застосовуючи для цього певну доцільну кількість показників. На цьому етапі проблема полягала, власне, в змістовній адекватності цих показників всім аспектам екологічного стану регіонів. Так, перше джерело відповідало векторам показників первинної інформації І-го рівня і є фактичною інформацією.

З метою визначення рівня екологічної небезпеки території проаналізовано стан показників навколишнього природного середовища, таких як атмосферне повітря (18 показників), водні ресурси (30 показників), земельні ресурси (10 показників), лісові ресурси (12 показників), надра (7 показників) та екзогенні геологічні процеси (22 показники), відходи (18 показників). Їх комплексна оцінка дає змогу визначити рівень безпечності природокористування та можливості виникнення загроз екологічного характеру, за умови, що збережеться існуюча тенденція антропогенного навантаження. Інформаційною базою, в основному, були екологічні паспорти регіонів України [7].

Оцінка рівня екологічної небезпеки проведена двома етапами: перший аналіз та групування вхідної інформації за відповідними блоками; другий – розрахунок коефіцієнтів екологічної небезпеки по регіонах за виділеними блоками та їх сукупністю у регіональному розрізі.

Загальна схема побудови показників екологічної небезпеки окремих блоків включала:

1.      Компонування векторів показників αij первинної інформації І-го рівня для розрахунку інтегральної оцінки небезпеки окремого блоку.

2.      Нормування показників, тобто перехід від абсолютних за своїм характером показників (векторів αij) до відносних показників (xij), на основі наступної розрахункової системи за формулою:

 

xij  = ,

 

де: αij – показник небезпеки і-го регіону j–го блоку;

xij – нормоване значення показника і-го регіону j–го блоку; 

і – номер регіону, відповідно до кількості регіональних утворень держави (27);

j – номер екологічного блоку;

αmin, αmax – мінімальна та максимальна величина для відповідних показників за блоками.

Розрахунки нормованих значень показників (xij) здійснено на основі використання методики ООН, що застосовується при проведенні ранжирування країн за різними соціально-економічними чи фінансовими показниками. Для розрахунку інтегрального показника, враховуючи специфіку об’єкта дослідження, внесено певні корективи. Зокрема, для унормування значень було застосовано вагові коефіцієнти.

3. Для визначення вагових коефіцієнтів використано метод головних компонент, котрий трансформує m-вимірний ознаковий простір у p-вимірний простір компонент. У моделі головних компонент зв'язок між первинними ознаками і компонентами описується як лінійна комбінація:

 

yij = ,

 

де yij – стандартизовані значення і-ї ознаки з одиничними дисперсіями; сумарна дисперсія дорівнює кількості ознак m;

cij – внесок j-ї компоненти в сумарну дисперсію множини показників і-ї сфери.

Компоненти Gj також представляють собою лінійну комбінацію:

 

Gj = ,

 

де dij – факторні навантаження;

xij – вхідні дані.

Власне вагові коефіцієнти bij розраховуються за формулою:

 

bij = ,

 

Побудова моделі головних компонент здійснюється за допомогою пакету SPSS у декілька етапів, котрі включають побудову матриці розрахунків, виокремлення головних компонент і розрахунок факторних навантажень (факторний аналіз), ідентифікацію  головних компонент.

4.        Розрахунок інтегрального показника екологічної небезпеки окремого блоку Аij, з урахуванням вагових коефіцієнтів кожного із показників, що входять у блок, проводиться за формулою:

 

Аij  ,

 

де bij відповідний ваговий коефіцієнт;

xij – нормоване значення показника і-го регіону j–го блоку;

z – кількість показників у j-му блоці.

5. Розрахунок агрегованого індикатора екологічної небезпеки регіонів здійснено за наступною формулою:

 

Qij =,

 

де: Аагрегований коефіцієнт екологічної небезпеки регіону за визначеними блоками;

k – кількість блоків.

6. Ранжирування регіонів України на основі агрегованого коефіцієнта екологічної небезпеки та в межах обраних блоків. 

В результаті проведення розрахунків інтегрованого показника нами було виділено групи регіонів відповідно до 5 рівнів екологічної безпеки:

- високий рівень (до 0,0029) – Чернівецька, Закарпатська, Тернопільська області та м. Севастополь;

- підвищений рівень (від 0,0030 до 0,0049) – Житомирська, Черкаська, Вінницька, Кіровоградська області та м. Київ;

  - середній рівень (від 0,050 до 0,0059) – Запорізька, Сумська, Рівненська, Волинська, Львівська, Івано-Франківська області;

- помірний рівень (від 0,0060 до 0,0071) – Харківська, Херсонська, Хмельницька, Чернігівська, Київська, Полтавська, Миколаївська області та Автономна Республіка Крим;

- низький рівень (більше 0,0071) – Одеська, Луганська, Донецька, Дніпропетровська області.

Встановлено, що найвищим є рівень екологічної безпеки у Дніпропетровській області (0,0208), що зумовлено концентрацією виробничих потужностей у регіоні, найнижчим – у м. Севастополь (0,0018)

Середній рівень по Україні було визначено як низький (0,0088), що зумовлено низкою факторів. Зокрема, це домінування видобувної та переробної галузей промисловості у структурі економіки держави із одночасним використанням застарілих відходо- та енергоємних технологій, виробничого та природоохоронного обладнання, строк використання якого вже закінчився; це  і  недостатньо жорсткі санкції (економічні та адміністративні) до порушників природоохоронного законодавства, і відсутність системи стимулів для суб’єктів господарської діяльності  щодо прискорення темпів запровадження новітніх інтегрованих технологій, оновлення основних виробничих та природоохоронних фондів, виробництва екологічно чистої продукції, і відсутність підтримки вітчизняних наукових розробок природоохоронних технологій та обладнання.

Структура інтегрованого показника екологічної безпеки України різниться в значній мірі за регіонами. Розглянувши показники питомої ваги кожного блоку у структурі екологічної небезпеки держави, можна визначити, котрі із них в найбільшій мірі впливають на рівень екологічної безпеки. Отже, найбільшу питому вагу має блок "надра" (23,5%), дещо меншою є питома вага блоку "атмосферне повітря" – 20,1%. Блоки "відходи", "земельні ресурси", "лісові ресурси" та "водні ресурси" – становлять від 10 до 15% у загальній структурі (рис. 1). Відповідно на сучасному етапі найбільш загостреною є ситуація щодо стану сфери надрокористування.

 

Висновки. Підготовчі роботи з виконання розрахунків показника екологічної безпеки України та її регіонів дали можливість виявити слабкі сторони регіональних Паспортів екологічної безпеки (котрі виступали основним джерелом отримання статистичної інформації). 1) Не витримано ідентичності в оформлені таблиць у регіональному розрізі. 2) Форми статистичної звітності по окремих екологічних явищах і процесах розроблені не на наукових основах. 3) Інформаційне наповнення багатьох таблиць паспортів здійснено формально, наведені статистичні дані не відповідають реальній ситуації. 4) За даними екологічних паспортів важко визначити динаміку екологічних процесів через зміни у формах звітності. 5) Відсутній належний контроль за оформленням і даними екологічних паспортів. Зафіксовано випадки невідповідності, наведених у статистичній звітності Державної служби статистики України даних тим, що містяться в екологічних паспортах, а в окремих випадках представлена інформація наводилась не за звітній, а за попередній до звітного рік або взагалі була відсутня. Подолання вказаних недоліків дало б змогу уникати статистичних похибок у результатах проведених досліджень.

Результати апробації методики підтвердили, що важливим аспектом у розробці та використанні показника екологічної безпеки є виключно регіональний підхід до його розгляду, особливо у випадку, коли мова йде про визначення пріоритетів фінансування природоохоронної сфери. Встановлення чіткого порядку пріоритетів надає змогу поступально вирішувати проблеми, що виникли, не нехтуючи спрямовуванням зусиль на уникнення (попередження) подібних проблем у майбутньому.

 

Список використаних джерел

1.  Керівництво  щодо  здійснення  інтегральної  оцінки  стану  довкілля на регіональному рівні. – Офіц. вид. К. : М-во охорони навколишнього природного середовища України, 2008. – 54 с. (Нормативний  документ Мінохоронприроди України).

2.  Integrated Risk Information System (IRIS) : [Електронний  ре-сурс] / U. S. Environmental Protection Agency (EPA).  – Режим доступу : http: //www.epa.gov/iris.

3.  Toxicity Criteria Database : [Електронний  ресурс] / California Environmental Protection Agency (EPA). – Режим  доступу : http://www.oehha.org/risk/chemicalDB/index.asp.

4.  Киселев  А.Ф.  Оценка  риска  здоровью /  А.Ф.  Киселев,  К.Б. Фридман. - СПб. : Питер, 1997. – 100 с.

5.  Качинський А.М. Системний аналіз визначення пріоритетів в екологічній безпеці України / А. М. Качинський. – Київ, 1995. – 46 с. – (Препринт / Національний  інститут  стратегічних досліджень ; № 42).

6.  Коваленко Г. Д. Екологічний ризик погіршення  стану навколишнього природного середовища України при збереженні  існуючих тенденцій антропогенного навантаження / Г.Д. Коваленко, Г.В. Півень, О.В. Рибалова // Екологічна безпека: проблеми і шляхи вирішення : V міжнар. наук.-практ. конф., 7-10 жовт, 2009 р. : зб. наук. ст. – Х.: Райдер, 2009. – С. 78 – 85.

7.  Екологічні паспорти регіонів України : [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.menr.gov.ua/content/category/65

8.  Доповіді про стан навколишнього природного середовища : [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.menr.gov.ua/content/category/74

Стаття надійшла до редакції16.10.2012 р.

 

bigmir)net TOP 100

ТОВ "ДКС Центр"