Українською | English

BACKMAIN


УДК: 338

 

О. О. Євтушенко,

магістр з банківської справи,

Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана

 

МІСЦЕ ТА РОЛЬ ІНСТИТУТІВ СПІЛЬНОГО ІНВЕСТУВАННЯ НА ФІНАНСОВОМУ РИНКУ УКРАЇНИ

 

Place and role of joint investment institutions in the financial market of Ukraine

 

В статті визначено сутність інститутів спільного інвестування та наведена класифікація різних форм здійснення спільного інвестування в Україні. Проаналізовано розвиток інститутів спільного інвестування за останні три роки в Україні.

 

The article explains the purpose of joint investment institutions and classification of various forms of joint investment in Ukraine. In the article analyzed the development of joint investment institutions over the past three years in Ukraine.

 

Ключові слова: інститути спільного інвестування, компанія з управління активами, інвестиційні фонди, трасти.

 

 

Вступ

Серед різних гравців фінансового ринку особливе місце займають інститути спільного інвестування. Вони є могутнім механізмом залучення інвестиційних ресурсів в економіку. Великі інвестиційні ресурси є у вітчизняного інвестора, але  механізм їх залучення і ефективного використання через інститути спільного інвестування невиправдано залишається дещо в стороні..Інститути спільного інвестування залишаються одним з перспективних напрямків інвестування. Спільне інвестування акумулює великі інвестиційні ресурси, які в подальшому стають основним двигуном для розвитку новітніх та пріоритетних галузей економіки. Спільне інвестування має можливість стати основним джерелом інвестиційних ресурсів для країни. Все залежить від наявності організаційно-правових основ та практичного досвіду професійних учасників фондового ринку.

Вдосконалення інститутів спільного інвестування передбачає вирішення проблем з якими стикаються, як інвестори, так і управлінці активами. Основи спільного інвестування в Україні беруться з досвіду розвинених економік світу та адаптуються до українських законодавчих умов.

Аналіз останніх досліджень

Вивчення проблематики інститутів спільного інвестування та шляхів удосконалення законодавчої і нормативної бази,  дослідження діяльності інститутів спільного інвестування в умовах переходу до нового правового простору продемонструвало, що на сучасному етапі спеціального дослідження з цих проблем не проводилось. Науковий та дослідний матеріал обмежений. Окремі аспекти з вказаної проблематики досліджувались такими авторами: Галенко Т.В, Дороніна М.С., Лєонов Д.А., Нагребельний В.П., Назарчук І.Р., Пересада А.А, Радкевич О.Д., Смірнова О.О., Омельченко А.В., Федоренко А.В., Хасан-Бек Л.М. Юркевич О.М., та іншими.

Постановка завдання

Метою дослідження є визначення місця та ролі інститутів спільного інвестування на фондовому ринку України, визначення перспектив розвитку на основі світового досвіду.

Актуальність дослідження полягає також на тому, що українська економіка вимагає пошуку різних джерел вливання коштів в перспективні галузі, а інститути спільного інвестування є одним з таких джерел який може стати рушійною силою розвитку.

Об’єктом дослідження є  світові та вітчизняні тенденції розвитку фондового ринку.

Предметом дослідження є діяльність інститутів спільного інвестування як елементу фондового ринку України.

 

 

Результати

На початку свого становлення та розвитку, інститутам спільного інвестування в Україні відводилась роль фінансового посередника між державою та населенням  у процесі приватизації, який розпочався у 1992 році. У 1994 році, 19 лютого, Президентом Україні Л. Кравчуком було підписано Указ «Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії», який став першим нормативним документом, що регулював створення та функціонування учасників спільного інвестування. У Положенні «Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії», яке вступало в силу відповідно до Указу, такими учасниками визнавались інвестиційні фонди та інвестиційні компанії. Інвестиційним фондом називалась юридична особа, заснована у формі закритого акціонерного товариства, що здійснювала виключну діяльність у галузі спільного інвестування. Інвестиційною компанією визнавався торговець цінними паперами, який, окрім провадження інших видів діяльності, міг залучати кошти для здійснення спільного інвестування шляхом емісії цінних паперів та їх розміщення; інвестиційна компанія створювалась у формі акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю в порядку, встановленому для цих товариств, та здійснювала діяльність щодо спільного інвестування. [1,2]

В чинному законодавстві діяльність інститутів спільного інвестування (ІСІ) регулюється  Законом України  «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» та інститут спільного інвестування (ІСІ) визначається, як корпоративний чи пайовий інвестиційний фонд, який забезпечує діяльність, пов'язану з об'єднанням (залученням) грошових коштів інвесторів з метою отримання прибутку від вкладення їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права та нерухомість [3].

У світовій практиці цей тип фінансових посередників існує понад 150 років. Тривала історія існування  цих фінансових посередників у розвинених країнах дала змогу сформувати досконале конкурентне середовище функціонування ІСІ. Інститути спільного інвестування в країнах з розвинутою економікою є одними з найбільш ефективних інструментів акумуляції інвестиційних ресурсів. Основна мета діяльності ІСІ – надання фінансових послуг з розміщення капіталу приватних інвесторів, головним чином вкладаючи його в цінні папери. Основними перевагами ІСІ, з точки зору інвесторів, є потенційно висока дохідність, порівняно з традиційними способами збереження та примноження капіталу, та менші витрати часу на управління інвестиціями. Об’єднання коштів багатьох окремих інвесторів дозволяє ІСІ виходити на фондовий ринок та користуватись перевагами великих інституційних інвесторів. Серед інших переваг – диверсифікація інвестицій, відсутність мінімального терміну інвестицій (у випадку вкладання коштів у відкриті інвестиційні фонди) та можливість досить оперативно вилучити вкладені кошти у випадку необхідності. Суттєвим внутрішнім джерелом інвестицій у будь-якій країні є заощадження дрібних потенційних інвесторів, а найбільш поширеним та привабливим механізмом їх залучення до різних ланок економіки (державного сектору, корпоративного або банківського) виступає спільне інвестування як об'єднання коштів багатьох суб'єктів з метою їх розміщення у цінні папери, що є предметом діяльності спеціальних підприємницьких структур - інститутів спільного інвестування. Інститути спільного інвестування – це окремий, самостійний сегмент фінансового ринку, що є:  сферою прояву економічних відносин при  розподілі доданої вартості та її реалізації шляхом обміну грошей на різного роду фінансові активи, грошові зобов’язання, інвестиційні цінності (гроші, депозити, цінні папери, зобов’язання та борги, валютні цінності, нерухомість та інші); сферою прояву економічних відносин між продавцями та покупцями фінансових активів, причому при збігу інтересів відбувається акт купівлі-продажу, тобто реалізація вартості і споживчої вартості, що є складовими даних активів. ІСІ є органічною частиною фінансового ринку і всі його взаємозв’язки і взаємообумовленості є безпосередніми складовими функціонування цих інститутів. [4]

Сутність та роль ринку ІСІ, як частини фінансового ринку найбільш повно розкривається в його основних функціях, основними з яких є:

- мотивована мобілізація заощаджень приватних осіб, приватного бізнесу, державних органів, зарубіжних інвесторів та трансформація акумульованих грошових коштів у інвестиційний капітал;

- перерозподіл на взаємовигідних умовах грошових коштів підприємств із метою їх ефективнішого використання;

- фінансове обслуговування учасників економічного кругообігу та дольової участі на основі визначення найбільш ефективних напрямів використання капіталу в інвестиційній сфері;

- вплив на грошовий обіг та прискорення обороту капіталу, що сприяє активізації економічних процесів;

- страхова діяльність та формування умов  для мінімізації фінансових та комерційних ризиків;

-  операції, пов’язані з експортом-імпортом інвестиційних активів; інші інвестиційні операції, пов’язані із зовнішньоекономічною діяльністю, тощо.

Особливим є механізм залучення інвестиційних ресурсів представлений на рис.1

 

Рис. .1 Механізм формування інвестиційних ресурсів та інвестування

* складена автором самостійно

 

Фізичні та юридичні особи маючи в своєму розпорядженні вільні кошти (назвемо їх інвестиційні ресурси) бажають здійснити інвестиції в інвестиційний фонд. Вони купують акції інвестиційного фонду чи інвестиційні сертифікати. В свою чергу інвестиційний фонд вкладає кошти отримані від продажу власних цінних паперів в цінні папери інших емітентів нерухомість та інші активи не заборонені законодавством. Таким чином економіка отримує кошти.

В Україні розвинені два види інститутів спільного інвестування це корпоративні та пайові. Корпоративні за своїми особливостями  схожі зі світовими прикладами корпоративних фондів. Такі фонди створюються у вигляді публічного акціонерного товариства і, як окрема юридична особа, укладають договір на управління активами з управляючою компанією.  Така компанія називається компанія з управління активами і вона має спеціальну ліцензію на цей, виключний для неї вид діяльності.

Пайові інвестиційні фонди створюються з ініціативи компаній з управління активами. Пайовий інвестиційний фонд не є окремою юридичною особою. За світовою класифікацією українські пайові інвестиційні фонди схожі на договірні, проте в них є свої особливості.

Спільне інвестування в Україні відбувається шляхом купівлі цінних паперів інвестиційних фондів -  акцій чи інвестиційних сертифікатів. При цьому укладається договір купівлі продажу цінних паперів. Для фондів таким чином відбувається операція розміщення цінних паперів. Якщо інвестор має намір отримати власні кошти назад, то він подає заявку компанії з управління активами, і, в залежності від типу фонду, компанія з управління активами викуповує цінні папери фонду. Для фонду дана операція є викупом. Розміщення та викуп відбувається за вартістю чистих активів розрахованих на акцію (пай) на день що передує розміщенню-викупу.

Основну роль в діяльності інститутів спільного інвестування відіграють компанії з управління активами. Вони вирішують майже всі питання: бухгалтерський облік, звітність фондів, управління складом і структурою активів.

В Україні серед інститутів спільного інвестування виділяють відкриті, закриті та інтервальні типи. Відкриті фонди це такі фонди за якими компанія з управління активами бере на себе зобов’язання здійснити зворотній викуп цінних паперів у будь який день. В інтервальних фондах зворотній викуп обмежується періодами в які інвестори можуть подавати заяви на викуп. В закритих фондах такого обов’язку у компаній з управління активами немає.

Український ринок інститутів спільного інвестування характеризує таблиця 1.

 

Таблиця 1.

Характеристика ринку ІСІ за типами та видами у 2010 році 

Ознака

Відкриті

Інтервальні

Закриті

диверсифіковані

недиверсифіковані

Венчурні

КІФ

Х

2

Х

141

72

% до попереднього

Х

0,00%

 

Х

-2,76%

 

4,35%

 

ПІФ

36

48

9

32

755

% до попереднього

2,86%

 

0,00%

 

0,00%

 

10,34%

 

3,14%

 

Активи млн.грн

286,07

252,53

8 351,82

96 976,17

% до попереднього

18,84%

 

-0,87%

 

38,09%

 

27,55%

ВЧА млн.. грн.

281,35

245,22

7 775,72

86 439,05

% до попереднього

20,05%

 

-0,52%

 

40,88%

 

29,67%

 

Розподіл активів %

0,30%

0,26%

8,21%

91,24%

 

 

 

 

 

Джерело: Складено за даними  річних та квартальних звітів УАІБ за 2008 -2010 роки.

 

Розвиток ІСІ характеризуємо за видами окремо корпоративні інвестиційні фонди (КІФ) та пайові інвестиційні фонди (ПІФ).  Одразу хочеться зазначити, що в Україні відсутні корпоративні інвестиційні відкритого типу та закритого диверсифікованого.  Це пояснюється складністю в юридичному оформленні та управлінні. В закритих диверсифікованих корпоративних інвестиційних фондах немає необхідності, адже диверсифікації можна за бажанням притримуватись і без додаткового слова в назві. Корпоративний інвестиційний фонд це юридична особа – акціонерне товариство і він підпадає під вплив закону про акціонерні товариства, а також  під всі нормативні документи,  які регулюють діяльність акціонерних товариств. Це означає додаткові витрати на бухгалтерський облік, на виконання вимог ДКЦПФР, тощо.  Відкриті фонди акумулюють так звані «короткі» гроші. Інвестиційний управляючий не може розраховувати на довгострокові вкладення, адже в будь який момент інвестор може подати заяву на викуп цінних паперів і компанія з управління активами не має права відмовляти інвестору.  Інвестори корпоративних інвестиційних фондів більш захищені від неефективного управління їхніми активами, адже основні рішення приймаються загальними зборами акціонерів та наглядовою радою яка представляє інтереси власників акцій. Корпоративні інвестиційні фонди зазвичай створюються для реалізації довгострокових стратегій інвестування, адже це більш складний механізм організаційно-правового оформлення та функціонування фонду. Враховуючи специфіку різних типів та видів фондів робимо висновок, що інвестори в Україні віддають перевагу закритим інвестиційним фондам. Серед корпоративних інвестиційних фондів найбільш популярні є закриті недиверсифіковані інвестиційні фонди, а серед пайових інвестиційних фондів найбільш популярні венчурні.

Венчурні фонди займають основну частку як в структурі за типами фондів, так і в активах. З 1095 інвестиційних фондів 827 є венчурними. У відсотковому співвідношенні за вартість чистих активів венчурні фонди 91,24%.(Рис.2) Це легко пояснюється  тим, що ІСІ не популярні серед масового інвестора, а у компаній з управління активами не має впевненості в стабільність чи зростання фондового ринку, а саме біржового ринку. Така маленька кількість відкритих фондів показує низький попит серед інвесторів.

 

Рис. 2 Структура  І СІ за вартістю чистих активів у 2010-му році

 

Різниця між кількістю корпоративних та пайових фондів вказує на те, що компанії з управління активами не бажають пропонувати інвесторам більше прав в управлінні фондом. Окремих інвесторів, які змогли б створити фонд і заключити договір про управління активами з КУА, майже не має. На практиці, так само як і пайовий фонд,  корпоративний фонд створюється з ініціативи КУА попередньо знайшовши інвесторів.

 Інтервальні фонди, на сьогодні взагалі не цікаві для КУА. Інтервальні фонди по звітності схожі на відкриті, але перед кожним періодом для викупу КУА потрібно переводити активи в грошовий вираз і чекати, чи подасть заявку інвестор, або скуповувати ліквідні активи. Це дуже негативно для активного та динамічного фондового ринку, коли за кілька днів можна заробити або втратити велику суму коштів. Як видно з таблиці 2.3 у 2010  році в порівнянні з 2009-м, активи інтервальних фондів зменшились на 0,84%, коли активи решти фондів зростали.

Найбільше зростання у 2010-му році показали закриті (не венчурні) фонди. Це зростання в активах було на рівні 38%, а у вартості чистих активів більше 40% відносно попереднього 2009-го року.

Зростання вартості чистих активів близько 30% (29,67%) відбувалось у венчурних фондів. В відкритих фондах вартість чистих активів зросла лише на 20%. Зростання фондових індексів за рік складало 60% -70Ф%. Те що не збігаються темпи зростання активів ІСІ та фондового ринку говорить про відмінність активів ІСІ від активів, які беруться у розрахунок індексів фондового ринку.

При здійснені інвестування в інвестиційні фонди інвестори обирає вид та тип інвестиційного фонду залежно від мети інвестування. В законодавстві існують чіткі вимоги до структури активів різних інвестиційних фондів.

Безпосередньо таким інвестуванням займаються винятково компанії з управління активами (КУА). Характерною особливістю КУА є те, що інвестування для неї — винятковий вид діяльності, який вона не має права поєднувати з будь-якою іншою діяльністю. Основне джерело доходу КУА — комісія з управління фондами. Залежно від видів фондів і стратегій, які вони реалізують, розмір комісії з управління коливається від 0,9% до 3,5% від середньорічної вартості чистих активів. Таким чином, КУА насамперед зацікавлена в максимізації суми активів під своїм управлінням. У деяких видах фондів передбачено додаткову винагороду — так звану комісію за успіх — у разі високої річної доходності фонду, хоча на практиці така винагорода виплачується украй рідко.

Прибуток інвестора може бути отримано у формі торгового доходу, а також дивідендів. Торговий дохід є різницею між ціною купівлі та продажу інвестиційних сертифікатів або акцій фонду. Додатковим доходом інвестора можуть бути дивіденди у разі їх нарахування та виплати.

Дуже важливим моментом є оподаткування. Протягом усього строку діяльності фондів вони не сплачують ані податку на прибуток, ані ПДВ. Саме тому на сьогодні практично усі заможні люди  активно інвестують до різних українських фондів. їх використання частіше є безпечнішим і дешевшим, ніж офшори.

В Україні інститути спільного інвестування поки що відіграють надзвичайно малу роль в сфері залучення інвестицій в реальний сектор економіки. Ситуація ускладнюється катастрофічними наслідками світової фінансової кризи для вітчизняного фондового ринку. Проте  за два після кризових роки фондовий ринок України разом зі світовими ринками все таки підіймається. Про це свідчать дані Української асоціації інвестиційного бізнесу (далі УАІБ).

 

Таблиця 2.

Фондові індекси національних ринків у 2007-2010 роках

Біржа (країна)

31.12.2007

31.12.2008

31.12.2009

31.12.2010

ПФТС (Україна)

1174,02

301,42

572,91

975,08

РТС (Росія)

3158,76

631,89

1 444,61

1 770,28

HANG SENG (Китай)

27812,65

14235,5

21 872,50

23 035,45

WSE WIG (Польща)

55648,53

27228,641

2 388,72

2 744,17

DAX (Німеччина)

8038,6

4810,2

5 957,43

6 914,19

S&P 500 (США)

1468,36

903,25

1 115,10

1 257,64

FTSE 100 (Англія)

6456,9

4434,17

5 412,88

5 899,94

NIKKEI 225 (Японія)

15307,78

8859,56

10 546,44

10 228,92

Складено за даними  річних та квартальних звітів УАІБ за 2008 -2010 роки.

 

 Так якщо падіння індексу ПФТС у 2008 році за рік становило -74,33% (з 1174,02 пунктів до 301,42 пункти) , то зростання цього індексу за 2009 рік склало 90,07 (з 301,42 пункти до 572,91 пунктів), зростання ледве дотягло до половини рівня початку 2008 року. У 2010 року зростання індексу ПФТС становило 70,20% до попереднього року і у абсолютному виразі цей показник становив 975,08 пункти.

 

Таблиця 3.

Динаміка зміни фондових індексів країн світу у 2008-2009 роках

(% до попереднього року)

Біржа (країна)

31.12.2007

31.12.2008

31.12.2009

31.12.2010

ПФТС (Україна)

х

-74,33%

90,07%

70,20%

РТС (Росія)

х

-80,00%

128,62%

22,54%

HANG SENG (Китай)

х

-48,82%

53,65%

5,32%

WSE WIG (Польща)

х

-51,07%

-91,23%

14,88%

DAX (Німеччина)

х

-40,16%

23,85%

16,06%

S&P 500 (США)

х

-38,49%

23,45%

12,78%

FTSE 100 (Англія)

х

-31,33%

22,07%

9,00%

NIKKEI 225 (Японія)

х

-42,12%

19,04%

-3,01%

Складено за даними  річних та квартальних звітів УАІБ за 2008 -2010 роки.

 

Як бачимо, темпи зростання фондового індексу не дають змогу фондовому ринку повернутись до передкризового рівня.

Ситуація на фондовому ринку, який є основним об’єктом інвестування коштів невенчурних ІСІ, у 2008 році обумовила подальший спад на ринку спільного інвестування як за обсягами коштів в управлінні КУА, так і за прибутковістю ІСІ під їхнім управлінням.

Під впливом кризових явищ тенденцію до скорочення кількості мають і самі компанії з управління активами.  Як видно на малюнку 3 скорочується кількість КУА проте кількість фондів які приходяться на 1 КУА збільшується. Отже, з ринку зникають малі КУА які не здатні ефективно управляти фондами. За даними річних та квартальних звітів УАІБ станом на 01.01.2011 року кількість КУА в Україні становило 339. Кількість ІСІ, що припадають на одну КУА становить 3,62 , що на 14,6% більше ніж у 2009 році.

  

Рис. 3 Динаміка кількості КУА та ІСІ на одну КУА у 2007 - 2010 рр.

 

Що стосується складу та структури активів різних типів та видів фондів, то вона теж різна. Проаналізуємо структуру активів самих надійних фондів там самих прибуткових фондів (відкритих та венчурних) (табл... 4 та 5).

 

Таблиця 4.

Структура портфелю активів відкритих ІСІ

Відкриті ІСІ

%

Інші активи

8,69%

Грошові кошти та банківські депозити

27,41%

ОВДП

13,09%

Облігації місцевих позик

5,20%

Акції

36,74%

Облігації підприємств

8,87%

усього

100%

Джерело: Аналітичний звіт УАІБ за 4-й квартал 2010 року.

 

Структура портфелю активів відкритих ІСІ є збалансованою відсоток найбільш ліквідних активів разом з найбільш надійними (грошові кошти та банківські депозити плюс ОВДП) відповідає найбільш ризикованим з дозволених законодавством (акції плюс інші активи) . Всі активи в межах дозволених законодавством.

        Проте на відміну від структури активів венчурних фондів, які включають хоч і не великий відсоток акцій, але дуже великий відсоток ще більш ризикових активів, активи відкритих ІСІ менш ризикові та більш надійні.

 

Таблиця 5.

Структура портфелю активів венчурних ІСІ

Венчурні

%

Інші активи

59,64%

Нерухомість

2,23%

Грошові кошти та банківські депозити

2,85%

ОВДП

0,02%

Облігації місцевих позик

0,00%

Акції

10,28%

Облігації підприємств

9,22%

Інші

15,76%

Разом

100%

Джерело: Аналітичний звіт УАІБ за 4-й квартал 2010 року.

 

Як бачимо, основними активами венчурних ІСІ є активи які не відображають певну класифікаційну ознаку. Венчурні фонди є найбільш прибутковими. Проте для українських інвесторів венчурні фонди є привабливими ще й через механізм оподаткування. Вони оподатковуються лише при закритті.  Дуже шкода, що в Україні не сильно популярні відкриті фонди, адже вони є основними індикаторами розвитку фондового рину, їх непопулярність говорить ще й про непрозорість фондового ринку.

Не зважаючи на те, що фондові та фінансові ринки починають відновлювати свої докризові показники та демонструють сталий і стабільний ріст, КУА продовжують відчувати нестабільність свого фінансового стану та брак ресурсів для відшкодування збитків, які були пов’язані не лише з інвестиційною діяльністю, але і з вилученням інвесторів своїх активів із інвестиційних фондів, чого не відбулося б, якби в Україні існували механізми гарантування інвестицій як на державному рівні, так і на рівні КУА. Відсутність стабільності функціонування вітчизняної економіки спонукає до припущення, що кризові явища, які нещодавно прослідковувались на фондовому ринку, можуть повторитися, на чому наголошують теорії циклічності розвитку економічних процесів. Таким чином, формування та впровадження механізмів забезпечення економічної безпеки КУА не втрачає актуальності та потребує детального дослідження з метою розробки схем практичного застосування.

Сьогодні для ринку спільного інвестування в Україні характерні наступні тенденції:

-        Переважання кількості венчурних ІСІ у порівнянні з іншими видами фондів КУА.

-        Тенденція до збільшення кількості ІСІ в управлінні КУА.

-        Тенденція до зменшення частки витрат у структурі вартості чистих активів  ІСІ.

-        Тенденція до збільшення активів в управлінні КУА.

-        Тенденція до посилення залежності ринку спільного інвестування від фондового ринку.

-        Тенденція до збільшення частки «неякісних» фінансових інструментів в активах ІСІ.

-        Тенденція до росту конкуренції на ринку спільного інвестування.

 Брак досвіду управлінського персоналу компаній  по управлінню активами у регулюванні діяльності ІСІ та КУА в умовах ринку, що знаходиться у стадії становлення, відсутність теоретичних основ у сфері розробки механізмів гарантування економічної безпеки компаній та інвестиційних фондів для практичного їх втілення, недостатній рівень вивчення проблеми забезпечення економічної безпеки КУА, підвищують їх вразливість до впливу зовнішніх та внутрішніх деструктивних факторів. Впровадження систем економічної безпеки у компаніях по управлінню активами є необхідним в умовах впливу на їх діяльність наслідків тенденцій розвитку ринку спільного інвестування, що спостерігаються нині в Україні.[5]

 

Висновки

 Інститути спільного інвестування для України досить новий напрямок інвестування. Проаналізувавши світовий досвід та економіко-правове підґрунтя для інститутів спільного інвестування робимо висновок про недосконале законодавче оформлення та недооцінене значення в економіці. Інститути спільного інвестування не можуть якісно виконувати свою роль, адже для цього немає реальних можливостей. Великий відсоток венчурних фондів говорить про спекулятивність українських інститутів спільного інвестування. В країнах з розвиненою економікою широко використовуються фонди в яких досить добре захищені інтереси інвесторів. Також активно працюють відкриті фонди активами яких є цінні папери які активно торгуються на фондових біржах.

Література

1.       Інститути спільного інвестування в умовах глобалізації  світових фінансових ринків. Серія "Міжнародний бізнес"/ В.А. Вергун, О.І.Ступницький, В.М. Коверда, Т.В. Волковинська.– К.: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2009. – 512 с.

2.       Портфельне інвестування: підручник/ О.Г. Шевченко, Т.В. Майорова, О.М.  Юркевич, С.В.  Урванцева. -  К.:КНЕУ, 2010. – 407с.

3.       Закон України „Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди) ” N 2299-III від 15.03.2001.

4.       Рудой В.М. Міжнародний досвід розвитку управління активами інституційних інвесторів// Економічний вісник Донбасу № 3 (21), 2010

5.       http://www.rusnauka.com/2_ANR_2010/Economics/4_55230.doc.htm

Стаття надійшла до редакції 13.09.2011 р.

bigmir)net TOP 100

ТОВ "ДКС Центр"