Українською | English

НАЗАДГОЛОВНА


УДК 351:82

 

Г. Л. Рябцев,

доктор наук з державного управління, доцент, професор кафедри державної політики та суспільного розвитку,

Національна академія державного управління при Президентові України, м. Київ

 

ПРІОРИТЕТИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ РОЗВИТКУ РИНКУ НАФТОПРОДУКТІВ В УКРАЇНІ НА ПЕРІОД ДО 2030 РОКУ

 

G. L. Riabtsev,

Doctor of Science in public administration, associate professor, professor of public policy and social development,

the National Academy of Public Administration under the President of Ukraine, Kyiv

 

PRIORITIES OF PUBLIC POLICY OF OIL MARKET IN UKRAINE UNTIL 2030

 

Скорочення власного виробництва нафтопродуктів посилює залежність України від імпорту й загрожує її енергетичній безпеці. З огляду на це, цільовий стан державної політики розвитку ринку нафтопродуктів має відповідати чотирьом стратегічним цілям: формуванню енергоефективного суспільства; забезпеченню енергетичної самодостатності; реалізації принципів належного управління; інтеграції у світову енергетичну систему. Основні механізми розвитку ринку нафтопродуктів України мають бути спрямовані на: визначення й правове закріплення пріоритетів розвитку галузі; формування інструментів, здатних ефективно впливати та узгоджувати інтереси учасників ринку нафтопродуктів, стимулюючи розвиток ринкових процесів у бажаному для суспільства напрямі; удосконалення правового простору, встановлення єдиних, зрозумілих, прозорих, стабільних правил діяльності учасників ринку нафтопродуктів; забезпечення ефективного функціонування підприємств із державною часткою власності; справедливого розподілу доходів; екологічної рівноваги; посилення державного нагляду й контролю; покращання конкурентного середовища, підтримку й захист добросовісної конкуренції, запобігання проявам монополізму на ринку нафтопродуктів; зменшення асиметричності інформації щодо учасників ринку, цін, якості нафтопродуктів.

 

Reducing domestic production of motor fuel increases the dependence of Ukraine on imports and threatens its energy security. Given this, the target state of the public policy of the market must comply with the four strategic objectives: the formation of an energy-efficient society; ensure energy self-sufficiency; implementation of the principles of good governance; integration into the global energy system. The basic mechanisms of development of the market should be aimed at the definition and legislative consolidation of the priorities of development of the oil industry and fuel market; forming tools, can effectively influence and align the interests of stakeholders, encouraging the development of market processes in the desired direction for the society; as well as to improve the legal environment, the establishment of a unified, clear, transparent, stable rules of activities of stakeholders; as well as ensuring the effective functioning of enterprises with state share ownership; as well as a fair distribution of income, to ensure the ecological balance, strengthening state supervision and control; as well as to improve the competitive environment, support and protection of fair competition, prevention of manifestations of monopoly in the oil market; and to reduce asymmetric information about the participants of the market, prices and quality of fuels.

 

Ключові слова: вироблення державної політики, пріоритети державної політики в Україні, енергетична стратегія України, ринок нафтопродуктів.

 

Keywords: public policy making, priorities of public policy in Ukraine, energy strategy of Ukraine, oil market.

 

 

Постановка проблеми. Дослідження автора свідчать, що нафтопродукти є для України четвертими за значимістю первинними енергоносіями. Їхня частка в структурі загального постачання первинної енергії в 2005-2014 роках майже не змінювалася, складаючи 10...11 %. У кінцевому споживанні палива та енергії нафтопродукти займають близько 17 %, поступаючись лише природному газу і тепловій енергії.

Протягом 2009-2014 років у зовнішній торгівлі ними спостерігається нестача. Через невиконання нафтопереробними заводами (НПЗ) планів із модернізації та підвищення конкурентоспроможності, на ринку переважає ввезений ресурс. У 2013 році, коли на Україні було вироблено 3,5 млн т нафтопродуктів (що на 24 % менше, аніж роком раніше), частка імпорту сягнула 78 % (у 2008 році – 13,5 %). У 2014 році скорочення внутрішнього виробництва бензину та дизельного палива продовжилося. Очікується, що за підсумками року воно становитиме близько 3,0 млн т (зокрема бензину 1,5 млн т). Отже, близько 80 % споживаного ресурсу надійде на Україну за імпортними контрактами.

Хоча скорочення власного виробництва нафтопродуктів посилює залежність України від імпорту й загрожує її енергетичній безпеці, чинною Енергетичною стратегією України на період до 2030 року [1] не передбачено жодного механізму, що забезпечив би формування та реалізацію дієвої державної політики розвитку ринку нафтопродуктів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз літературних джерел із проблематики, що розглядається, засвідчує, що системні науково-теоретичні дослідження державної політики розвитку ринку нафтопродуктів в Україні не здійснювалися, хоча вивченню її окремих аспектів приділялася значна увага. Осмислення досягнень світової та сучасної пострадянської державно-управлінської науки, аналіз вітчизняної практики реформаційних перетворень в аналізованій сфері дають авторові підстави запропонувати власне бачення пріоритетів, завдань і механізмів державної політики розвитку ринку нафтопродуктів.

Метою статті є визначення пріоритетів державної політики розвитку ринку нафтопродуктів, а також механізмів її реалізації, як складової Енергетичної стратегії України на період до 2030 року.

Виклад основного матеріалу. У 2015-2020 роках стан вітчизняного ринку нафтопродуктів буде визначатися тенденціями національної й світової економіки, головною з яких є скорочення споживчих витрат, спричинене тривалою економічною кризою. Під впливом останньої:

– внутрішнє виробництво скоротиться до мінімуму через низьку прибутковість реального сектора [2]. Жодне з вітчизняних підприємств не здатне конкурувати з заводами Литви та Білорусі і не має ресурсів для масштабної реконструкції. Наявність збиткових і технологічно відсталих НПЗ в структурі компаній-власників паливних активів не дозволяє покращувати економічні показники;

– економічний чинник превалюватиме над екологічним, зростатимуть обсяги споживання дешевого моторного палива, скоротиться попит на бензин європейської якості. Натепер ціна визначає вибір товару, через що загострюватиметься конкуренція (зокрема недобросовісна);

– прогресуватиме криза довіри. Постійне зростання цін, відсутність державних перевірок якості і нерозвиненість громадянського суспільства провокуватимуть учасників ринку до виробництва, імпортування й реалізації низькоякісної продукції. Недобросовісна конкуренція сприяє отриманню додаткових коштів, що спрямовуються на лобіювання інтересів підприємців, які випускають і продають таку продукцію, а споживач, стикаючись з нею, переносить свою недовіру на всіх учасників ринку без винятку;

– через зростання політичних та економічних ризиків відбуватиметься відтік іноземних інвестицій, а більшість учасників ринку підтримуватимуть високі ціни на нафтопродукти незалежно від рівня виробничих витрат, тим самим компенсуючи обсяги продажів, що скорочуватимуться;

– якість продукції встановлюватимуть компанії-виробники. Із другої половини 2008 року кількість державних перевірок споживчих характеристик нафтопродуктів, що імпортуються й виробляються в Україні, скоротилася до мінімуму;

– зростатиме волатильність ринку. Штучна прив’язка внутрішніх цін на нафтопродукти до біржових котирувань обумовлює імпорт світової інфляції в національну економіку. При цьому через зростання непрофесіоналізму державних службовців органи виконавчої влади не встигають відстежувати і не здатні прогнозувати зміни, що відбуваються. Системне нерозуміння основ функціонування ринку органами державного управління зумовило заміну принципу «вища якість – нижчі податки» принципом «менша ціна у будь-який спосіб». Регулювання ринку здійснюється переважно в «ручному» режимі, з використанням органів законодавчої влади для посилення податкового тиску, а також силових структур для досягнення необхідного рівня цін на нафтопродукти.

У 2015-2020 роках основними чинниками, що визначатимуть особливості споживання нафтопродуктів в Україні, будуть [3]:

1. Зменшення платоспроможності населення. Внаслідок цього, обсяг разових покупок нафтопродуктів на автозаправних станціях скоротився, що змусило роздрібних операторів стимулювати їх, починаючи з 10 л, а споживчі переваги почали зміщатися уздовж лінійки бензин преміальної якості («іменний») → А-95-Євро → А-92-Євро → альтернативне моторне паливо → скраплений нафтовий газ.

2. Відсутність державного контролю якості нафтопродуктів. Наслідком цього стало зникнення відмінності в цінах на паливо, що відповідає стандартам, і сурогатами. Таким чином, учасники тіньового сегменту «розчинилися» серед інших учасників ринку.

3. Наявність нелегального виробництва та продажу нафтопродуктів. Зокрема, в 2010-2011 роках спостерігалася розбіжність балансу світлих нафтопродуктів (виробництво плюс імпорт плюс перехідні залишки мінус експорт мінус реалізація) на 72…446 тис. т (залежно від марки моторного палива). Це може свідчити про зловживання під час їхнього виробництва, ввезення та реалізації. Попит на бензин і дизельне паливо в регіонах України частково задовольняється завдяки контрабанді та місцевому напівлегальному виробництву, яке підтримується керівниками органів місцевого самоврядування.

4. Перерозподіл попиту між готівковим і безготівковим сегментами ринку, спричинений прагненням підприємців скоротити власні затрати (в тому числі шляхом відмови від гуртових закупівель) і зменшенням кількості ланок у ланцюжку «НПЗ – споживач» через зниження маржі дрібного гурту і відмови від бізнесу 9 із 10 трейдерів. Водночас, продаж дизельного палива в більшості сільськогосподарських регіонів України скоротився не лише внаслідок зменшення попиту й посівних площ, але й завдяки більш ефективному використанню можливостей місцевих заводів малої продуктивності (міні-НПЗ), більша частина яких працює напівлегально.

Чинна структура споживання нафтопродуктів визначається передусім тенденціями формування автомобільного парку. У зв’язку з його істотним оновленням і збільшенням кількості імпортних автомобілів і сільськогосподарської техніки частка марок з октановим числом 95 у структурі продажів бензину в 2004-2008 роках зросла майже на дві третини, тоді як низькооктанового – скоротилася вшестеро. Однак протягом кризи внаслідок різкого зниження платоспроможності українських автомобілістів на тлі значного подорожчання нафтопродуктів у 2010-2011 роках частка «п’ятого» в бензиновому кошику скоротилася до 52 %. Дев’ять відсоткових пунктів у бензину марки А-95 забрав А-92, частка якого в структурі роздрібних продажів бензину збільшилася з 31 до 44 %.

Якщо не враховувати обумовлений кризою дрейф споживачів уздовж лінійки бензин преміальної якості («іменний») → А-95-Євро → А-92-Євро → альтернативне моторне паливо → скраплений нафтовий газ, то за структурою споживання нафтопродуктів Україна наближається до країн-членів ЄС.

У зовнішньоекономічній діяльності учасників ринку спостерігаються такі тенденції:

– зростання обсягів імпортних поставок;

– відмова компаній від ввезення в Україну бензину з октановим числом 95 звичайної якості з одночасним нарощуванням імпорту бензину підвищеної якості (Євро-4 і 5);

– збереження обсягів поставок бензину з октановим числом 92 звичайної якості;

– збільшення частки дизельного палива в загальному обсязі імпорту нафтопродуктів;

– відносний паритет між поставками дизельного палива звичайного і підвищеного якості;

– скорочення до мінімуму обсягів експортних поставок.

Таким чином, за збереження чинної політики, у 2015-2020 роках:

1. Через низьку платоспроможність населення ціна продовжуватиме визначати вибір товару, збільшуючи споживання дешевого моторного палива.

2. Внаслідок невиконання НПЗ планів з модернізації та зменшення їхньої конкурентоспроможності, на ринку нафтопродуктів України переважатиме імпортний ресурс, частка якого становитиме 80…85 %.

3. Через низьку глибину перероблення нафти і, як наслідок, негативну маржу, більшість розташованих на території України переробних підприємств залишаться зупиненими, внаслідок чого обсяги первинного перероблення нафтової сировини скоротяться до 2,3…2,5 млн т.

Основними проблемами державної політики розвитку ринку нафтопродуктів у сфері:

– перероблення сировини – є відсутність державного планування; недосконале законодавче поле; несприятлива політика в сфері податків і тарифів; низька конкурентоспроможність вітчизняних нафтопереробних підприємств; непрозорість ринку нафтопродуктів; важкий фінансовий стан галузі; відсутність у підприємств стимулів до масштабної реконструкції;

– реалізації нафтопродуктів – є реактивний характер політики, коли держава розпочинає активні дії на ринку після набуття проблемою загального характеру; незатребуваність інструментів прогнозування й страхування ризиків політики; припинення бюджетного фінансування державної системи контролю якості нафтопродуктів.

Цільовий стан ринку нафтопродуктів в Україні на 2015-2030 роки. Якщо сформулювати бачення паливно-енергетичного комплексу України в 2030 році як: «Паливно-енергетичний комплекс України в 2030 році – локомотив сталого розвитку національної економіки, запорука державного суверенітету, елемент належного управління і невід’ємна частина світового енергетичного простору», а пріоритети державної політки його розвитку як:

– формування енергоефективного суспільства;

– забезпечення енергетичної самодостатності;

– реалізація принципів належного управління в енергетиці;

– інтеграція у світову енергетичну систему,

то цільовий стан державної політики розвитку ринку нафтопродуктів буде таким:

– на 2015 рік:

законодавчо закріплено пріоритети розвитку галузі;

розроблено систему стратегічного планування сталого розвитку ринку нафтопродуктів України на основі його математичної моделі;

сформовано інформаційну й нормативно-правову базу єдиного й регіональних балансів нафтопродуктів;

затверджено програму реконструкції та модернізації нафтопереробної галузі та впровадження в Україні екологічних норм Євро;

вимоги до моторного палива приведено у відповідність нормам граничних викидів шкідливих речовин з відпрацьованими газами автомобілів;

 запроваджено диференційовану ставку акцизного податку на бензини моторні залежно від їхньої якості;

 передбачено спрямування 10 % від суми річних надходжень від акцизного податку на нафтопродукти на фінансування автодорожнього комплексу країни й 0,3 відсотка – на фінансування лабораторних перевірок якості нафтопродуктів;

розроблено програму використання альтернативного моторного палива (біопаливо другого покоління, скраплений нафтовий і стиснений природний газ);

– на 2020 рік:

діє система стратегічного планування сталого розвитку ринку нафтопродуктів України на основі його математичної моделі;

діє система підтримки прийняття владних рішень на ринку нафтопродуктів України;

щорічно публікуються єдиний, регіональні і прогнозні баланси нафтопродуктів.

Цільовий стан сфери перероблення сировини:

– на 2020 рік:

наявність підприємств, що можуть забезпечити щонайменше 30 % потреб внутрішнього ринку в нафтопродуктах екологічного класу не нижче Євро-3 за конкурентною ціною;

наявність підприємств, що можуть забезпечити щонайменше 70 % потреб внутрішнього ринку в альтернативному моторному паливі (сумішевому паливі, скрапленому нафтовому і стисненому природному газі), що відповідає державним стандартам, за конкурентною ціною;

щонайменше 50 % продукції переробних підприємств реалізується через електронні торговельні системи;

з одного джерела постачається не більше 30 % імпортованої нафтової сировини;

– на 2025 рік:

наявність підприємств, що можуть забезпечити щонайменше 40 % потреб внутрішнього ринку в нафтопродуктах екологічного класу не нижче Євро-5 за конкурентною ціною;

наявність підприємств, що можуть забезпечити щонайменше 70 % потреб в альтернативному моторному паливі (біопаливі другого покоління, скрапленому нафтовому і стисненому природному газі), що відповідає європейським нормам, за конкурентною ціною;

уся продукція переробних підприємств реалізується через електронні торговельні системи;

з одного джерела постачається не більше 30 % імпортованої нафтової сировини;

– на 2030 рік:

наявність підприємств, що можуть забезпечити щонайменше 50 % виробництва кожної затребуваної на ринку марки моторного палива за конкурентною ціною;

уся продукція переробних підприємств реалізується через електронні торговельні системи;

з одного джерела постачається не більше 30 % імпортованої сировини, необхідної для виробництва моторного палива.

Цільовий стан сфери реалізації нафтопродуктів:

– на 2020 рік:

відсутність випадків зростання роздрібних цін на нафтопродукти більш ніж на 10 % протягом 14 діб;

відсутність випадків дефіциту моторного палива на загальнодержавному ринку;

з одного джерела постачається не більше 30 % імпортованого моторного палива кожної затребуваної на ринку марки;

висока якість нафтопродуктів гарантована державою;

– на 2025 рік:

відсутність випадків зростання роздрібних цін на моторне паливо більш ніж на 10 % протягом 14 діб;

відсутність випадків дефіциту моторного палива на регіональних ринку;

з одного джерела постачається не більше 30 % імпортованого моторного палива кожної затребуваної на ринку марки;

у структурі споживання моторного палива щонайменше 10 % припадає на біопаливо другого покоління і 15 % – на скраплений нафтовий газ;

– на 2030 рік:

відсутність випадків зростання роздрібних цін на моторне паливо більш ніж на 10 % протягом 14 діб;

відсутність випадків дефіциту моторного палива на регіональних ринку;

з одного джерела постачається не більше 30 % імпортованого моторного палива кожної затребуваної на ринку марки;

у структурі споживання моторного палива щонайменше 20 % припадає на біопаливо другого покоління і 20 % – на скраплений нафтовий газ.

Основні механізми державної політики розвитку ринку нафтопродуктів України на 2015-2030 роки. Із метою досягнення наведеного цільового стану визначено такі механізми державної політики:

1. Створення умов для сталого розвитку ринку нафтопродуктів.

1.1. Визначення й правове закріплення пріоритетів розвитку галузі:

а) розроблення й приведення у відповідність до програм соціально-економічного розвитку єдиного й регіональних балансів нафтопродуктів;

б) розроблення системи стратегічного планування сталого розвитку ринку нафтопродуктів України на основі його математичної моделі;

в) розроблення й затвердження Стратегії реконструкції та модернізації нафтопереробної галузі й впровадження в Україні екологічних норм Євро, передбачивши взаємоузгоджене за часом і ресурсами будівництво потужностей вторинного перероблення нафти для поступового доведення якості всіх випущених нафтопродуктів до екологічних норм Євро-5 і 6;

г) розроблення постійно діючої системи підтримки прийняття рішень стосовно політики розвитку ринку нафтопродуктів України, підсистемою якої має стати система оперативного моніторингу й планування розвитку ринку.

1.2. Формування інструментів, здатних ефективно впливати та узгоджувати інтереси учасників ринку нафтопродуктів, стимулюючи розвиток ринкових процесів у бажаному для суспільства напрямі; удосконалення правового простору, встановлення єдиних, зрозумілих, прозорих, стабільних правил діяльності учасників ринку нафтопродуктів:

а) удосконалення фіскальних і цінових інструментів, зокрема:

– запровадження диференційованої ставки акцизного податку на бензини моторні залежно від їхньої якості (масової частки сірки, ароматичних вуглеводнів та оксигенатів);

– спрямування 10 % від загальної суми річних надходжень бюджетних надходжень від акцизного податку на нафтопродукти на фінансування автодорожнього комплексу країни й не менше 0,3 % – на фінансування лабораторних перевірок якості нафтопродуктів;

– запровадження дисконтної регресивної поправки на якість, яку мають сплачувати виробники й продавці нафтопродуктів, якщо характеристики пропонованого ними палива не відповідають нормам Євро-4 і 5;

– запровадження єдиного механізму встановлення тарифів на послуги підприємств залізничного транспорту, який базується на ринкових принципах і вимогах СОТ;

б) забезпечення мотивованої участі існуючих нафто- й газопереробних підприємств у їх реконструкції та модернізації, зокрема:

– звільнення на три роки від сплати митних зборів устаткування, машин, механізмів, які ввозяться на митну територію Україну для реконструкції, модернізації та будівництва нових об’єктів нафтопереробної галузі України;

– установлення на три роки нульової ставки податку на додану вартість на операції з ввезення на митну територію Україну згаданих товарів;

– тимчасово на період проведення реконструкції та модернізації виробництва, але не більше, ніж на два роки, звільнення нафтопереробних підприємств від сплати податку на землю;

– виключення з переліку оподатковуваних податком на додану вартість операцій передачу основних фондів як внесок до статутних фондів нафтопереробних підприємств з метою їх реконструкції, модернізації виробництва для формування цілісних майнових комплексів;

в) забезпечення прогнозованості, ефективності й прозорості ринку, зокрема:

– створення електронної торговельної системи продажу нафтопродуктів, обладнання, консалтингових, технічних і посередницьких послуг;

– уведення заборони на надання субсидій (пільг) окремим підприємствам, постачальникам нафти й нафтопродуктів, споживачам;

– гармонізація з європейськими й затвердження нової редакції Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, зокрема поширивши її на операції зі скрапленим нафтовим і стисненим природним (компримованим) газом, сумішевим і біологічним паливом.

2. Усунення негативних наслідків функціонування ринку.

2.1. Забезпечення ефективного функціонування підприємств із державною часткою власності.

З цією метою:

– переглянути порядок встановлення цін і тарифів на нафту й нафтопродукти, які мають компенсувати затрати на їхнє виробництво, транспортування та постачання, забезпечувати ефективну роботу й сталий розвиток підприємств із державною часткою власності, стимулювати залучення інвестицій та впровадження енергозберігаючих технологій;

– зменшити податкове навантаження на підприємства, що будуть утворені після реформування Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», інші підприємства з державною часткою власності до 11...12 % від їх обігу;

– посилити платіжну дисципліну в розрахунках за спожиті нафту й нафтопродукти, для чого ввести персональну відповідальність керівників підприємств із державною часткою власності за своєчасне й повне проведення розрахунків;

– перевірити стан виконання власниками акцій Кременчуцького, Дрогобицького й Надвірненського нафтопереробних заводів умов договорів купівлі-продажу, укладених під час приватизації, зокрема щодо проведення реконструкції та модернізації цих підприємств; розробити й подати пропозиції з забезпечення ефективного управління пакетами акцій, що належать державі в статутних фондах цих нафтопереробних заводів; у разі порушення передбачити комплекс штрафних санкцій.

2.2. Забезпечення справедливого розподілу доходів.

Для цього, зокрема, необхідно:

– підвищити відповідальність юридичних, посадових осіб та громадян за випуск (особливо нелегальний) й реалізацію нафтопродуктів, що не відповідають державним стандартам. Класифікувати ці діяння як злочини у сфері економічної діяльності, оскільки залучення в сферу легального підприємництва неякісної продукції, що виробляється та/чи реалізується як така, що відповідає встановленим вимогам, є порушенням прав споживачів і призводить до необґрунтованого збагачення одних суб’єктів господарювання порівняно з іншими, які виробляють та/чи реалізують якісний товар;

– внести зміни до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», виключивши з нього пункт 4 статті 5, що передбачає письмове повідомлення суб’єкта господарювання про проведення планового заходу з державного нагляду (контролю) не пізніше, ніж за десять днів до дня його здійснення;

– запропонувати нафто- й газопереробним підприємствам запровадити технологію маркування нафтопродуктів, що дозволяє контролювати якість палива від НПЗ до АЗС, встановлювати винного в її зниженні й визначати, наскільки постраждав оригінальний продукт.

2.3. Забезпечення екологічної рівноваги, збереження довкілля:

а) зменшення техногенного навантаження на довкілля у процесі видобутку, транспортування, розподілу, перероблення нафти; транспортування, зберігання, реалізації й використання нафтопродуктів.

З цією метою:

– розробити стратегію управління відходами як ресурсами, що повинна мати чотири головних цілі: зменшення забруднення; упровадження нових стандартів екологічної безпеки; досягнення співробітництва між регіонами; економічне зростання через визнання відходів як ресурсів;

– узгодити розмір чинних тарифів на збирання, вивезення та знешкодження відходів паливної галузі з фактичними затратами на ці операції;

– установити штрафи для посадових осіб за невиконання правил і норм екологічної безпеки у процесі виробництва, зберігання, транспортування, використання сумішевого й біологічного палива у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

б) приведення у відповідність вимог до палива і норм граничних викидів шкідливих речовин з відпрацьованими газами автомобілів;

в) встановлення гармонізованих з європейськими норм безпеки моторного палива;

г) заміщення до 2030 року 15 % споживаних нафтопродуктів скрапленим газом;

д) підтримання сталого розвитку біопаливної галузі.

2.4. Посилення державного нагляду й контролю:

а) посилення системи технічного нагляду й контролю дотримання інвестиційних, інших зобов’язань власниками підприємств, інвесторами й ліцензіатами;

б) розроблення нормативної бази, що дозволяє відновити державну систему контролю якості нафтопродуктів на всіх етапах від їхнього виробництва до реалізації споживачеві;

в) посилення контролю над виробництвом і реалізацією сумішевих нафтопродуктів та рідкого біологічного палива;

г) посилення контролю над податковою дисципліною у процесі виробництва нафтопродуктів.

2.5. Покращання конкурентного середовища, підтримка та захист добросовісної конкуренції, запобігання проявам монополізму на ринку нафтопродуктів:

а) координування дій державних інституцій та учасників ринку нафти й нафтопродуктів для покращання конкурентного середовища;

б) удосконалення принципів захисту економічної конкуренції, зокрема:

– встановлення кримінальної відповідальності за недопущення, усунення чи обмеження конкуренції шляхом узгоджених дій (картельної змови), неодноразове (більше трьох разів протягом трьох років) зловживання монопольним становищем, а також за викривлення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів, скоєне з корисливих мотивів;

– збільшення до 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян розміру штрафів за перешкоджання посадовим особам Антимонопольного комітету України у проведенні перевірок; невиконання (чи невиконання в повному обсязі) його рішень; відмову в наданні чи надання з порушенням встановлених строків, або неповної, неточної чи недостовірної інформації (зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення);

– конкретизація підстав для відкриття справ, прав та обов’язків їх учасників, переліку доказів, порядку отримання пояснень, письмових і речових доказів, проведення перевірок, експертиз та інших дій під час збирання доказів за порушеними справами;

– надання посадовим особам Антимонопольного комітету України права в разі виявлення ознак порушення законодавства здійснювати відбір зразків товарів у суб’єктів господарювання сфери торгівлі з метою проведення незалежної експертизи в акредитованих лабораторіях;

– встановлення підвідомчості господарським судам справ, які вирішуються на підставі законодавства про захист економічної конкуренції, що врегулює юридичні колізії під час оскарження рішень Антимонопольного комітету України в судах;

– уведення в українське конкурентне законодавство поняття «фінансово-промислова група»;

– установлення того, які саме схожі дії (бездіяльність) суб’єктів господарювання на ринку нафтопродуктів можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції чи бути антиконкурентними узгодженими діями.

2.6. Сприяння зменшенню асиметричності інформації щодо учасників ринку, цін, якості нафтопродуктів тощо, знання про які необхідні для прийняття ефективних рішень. Для цього слід створити державний Інтернет-ресурс декількома мовами, на якому узагальнити відкриту інформацію про ринок нафтопродуктів з усіх офіційних джерел, аналітичні статті й прогнози; дозволити державним інституціям у прийнятті рішень спиратися на інформацію, надану приватними консалтинговими компаніями.

Висновки:

1. Скорочення власного виробництва нафтопродуктів посилює залежність України від імпорту й загрожує її енергетичній безпеці.

2. Найближчим часом стан ринку нафтопродуктів в Україні буде визначатися тенденціями національної й світової економіки, головною з яких є скорочення споживчих витрат, спричинене тривалою економічною кризою.

3. Цільовий стан державної політики розвитку ринку нафтопродуктів до 2030 року має відповідати чотирьом стратегічним цілям: формуванню енергоефективного суспільства; забезпеченню енергетичної самодостатності; реалізації принципів належного управління; інтеграції у світову енергетичну систему.

4. Основні механізми розвитку ринку нафтопродуктів України на 2015-2030 роки мають бути спрямовані на:

– визначення й правове закріплення пріоритетів розвитку галузі;

– формування інструментів, здатних ефективно впливати та узгоджувати інтереси учасників ринку нафтопродуктів, стимулюючи розвиток ринкових процесів у бажаному для суспільства напрямі; встановлення єдиних, зрозумілих, прозорих, стабільних правил діяльності учасників ринку;

– забезпечення ефективного функціонування підприємств із державною часткою власності; справедливого розподілу доходів; екологічної рівноваги;

– посилення державного нагляду й контролю;

– покращання конкурентного середовища, підтримку й захист добросовісної конкуренції, запобігання проявам монополізму на ринку нафтопродуктів;

– зменшення асиметричності інформації щодо учасників ринку, цін, якості нафтопродуктів.

Перспективи подальших досліджень. У подальшому роботу буде зосереджено на розробленні інструментів пропонованої державної політики.

 

Література.

1. Енергетична стратегія України на період до 2030 р. [Електронний ресурс] / Міністерство енергетики та вугільної промисловості України. – Режим доступу : http://mpe.kmu.gov.ua/minugol/doccatalog/document?id =260994 (дата звернення 18.03.14). – Назва з екрана.

2. Рябцев Г. Л. А если так? Шесть возможных сценариев развития украинской переработки и топливного рынка в 2014-2015 гг. / Геннадий Рябцев // Терминал. – 2014. – № 14. – С. 6-11.

3. Сучасні проблеми державної політики розвитку ринку нафтопродуктів в Україні : зб. наук. пр. / за ред. Г. Л. Рябцева і С. В. Сапєгіна. – К. : Агат Принт, 2012. – 120 с.

 

References.

1. Ministry of Fuel and Energy of Ukraine (2014), Energy Strategy of Ukraine until 2030, available at : http://mpe.kmu.gov.ua/minugol/doccatalog/ document?id=260994 (Accessed 18 March 2014).

2. Riabtsev, G. L. (2014), “And if so? Six possible scenarios for Ukrainian refining and fuel market in 2014-2015, Terminal, vol. 14, pp. 6-11.

3. Riabtsev, G. L. and Sapegin, S. V., eds. (2012), Suchasni problemy derzhavnoi polityky rozvytku rynku naftoproduktiv v Ukraini [Modern problems of public policy of oil market in Ukraine], Ahat Prynt, Kyiv, Ukraine.

 

Стаття надійшла до редакції 04.05.2015 р.

 

ТОВ "ДКС Центр"