Українською | English

НАЗАДГОЛОВНА


УДК 351

 

О. Г. Кулик,

Здобувач Академії муніципального управління

 

РЕАЛІЗАЦІЯ ПІДХОДІВ ДО ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ АГРАРНОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ

 

O. G. Kulic,

Competitor Academy of Municipal Management

 

REALIZATION OF APPROACHES TO FORMING OF MECHANISMS OF GOVERNMENT CONTROL OF DEVELOPMENT OF AGRARIAN TOURISM IN UKRAINE

 

Визначено основні напрями діяльності аграрного туризму. Розглянуто особливості розвитку аграрного туризму в Україні. Запропоновано напрями розвитку ефективного аграрного туризму в конкретному регіоні. Обґрунтовано алгоритм розробки програми інтеграційного розвитку підприємницької діяльності в сфері аграрного туризму.

 

Basic directions of activity of agrarian tourism are certain. The features of development of agrarian tourism are considered in Ukraine. Directions of development of effective agrarian tourism are offered in a concrete region. The algorithm of development of the program of integration development of entrepreneurial activity is reasonable in the field of agrarian tourism.

 

Ключові слова: Державне регулювання, сільське господарство, державна політика, аграрний сектор, аграрний туризм.

 

Keywords: Government control, agriculture, public policy, agrarian sector, agrarian tourism.

 

 

І. Вступ

Однією з основних проблем стійкого розвитку сільського господарства у світовій практиці є проблема працезбитковості аграрного виробництва, що посилюється із зростанням продуктивності цього сектора. В Україні аграрне ринкове виробництво дає тільки третину робочих місць в сільській місцевості. Зайве працездатне населення витісняється в сектор особистого підсобного господарства, яке виробляє конкуруючу сільськогосподарську продукцію, але з меншою продуктивністю.

Вирішення цієї проблеми можливе шляхом динамічнішого розвитку несільскогосподарських видів діяльності з метою підвищення зайнятості жителів сільської місцевості.

Існує декілька напрямів розвитку несільскогосподарських видів діяльності в сільській місцевості. Це туризм в сільській місцевості, сільська торгівля, народні промисли і ремесла, побутове і соціально-культурне обслуговування сільського населення, заготівля і переробка дикорослих плодів та ягід, лікарських рослин та іншої сировини, заготівля і обробка деревини, виробництво будівельних матеріалів та інші.

ІІ. Постановка завдання

Ефективність аграрного туризму обумовлюється також пільговістю кредитування аграрної сфери, створення різного роду комерційних структур, що входять до складу аграрних підприємств, що займаються залученням пільгових позикових коштів держави, комерційних банків, приватних осіб та іноземних інвесторів і розміщенням цих коштів в агросфері. Це сприяє розвитку не лише аграрного туризму, але і аграрного сектору в цілому.

Крім того, розвиток аграрного туризму припускає поліпшення екологічної обстановки або створення так званого сприятливого рекреаційного середовища, воно, у свою чергу, сприяє створенню екологічно чистої продукції. Таким чином, через розвиток аграрного туризму, створення нових споживчих вартостей формуються умови для додаткової реалізації великих об’ємів продовольчої продукції, оновлення існуючих агропромислових технологій. Тому, в роботі ставиться завдання обґрунтувати підходи до формування механізмів державного регулювання розвитку аграрного туризму в Україні.

ІІІ. Результати

Сільський (аграрний) туризм можна розглядати у вузькому і широкому значенні. У першому випадку під аграрним туризмом слід розуміти проведення заходів (спортивних, оздоровчих, культурно-розважальних), спрямованих на створення сприятливих соціальних умов в сільському господарстві (передусім зростання зайнятості місцевого населення), підвищення ефективності виробництва (за рахунок припливу капіталу) і, нарешті, забезпечення оптимального конкурентного середовища на туристичному ринку.

У широкому значенні аграрний туризм може бути домінуючою галуззю в регіоні, а дорожнє господарство і транспорт, постачання продовольством, торгівля, народні ремесла і культура підлаштовуються технологічно під відповідне природно-рекреаційне середовище [1, с. 50].

В основі концепції розвитку туризму в сільському господарстві лежать теоретичні положення про комплексний розвиток галузей регіональної економіки. Комплексний підхід припускає пропорційно взаємопов’язаний розвиток усіх галузей господарства регіону, що забезпечує швидкі темпи зростання виробництва і високий рівень його ефективності.

Комплексний розвиток агропромислового виробництва органічно пов’язаний з його регіональною сільськогосподарською спеціалізацією, що виступає основним стержнем, навколо якого формуються усі галузі регіонального аграрного сектору. Комплексність та спеціалізація регіональної аграрної економіки - дві складові територіального розподілу праці, що знаходяться між собою в тісному взаємозв’язку.

Комплексність припускає раціональне поєднання галузей, формує пріоритетні галузі, що сприяють зростанню ефективності виробництва. Кожен економічний район має свої ґрунтово-кліматичні умови, історико-культурний потенціал, природні багатства, трудові навички населення і географічне положення, що відрізняють його від іншого економічного району.

Аграрний туризм має включати основні напрями діяльності: розширення сфер діяльності населення, включаючи народний промисел, несільскогосподарські види діяльності (полювання, рибальство і тому подібне); охорону довкілля; орієнтацію туристів на споживання екологічних ресурсів; збереження природного середовища; підтримка традиційного життєвого населення периферійних регіонів устрою; турботу про збереження місцевої соціокультурної сфери.

Для України це явище нове, тоді як уся Європа переживає агротуристичний «бум». Легальний статус сільського туризму та аграрного туризму в Україні ще остаточно не визначений. Це складає проблему для розвитку такої діяльності, оскільки державні та господарські діячі часто розуміють визначення сільського туризму по-різному і мають на увазі різні поняття. Також відсутність чіткого правового поля стримує створення економічної стратегії розвитку цього виду туризму, програм підтримки та допомоги. Актуальним сьогодні також є питання підготовки операторів сільського зеленого туризму та аграрного туризму. Спільно із спеціалістами Міністерства соціальної політики України, Державного центру зайнятості та Спілки розробляються навчальні плани та програми підготовки таких фахівців. Також доцільно залучати до цієї роботи викладачів вузів регіонів найбільшого розвитку туризму [2].

Важливим питанням розвитку аграрного туризму стає те, наскільки можна розвивати тут цей вид туризму паралельно з іншими видами туризму, щоб не знищити і не «затерти» самі атракції - тобто сільську місцевість та природу, які і приваблюють туристів. У сільському туризмі загалом діють майже такі самі правила прийому і обслуговування кожного туриста, як і у масовому туризмі, особливо у сфері надання певних послуг та психології відносин.

Приймаючи до уваги скрутне економічне становище у сільському секторі країни, зростаючу соціалізацію внутрішнього туризму, Уряд України намагається здійснити певні кроки щодо прийняття ряду державних програм та нормативних актів, спрямованих на отримання додаткових доходів та розвиток малого підприємництва у сферах діяльності, не пов’язаних з сільськогосподарським виробництвом. Правове регулювання діяльності на ринку сільського туризму підпадає під юрисдикцію двох відомств: Міністерства аграрної політики та продовольства України та Державного агентства України з туризму та курортів. Тому документи, які були прийняті ними або за їх сприяння за останні роки, вже створили певне нормативне поле щодо ведення діяльності з надання послуг сільського туризму [2].

Існує три різновидності нинішнього сільського туризму в Україні.

По-перше, аграрний туризм - вид сільського зеленого туризму, як пізнавального, так і відпочинкового характеру, пов’язаний з використанням господарств населення, або сільськогосподарських підприємств і їх земель та інших ресурсів, які тимчасово не використовуються в аграрній сфері. Цей вид може не мати обмежень в навантаження на територію і регламентуванні видів розважального відпочинку.

По-друге, відпочинковий (відпочинок на селі). Базою його розвитку є капітальний житловий фонд у садибах господарів, у сільської громади та наявні природні, рекреаційні, історико-архітектурні, культурно-побутові й інші надбання тієї чи іншої місцевості.

По-третє, це екотуризм - науково-пізнавальний вид сільського зеленого туризму, характерний для сільських місцевостей і сіл, розташованих у межах територій національних парків, заповідних зон, природних парків тощо, де передбачено відповідні обмеження щодо господарських навантажень на територію та регламентовано види розважального відпочинку [3, c. 43].

Враховуючи те, що економічні і соціальні проблеми села значно загострилися, широке розповсюдження і розвиток аграрного туризму є особливо бажаними. Позитивний вплив аграрного туризму на вирішення соціально-економічних проблем села полягає передусім у тому, що він розширює сферу зайнятості сільського населення, особливо жінок, і дає селянам додатковий заробіток; розширює можливості зайнятості сільського господаря не тільки у виробничій сфері, але й в сфері обслуговування.

На нашу думку, для розвитку ефективного аграрного туризму в конкретному регіоні необхідно розробити алгоритм, який може включати наступні аспекти:

1. Створення регіональних агротуристичних мереж на базі сільськогосподарських організацій або малих форм господарювання (сільські готелі, рибальські і мисливські будиночки).

2. Відновлення соціокультурного середовища та історичних поселень (історичних і національних селищ, монастирів).

3. Створення агротуристичних комплексів, що включають виробництво, переробку, споживання продуктів харчування в сільській місцевості, розвиток соціально-культурного середовища та туристичного бізнесу.

Для успішного розвитку нового напряму бізнесу потрібно мобілізацію сил усіх учасників проекту, членів асоціації агротуристів (організаторів проекту; власників засобів розміщення; інформаційно-рекламних служб; фінансових організацій; підприємств туристичного комплексу і так далі). Лише взаємодія усіх взаємопов’язаних структур здатна забезпечити ефективний, комплексний і прогресивний розвиток аграрного туризму.

Ґрунтуючись на цьому підході, ми пропонуємо методику розробки програми інтеграційного розвитку підприємницької діяльності в сфері аграрного туризму. Пропонований нами алгоритм розробки Програми представлений на рис. 1.

Важливість вивчення зарубіжного та вітчизняного досвіду організацій агротуристичного бізнесу як першого етапу розробки Програми обумовлена багатим досвідом, накопиченим, передусім, в країнах Європи в цій сфері.

 

Рис. 1. Алгоритм розробки програми інтеграційного розвитку підприємницької діяльності в сфері агротуризму

 

Необхідність дослідження кон’юнктури ринку, як другого етапу розробки Програми обумовлена, передусім, недостатньою вивченістю цього виду туризму, особливостей та перспектив його розвитку в нашій країні, привабливості цього виду діяльності для підприємців.

Інвентаризація туристичного потенціалу території (одного або декількох об’єднань) є основою для складання Програми інтеграційного розвитку підприємницької діяльності в сфері аграрного туризму, оскільки вона дозволяє встановити наявність об’єктів, привабливих для туристів, уточнити наявність кадрового потенціалу для надання агротуристичних послуг, виявити напрями розробки та реалізації бізнес-проектів.

Визначення перспектив агротуристичного бізнесу, основних завдань і напрямів його розвитку базується на матеріалах попередніх етапів. На цьому етапі уточнюється склад об’єктів, що дозволяють формувати підприємницькі ланцюги і створювати інтегровану агротуристичну пропозицію. Одночасно доцільно встановити чинники привабливості, аналогічні чинникам, наявним на аналізованій території, в інших районах, які здатні скласти конкуренцію. Виявлення об’єктів, що знаходяться поза конкуренцією з іншими сільськими поселеннями є додатковим аргументом на користь подальшої розробки Програми.

На наступному етапі здійснюється вибір моделей агротуристичного бізнесу з урахуванням матеріалів, накопичених в ході виконання першого етапу розробки Програми. Враховуючи особливості агротуристичного бізнесу, розглянуті вище, етап визначення напрямів інтеграції, учасників складових інтеграційного процесу та його форм має найважливіше значення для розробки Програми. Фінансування агротуристичного бізнесу є саме тією сферою, в якій потрібна участь підприємницької структури, - інтегратора. За умови підвищення привабливості вкладень в агротуристичний бізнес на основі державної підтримки ця сфера підприємницької діяльності може стати одним з найважливіших напрямів розвитку інтегрованих структур. В цьому випадку інтегрована структура може також створити такі підрозділи як власне туристичне агентство, транспортну службу і так далі. Формування маркетингової системи, місцевого бренду, рекламно-інформаційне забезпечення, а також розробка маршрутів у рамках міжрегіональної кооперації можливо на основі встановлення інтеграційних зв’язків агротуристичного бізнесу з представниками різних сфер бізнесу – туристичних агентств, транспортних компаній і так далі.

Важливим напрямом є навчання підприємців та підготовка кадрів туристичного бізнесу. Селу знадобляться менеджери, екскурсоводи, інструктори по туризму, краєзнавці, ресторатори та інші фахівці обслуговуючої сфери, нетрадиційні для сільської місцевості. Забезпечити таку підготовку допоможуть інтеграційні зв’язки з учбовими закладами, що встановлюються за допомогою асоціації суб’єктів агротуристичного бізнесу за підтримки місцевої влади.

ІV. Висновки

Отже, системна і багатоканальна державна підтримка агротуристичного бізнесу є однією з головних причин швидкого та успішного становлення аграрного туризму як ефективного і прибуткового сектора туристичної індустрії. У нашій країні також доцільним буде прийняття відповідної державної програми (підпрограми розвитку підприємництва в сфері аграрного туризму як «точки зростання» української провінції), що припускає відповідне правове та фінансове забезпечення.

Таким чином, розвиток аграрного туризму як форми міжгалузевої бізнес-інтеграції сприятиме використанню існуючих системних закономірностей для повнішого розкриття підприємницького потенціалу сільських територій. Розробка пропонованої нами програми інтеграційного розвитку підприємницької діяльності у сфері аграрного туризму дає методичну основу для використання закономірності прогресуючої факторизації в розвитку агробізнесу, що у результаті призведе до підвищення ефективності підприємницької діяльності та повнішого використання наявних сільській сфері ресурсів. В цілому, можна відмітити, що Україна з її різноманітністю природних, етнографічних, історико-культурних ландшафтів має серйозний потенціал для розвитку аграрного туризму.

 

Література.

1. Пінчук Т.А. Агротуризм як форма підприємництва у сільській місцевості / Т.А. Пінчук / Науковий вісник УжНУ. Серія «Економіка». - Випуск 28. – 2009. – С. 49-53.

2. Офіційний веб–сайт Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.greentour.com.ua.

3. Зінько Ю.В. Інноваційні форми занять в сільському туризмі та агротуризмі / Ю.В. Зінько, М.Й. Рутинський, П.А. Горішевський / Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. - 2011. - Вип. 163. - частина 1. – С. 43-49.

 

References.

1. Pinchuk, T.A. (2009), “Agrarian tourism as a form of enterprise is in rural locality”, Naukovyj visnyk UzhNU. Seriia «Ekonomika, vol. 28, pp. 49-53.

2. The official site of Union of assistance to development of rural green tourism in Ukraine, available at: http://www.greentour.com.ua.

3. Zin'ko, Yu.V. Rutyns'kyj, M.J. and Horishevs'kyj, P.A. (2011), “Innovative forms of employments are in rural tourism and agrarian tourism”, Naukovyj visnyk Natsional'noho universytetu bioresursiv i pryrodokorystuvannia Ukrainy, vol. 163, pp. 43-49.

 

Стаття надійшла до редакції 14.11.2013 р.

 

ТОВ "ДКС Центр"