Українською | English

НАЗАДГОЛОВНА


УДК 351:332.2/.3

 

О. В. Шкуропат,

аспірант кафедри управління суспільним розвитком НАДУ

 

ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЯ КОРУПЦІЇ  В СФЕРІ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН

 

PREVENTING AND COMBATING CORRUPTION IN  THE AREA OF LAND RELATIONS

 

У статті розглядається сучасний стан запобігання та протидії корупції в сфері державного управління земельними ресурсами, як головного об’єкта земельних відносин.

 

In this article considered the current state of prevention and combating corruption in public land management as the main object of land relations.

 

Ключові слова: державне управління, запобігання, земельні відносини, земельні ресурси, земля, корупція, протидія.

 

 

Постановка проблеми. Сьогодні весь світ потерпає від фінансової кризи. Криза в Україні значно глобальніша, бо до світової фінансової та економічної кризи ще додаються внутрішня політична і владна криза, на фоні якої  має місце явище корупції. В Україні не існує такої сфери життєдіяльності суспільства в якій не існувала б корупція. Вона становить значну загрозу демократії, реалізації принципу верховенства права, становленню і розвитку громадянського суспільства. Цим явищем пронизані всі суспільні відносини. Серед таких відносин, які заповнені корупцією є земельні відносини. Станом на сьогодні існує реальна невідповідність між величезними можливостями країни та умовами, в яких проживає населення. Відсутність перспективного прогнозування розвитку земельних відносин, невизначеність оптимального напрямку сільськогосподарського землекористування,застарілість матеріально-технічної бази, незавершеність питання соціального облаштування села та його інфраструктури є тільки деякими аспектами на які негативно впливає корупція.

Існуюча система органів державної влади та місцевого самоврядування, які беруть участь у прийнятті рішень, що впливають на набуття прав на земельні ділянки, їх використання та охорону, не пристосована для задоволення законних інтересів приватних осіб шляхом оперативного надання якісних адміністративних послуг, а спрямована на участь у корупційних схемах.

Питання запобігання та протидії корупції  в сфері земельних відносин треба віднести до головних загальнодержавних стратегічних завдань, яке потребує невідкладного розв’язання оскільки воно загрожує національній продовольчій і екологічній безпеці, перешкоджає економічному розвитку та соціальному прогресові нашої країни.

Аналіз основних досліджень і публікацій. Питаннями розвитку і функціонування земельних відносин в Україні займались такі відомі вітчизняні вчені як: В.І. Бондаренко, В.П.Горбулін, В.В. Жмуцький,  А.Г. Мартин, А.М. Мірошніченко, Л.Я. Новаковський, І.А. Пашков, О.Д. Рябченко, П.Т. Саблук, О.П. Світличний, В.І. Семчик, А.М. Третяк, М.В. Шульга,  В.В. Юрчишин,  А.Д. Юрченко та багато інших.

Питання ефективного запобігання та протидії корупції, реалізації антикорупційної політики, співпраці громадянського суспільства та влади у протидії корупції досліджували такі вітчизняні дослідники, як В.Ф Мартиненко, А.М. Михненко, Е.М. Макаренко, С.О. Кравченко, О.В.Соснін,  Ю.Г. Кальниш, Є. Невмержицький та багато інших.

Невирішені частини загальної проблеми. Основні питання функціонування, вивчення, запобігання та протидії корупції у різних сферах життєдіяльності держави науковцями, вченими досліджуються давно. При цьому залишаються не дослідженими належним чином запобігання та протидія корупції в сфері земельних відносин, які мають важливе практичне і теоретичне значення для продовольчої, екологічної, економічної безпеки країни.

Мета статті. Здійснити аналіз стану державного управління земельними ресурсами, як основного об'єкту земельних відносин. Виявити проблеми та запропонувати шляхи їх розв’язання.

Виклад основного матеріалу. Держане управління земельними ресурсами - багатогранна організуюча діяльність держави, яка здійснюється на основі та відповідно до чинного  земельного законодавства через практичну діяльність її органів виконавчої влади. Управлінська діяльність органів виконавчої влади полягає у: діяльності щодо виконання законів; діяльності з використання владних повноважень, наданих органу виконавчої влади чи посадовій особі (розпорядництво). Організовуючи виконання законів, суб'єкти управління розпоряджаються - видають владні акти управління, які набирають форми правових актів та є предметом дослідження як правової науки, так і науки управління [17, с. 13]. Земельні ресурси є основним об’єктом земельних відносин, як різновиду суспільних. В свою чергу  земельні відносини  -   це   суспільні  відносини  щодо володіння, користування і розпорядження землею.  Об'єктами  земельних  відносин  є  землі в межах території  України,  земельні ділянки та  права  на  них,  у  тому  числі  на земельні частки (паї) [3]. Оскільки єдиним і головним об’єктом земельних відносин є землі в межах території України, то сам термін «земля» можна розглядати і розуміти в багатьох аспектах. Вона може розглядатись як земна куля,  основний просторово-операційний і територіальний базис про­живання людини і суспільства,природний ресурс і основа екосистеми, частина території на яку поширюється суверенітет держави, нерухоме майно, універсальний засіб виробництва продукції тваринницького та рослинницького походження у сільському господарстві, джерело сировини у видобувній галузі тощо.

Земля є предметом інтересу всіх, без винятку, категорій, груп і прошарків населення; це складний вузол загальнонаціональних, групових (відомчих, територіальних) та індивідуальних (приватних) претензій. Звідси, відносини у сфері освоєння та використання земельного фонду мають загальний, універсальний, багатосуб’єктний, багатомірний  і багаторівневий характер [2,  с. 45].

Характерними рисами землі, як природного ресурсу є її не­замінність, обмеженість у просторі, локальність за місцем розташування і нерухомість. Земля стає предметом земельних відносин у зв'язку з привласненням її продуктів і використанням її корисних властивостей. При цьому вона залишається неподільним об'єктом приро­ди.

Обмеженість землі визначається її природним походженням. Вона дана людству в розмірі поверхні нашої планети. Її не можна  зменшити або збільшити. Люди змушені користуватися тією об’єктивно даною їм територією визначеною природою. Особливо це стосується її унікальної  частини – родючого шару, розміри якого від халатного і марнотратного з ним поводження можуть скорочуватись, що нерідко і відбувається в дійсності. У зв’язку з цим перед людством постає завдання раціонального використання земельної території і необхідного нормування земельних ділянок, які суспільство передає окремим власникам, користувачам, орендаторам  [2, с. 44]. Дбаючи про успішне майбутнє країни і її сталий розвиток, держава має проводити розумну та збалансовану політику щодо ефективного регулювання  земельних відносин, забезпечувати належний перерозподіл земель як основного національного багатства, забезпечувати їх раціональне використання та охорону. Важливим завданням щодо активізації економічної активності й розвитку бізнесу в країні є створення умов для якомога повнішого і безперешкодного забезпечення господарюючих суб’єктів земельними ділянками відповідного цільового призначення з метою реалізації інвестиційних проектів, збільшення виробничих потужностей, розвитку транспортної інфраструктури тощо. Земля є основним ресурсом людського розвитку в сільській місцевості, але цю функцію вона виконуватиме лише за умови консолідації сільськогосподарського землекористування, відтворенні соціальної, культурної, економічної інфраструктури та утворення ефективних агроформувань європейського  типу [1, с. 5].

Сьогодні  в Україні сфера земельних відносин перебуває в стадії пасивного реформування, при якому рівень життя селянина,  соціальне і економічне становище українського суспільства знаходиться на тому ж самому  вкрай незадовільному рівні. На тлі перманентних криз, які відбуваються в економічному, політичному і соціальному житті нашої держави, в Україні ще й досі немає єдиного погляду науковців, практиків та державних діячів на проведення та шляхи завершення земельної реформи в державі. Невипадково, що різні погляди до цього часу не сформували державну політику у галузі земельних відносин. Відсутність  комплексного підходу до вирішення проблемних питань земельної реформи, пов’язана з тим, що в сучасних умовах, держава майже не впливає на спосіб використання та охорону земель, які знаходяться в державній, колективній і приватній власності. Враховуючи важливість напрямів, які необхідно вирішити під час земельної реформи, вважаємо, що зупинення негативних процесів у галузі земельних відносин можливе за умови більш дієвого владно-управлінського впливу держави на земельні відносини. Крім того, що позитивне зміщення управління земельними ресурсами в незалежній Україні в сторону ринкового не сприяло належному підвищенню рівня використання земель. Більше того, в останні роки, через несистемність і недосконалість законодавчо-нормативної бази та зниження рівня професійності управління, земельні відносини набули загрозливих форм [4].

Однією із  існуючих загрозливих форм у державному управлінні земельними відносинами є існування корупції, яка ґрунтується на свавіллі чиновників і породжує організовану злочинність та створює  плацдарм для існування кримінального середовища  в країні. Це явище є «больовою точкою» українського суспільства, його раковою пухлиною,деформованою матрицею існування державницько-чиновницького апарату.

Для початку розкриємо зміст  терміну «корупція». Корупція - це використання особою,  наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки або пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка, пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі,  або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей [5]. Переважна більшість енциклопедичних словників тлумачать цей термін від латинського «corruption» - псування, розбещення, підкуп, продажність громадських та політичних діячів, посадових осіб. В словниках можна також знайти близьке за значенням інше пізньолатинське слово, яке передує слову «корупція»  - «корозія», що означає «роз’їдання, руйнування».  Зіставлення цих базових понять дозволяє тлумачити корупцію, як процес, що роз’єднає, руйнує суспільство, державу, органи управління тощо. Варто зазначити, що сучасні наукові погляди на поняття корупції неоднозначні. ЇЇ по різному трактують соціологи, юристи, фахівці державного управління, політологи, економісти та багато інших [8, с. 23-25].

Явище корупції в сфері земельних відносин досить різноманітне, розгалужене, багатогранне, багатофункціональне і складне, оскільки воно охоплює і включає в себе й інші види корупції. Сюди можна включити і  корупцію в сфері державної служби, корупцію в органах місцевого самоврядування, корупцію в органах виконавчої влади, корупцію у сфері надання адміністративних послуг, корупцію в судових органах,  корупцію в органах внутрішніх справ, корупцію в депутатській діяльності і багато інших, але це вже тема для іншої статті. Як бачимо простір для існування земельної корупції зачіпає майже всі інститути гілок влади, оскільки всі вони прямо чи опосередковано мають відношення до земельних відносин. Підтвердженням цього є  той факт, що корупція в сфері земельних відносин охоплює також значну кількість  суб’єктів органів держави до повноважень яких входить  одне, на наш погляд,  найвідповідальніше -  розпорядження  земельними ресурсами. Відповідно до Земельного Кодексу України  розпоряджатися землями мають право:  Кабінет Міністрів України; Верховна Ради Автономної Республіки Крим; Рада міністрів Автономної республіки Крим; Київська і Севастопольська  міські ради; обласні ради; районні ради; сільські, селищні, міські ради; місцеві державні адміністрації. Окрім перелічених державних інституцій які займаються державним управлінням земельними ресурсами, функціонують і ряд інших, таких як: Держземагенство та його структурні підрозділи; Державне агентство водних ресурсів та його структурні підрозділи; Держлісагенство та його структурні підрозділи; Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру»; районні та міські органи містобудування та архітектури; природоохоронні та санітарно-епідеміологічні органи; комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації». Корупція в земельній сфері складається з великого кола заплутаних,  бюрократичних зв’язків, що утворюють складну систему її функціонування. 

Відповідно до даних звіту  соціологічного опитування серед причин  що спричиняють корупцію в земельних органах є наступні : недосконалість законодавчої бази (непрозорість, неоднозначність,  суперечливість); неоднозначність законодавчої бази; бюрократична, складна та затяжну у часі процедура отримання дозволів; відсутність чіткості та однозначності в законі; непрозорість інформації щодо надання дозволів, її неврегульованість; специфіка менталітету населення; часті зміни влади на місцевому рівні; низький рівень бізнес-культури [ 13, с. 16-17].

На нашу думку процвітання корупції у всіх сферах життєдіяльності держави в першу чергу зумовлено відсутністю дії в Україні норми  права, яке повинно діяти через призму  законів. Норма ст. 3 Конституції України де зазначено, що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави - не виконується, та й взагалі поняття «правова держава» має своє місце в у віртуальному просторі і вимірі, а  не в реальному, яке можна спостерігати у повсякденному житті. Підтвердженням цього є невеликий приклад. Чинний Земельний Кодекс України гарантує отримання у власність кожному громадянину України земельної ділянки площею два гектари для ведення особистого селянського господарства, десять соток для ведення садівництва, від десяти до двадцяти п’яти соток для будівництва і обслуговування житлового будинку, десять соток для будівництва дачі, сотку для будівництва гаража. Одначе, в дійсності приватизація землі здійснюється за принципом іспанського диктатора минулого Франко: „ Друзям – усе, ворогам – закон ”. Багато людей не можуть не те що одержати нову земельну ділянку, а й

приватизувати надану їм раніше у користування ділянку. Стандартна відповідь посадових осіб вищих ешелонів влади, які приймають рішення про надання земельних ділянок  на прохання про виділення десяти соток для городництва така – вільної землі немає, або ж тривають роботи по розробленню та утвердженню генеральних планів. Це для одних прохачів. А для інших є, і не десять, а двісті соток. У звичайного громадянина одержання необхідних висновків і погоджень до проекту землеустрою, технічної документації  потребує від одного до трьох років, в той час коли документи із заяв підставних осіб оформляються протягом трьох-чотирьох тижнів. Будь-якому праву однієї людини має відповідати обов’язок іншої – його забезпечення. Коли такий обов’язок відсутній, то право перетворюється на декларацію, закон – на непотріб, а держава – на інструмент пограбування. Законодавством передбачене переважне право на отримання земельної ділянки ветеранами праці, потерпілими від Чорнобильської катастрофи, молодими сім’ями, інвалідами тощо. Проте часто у виконкомах сільських, селищних та міських рад заяви від таких громадян залишаються без розгляду або взагалі не приймаються із посиланням на відсутність вільних земель. Водночас приймаються сотні сумнівних рішень про надання земельних ділянок у власність громадянам,які жодним чином не належать до незахищених верств населення або взагалі не проживають у відповідній місцевості[7].

Не менш болючим земельним питанням із корупційною складовою є мораторій на купівлю та продаж земель сільськогосподарського призначення, який продовжено до 1 січня 2013 Продовження в чергове в нашій державі  мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення є тим інструментом, за допомогою якого можна уникнути тенденції зловживань та корупції в сфері земельних відносин, але в реальності  фактично існує тіньовий процес купівлі-продажу цих земель, при здійсненні таких цивільно-процесуальних дій як передача майнових прав на нерухоме майно, застава земельної ділянки під час отримання кредиту чи зміна цільового призначення земельної ділянки, яке є також забороненим під час дії мораторію, але при достатньому хабарі заборони зникають.

Складається таке враження що держава  в особі органів виконавчої, законодавчої, судової влади створює нормативно-правові акти які мають корупційний компонент, за допомогою якого можна здійснювати корупційні діяння.  7 липня 2011 року був прийнятий ЗУ «Про державний земельний кадастр» N 3613-VI. І знову, не дивлячись на зауваження експертів, законом був прийнятий помилковий механізм реалізації одної з головних складових земельних ринкових відносин. В той час коли весь світ  запроваджує нову сучасну реєстраційну модель, де разом поєднується реєстрація земельних ділянок і прав на них, а також будівель і споруд, що знаходяться на цих земельних ділянках, українська влада приймає закон, який відкидає Україну на 150 років назад, закріплюючи відокремлену, роздільну реєстрацію. А саме: реєструвати права на землю будуть Мінюст і його реєстраційні органи, реєструвати земельні ділянки буде, традиційно, Держземагенство і його управління на місцях, а будівлі на цих земельних ділянках реєструватимуть органи БТІ(бюро технічної інвентаризації), хоча серед них далеко не всі державні. Отже, потенційному власнику земельної ділянки на якій знаходиться будинок доведеться обійти всі три установи щоб зареєструвати своє нерухоме майно[9].

Рівень корупції в Україні не знаходиться на одному місці, а постійно зростає. Так, відповідно до індексу сприйняття корупції складеному міжнародною правозахисною організацією Transparency International у 2011 році Україна посіла 152 місце, порівняно зі 134 місцем у 2010 році. [6]. Але ми вважаємо, що ці дані можуть суттєво відрізнятись від ситуації в дійсності, оскільки дана міжнародна організація не оприлюднює інформацію,  про критерії і показники по яким  здійснюється визначення рівня корупції в країнах світу.

Запобігання та протидія корупції у сфері земельних відносин здійснюється за допомогою силових структур, про що свідчить статистика. Близько сотні злочинів у сфері земельних відносин виявили минулого року співробітники управління Міністерства внутрішніх справ у Київській області. У 2010 році на Київщині в порушених кримінальних справах до відповідальності притягнуто 12 голів сільських і селищних рад. На жаль, не поодинокі й приклади того, як ті, хто за своєю службовою діяльністю повинні б сприяти збереженню земельних ресурсів, теж беруть досить активну участь у «земельних» махінаціях. Тільки за підсумками минулого року таких виявилося 14.Сума збитків у розслідуваних кримінальних справах становить понад 81 млн. грн. Із них компенсовано (шляхом арешту та вилучення майна) 52 млн. грн. Предметом злочинних зазіхань є 567 га земель, із них 88 га — землі лісового фонду, 12 га — водного фонду. В державну власність повернуто 73 га землі [10].  У 2011 році було порушено 1294 кримінальні справи які містили корупційні правопорушення. Серед них закінчено розслідування кримінальних справ: органами внутрішніх справ – 632, прокуратури – 374, Служби безпеки України – 213, військової прокуратури – 55, податкової міліції – 19. До категорії тяжких та особливо тяжких злочинів належать 710 учинених корупційних злочинів, або 54,9 %. Серед них злочинів вчинено: у сфері земельних відносин – 125; і галузі охорони довкілля – 51. Тяжких та особливо тяжких корупційних злочинів у сфері приватизації – 16, агропромисловому комплексі – 6. [16].

На думку вчених з Нідерландів Пола Ван Дер Молена та Арбінда Туладара,  при ефективній  протидії корупції в сфері державного управління земельними відносинами  повинні бути такі складові: потужні правові рамки для захисту права власності; чітке визначення прав землекористувачів; виконання приписів закону; відкриті земельні торги; стандартизовані процедури для трансакцій з землею та наглядові процедури; запровадження антикорупційного бюро;  запровадження карт (планів) землекористування; моніторинг незаконних транзакцій із землею; запровадження структури платежів за послуги, яка унеможливлює хабарі; вільний доступ до інформації; комп’ютеризація земельно-кадастрових даних; створення спеціалізованих судів, які б розглядали справи щодо титулів на землю. Окрім цього вони наголошують на тому, що запобігання та протидія корупції в сфері земельних відносин не може бути ізольована від боротьби з корупцією в інших сферах, протидія корупції в земельній сфері має бути частиною національної цілісної політики доброчесності та порядності. Ми вважаємо, що всі ці заходи європейського зразка та спрямування можуть бути ефективними лише  при їх стовідсотковому взаємопов’язаному  впровадженні із повним фінансовим забезпеченням, що неможливе сьогодні в Україні [14].

На наш погляд, що державне управління мотивацією праці державного службовця в земельній сфері на усіх рівнях, є найефективнішим процесом, який би унеможливив появу корупції. Розглядаючи сьогодні державну службу в цілому, можна стверджувати, що у  державного службовця відсутня будь-яка мотивація до виконання своїх обов’язків  (соціальна, фінансова, організаційна, управлінська, духовно-моральна) [11, c. 498]. Яким чином можна працювати при заробітній платі, якої тільки достатньо на харчування та проїзд? Чому не працює механізм соціальних гарантій, заохочень?

Дещо інші рекомендації, які є першочерговими заходами у протидії корупції в земельній сфері надала робоча група «Перспективи співробітництва України та ЄС у сфері юстиції, свободи та безпеки» щодо протидії корупції в сфері земельних відносин, до складу якої увійшло 97 вчених, науковців, державних діячів та високо посадовців: завершення проведення інвентаризації земель та встановлення меж адміністративно-територіальних утворень; запровадження прозорого механізму реалізації земельних ділянок шляхом проведення тендерів (аукціонів); посилення контролю за законністю виділення земельних ділянок та сплатою земельного податку і орендних платежів; завершення формування автоматизованої системи земельного кадастру та створення електронного земельного кадастру; вирішення питання щодо виділення коштів органам місцевого самоврядування, особливо населених пунктів, які віднесені до курортних, для розроблення проектів установлення меж, режиму округів і зон санітарної охорони та перенесення їх на місцевість; ужиття органам державної виконавчої служби дієвих заходів до примусового стягнення штрафів за постановами органів земельних ресурсів, а також звільнення захоплених земельних ділянок та знесення самовільно збудованих споруд за рішеннями судових органів; посилення на державному рівні роботи над формуванням вкрай негативного та неприйнятного ставлення суспільства до явища корупції; ведення екологічного моніторингу та контролю за ефективністю використання земельних ресурсів.

Аналізуючи запропоновані завдання, ми  впевнені, що вони були запропоновані і раніше іншими науковцями, з метою удосконалення державного управління земельними ресурсами. В останні роки ми досить часто спостерігаємо проведення публічних, комунікативних заходів, зборів публічного характеру в центральних органах виконавчої влади, в наукових установах (круглі столи, семінари, конференції, тощо), метою яких є протидія корупції.  На нашу думку більшість таких заходів є недосконалими, неефективними, в контексті їхнього практичного застосування, тому що містять в собі фрагментарний, поверхневий підхід, приймаються на макроекономічному рівні, а рівень корупції,її існування від цього не зменшується, а навпаки.  Так наприклад вперше в історії діяльності Державного агентства земельних ресурсів України було затверджено наказ «Про затвердження Плану заходів щодо запобігання і протидії корупції у центральному апараті Державного агентства земельних ресурсів України та територіальних органах земельних ресурсів на 2012 рік» від 14.02.2012 року № 60, але така важлива складова як інформація про номер гарячої телефонної лінії відомств, за допомогою якого можна було б приймати факти про корупційні діяння, рекомендації, зауваження, пропозиції стосовно тих чи інших питань пов’язаних із земельною сферою – не вказано. При відсутності такої складової, запобігання та протидія корупції в сфері земельних відносин заздалегідь приречена на провал.

Основним і найважливішим у протидії, запобіганні, викоріненні корупції,  є вивчення та дослідження її сутності існування, тобто природи при якій вона функціонує. З цього приводу важливий погляд професора   Мартиненка В. Ф., який наголошує на тому, що у суспільстві поки що не сформоване об’єктивне та адекватне, цілісне відображення природи (законодавчо-нормативної, організаційної, соціальної, фінансової, управлінської, духовно-моральної) корупції та рушійних сил доброчесності в органах державної влади. Методологія дослідження природи корупції потребує конкретизації не тільки того, що заважає, а, в першу чергу, того, що забезпечує нормальне функціонування суспільства, придатного для проживання не більшості, а усіх громадян. Це потребує цілісного, причинно-наслідкового макроекономічного аналізу суспільного розвитку, в якому дослідження рушійних сил має бути системоутворюючим інструментом побудови формування механізмів ефективної влади у громадянському суспільстві[11, с. 97]. Дослідження рушійних сил на системному рівні в Україні зумовлює необхідність дослідження природи корупції, аналіз якої є провідним у пізнанні закономірностей державного управління суспільним розвитком, для чого необхідно дати характеристику її родових ознак, які мають бути достатніми для розкриття змісту та причинно-наслідкових особливостей її походження. Розкриття природи будь-яких суспільних явищ, в тому числі корупції зумовлює необхідність аналізу суперечностей суспільного розвитку. Пізнання суперечностей на етапі наукового осмислення рушійних сил суспільного розвитку пов’язане із необхідністю комплексного, об’ємного аналізу корупції як суспільного явища, яка безумовно є негативним синергетичним результатом становлення і розвитку рушійних сил нового способу господарювання.

 Корупція є раковою пухлиною суспільного розвитку, яка його гальмує та руйнує, що потрібно визнати на усіх рівнях господарювання: макро-, мезо- та на рівні громадянина. В основі рушійних сил суспільного розвитку лежать об’єктивні суперечності, які можуть мати позитивний, утворюючий та негативний, руйнуючий характер. Позитивний характер рушійних сил діє за схемою: суперечності - ризики – механізми –  управління ризиками – нові (менші суперечності). Явище корупції є наслідком функціонування негативного характеру рушійних сил, який діє за іншою схемою: суперечності – ризики – проблеми – кризи – антагонізми – соціальні революції – нові (ще складніші суперечності) [11, с. 99]. З огляду на  другий характер рушійних сил і його продукту корупції, помітно, що при такому відношенні суспільства і держави, до цього явища, останнє може трансформуватись у більш катастрофічний для нашої країни стан, який повністю роз’їсть державний механізм, понесе в собі справжні революції, розпалки якої вже давно існують в нашому демократичному суспільстві.

Висновки. Проведений аналіз матеріалу, дає підстави для таких висновків. Стан державного управління земельними ресурсами, як основного об’єкту земельних відносин, характеризується такими параметрами:

1. Відсутністю цілісної, досконалої  системи державного управління земельними ресурсами, як території держави, як базисного природного об’єкту, як основного засобу виробництва.

2. Природою існуючої корупції в сфері земельних відносин  є неефективна система державного управління в ній.

3. Законодавчо-нормативний супровід протидії корупції в земельній сфері відсутній.

4. Ефективним інструментом запобігання та протидії корупції в сфері земельних відносин є формування мотиваційних механізмів на державному рівні, мотиваційних механізмів праці державних службовців, що передбачає необхідність утворення нової системи державного управління цією сферою.

Перспективи подальших розвідок.  Знаходять своє відображення  у дослідженні шляхів протидії корупції в сфері земельних відносин відповідно до окремої категорії земель та у розкритті змісту мотиваційних механізмів державних службовців та контролю зі сторони громадянського суспільства.

 

Список використаних джерел

1. Регулювання ринку земель в Україні: наукова монографія / А.Г. Мартин. - К. : 2011,  - 252 с.

2. Органи державної влади України як суб’єкти земельних правовідносин. Монографія / За ред. В.І. Семчика – К. : Видавництво «Видавничий дім «УКРПОЛ», 2009. – 248с.

3. Земельний кодекс України N 2768-III   від 25.11.01. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14

4. Світличний О.П. Здійснення та шляхи завершення земельної реформи / О.П. Світличний // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України Серія: Право2011 — Вип. 157 частина 1

5. Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» № 3206-VI від                  07.04.11. Режим доступу:  http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/3206-17/print1336137675344036

6. Україна серед "лузерів" в рейтингу сприйняття корупції. – Режим доступу: http://www.pravda.com.ua/news/2011/12/1/6803417/

7.  Бондаренко В.І. Земельне питання: позитиви і негативи / В.І. Бондаренко // Науковий вісник ЛНАУ— 5 (2009).

8. Запобігання та протидія корупції: навчальний посібник / за ред.. проф.. Михненка А.М. // А.М. Михненко, О.В. Руснак, А.М. Мудров, С.О. Кравченко та ін.. – 2-е вид., доп. І перероб. – К. : НАДУ, - 2011. – 464 с.

9. Жмуцький В.В. Земельна реформа в Україні: стан і перспективи / Жмуцький В.В. // Тези виступів учасників круглого столу «Яка земельна реформа потрібна Україні? Ідеологія та протиріччя другого етапу» 7 .11.2011 Інформаційне агентство Укрінформ.

10. Н.  Гоцуєнко. Хабар як спосіб одержати землю  «Дзеркало тижня. Україна» №3, від 27.01. 2012. Режим доступу: http://dt.ua/LAW/habar_yak_sposib_oderzhati_zemlyu-96388.htm

11.Запобігання та протидія корупції: навчальний посібник / за ред.. проф. Михненка А.М. // А.М. Михненко, О.В. Руснак, А.М. Мудров, С.О. Кравченко та ін. – 3-є вид., доп. І перероб. – К. : НАДУ, - 2012. – 529 с.

12. Стан корупції в Україні. Порівняльний аналіз загальнонаціональних досліджень: 2007 – 2009, 2011. Звіт за результатами соціологічних досліджень. – Київ, 2011. – 47с.

13. Корупція в Україні. Національне дослідження стану корупції у сфері регуляторної політики: отримання документів дозвільного характеру на будівництво та операції з землею. Звіт за результатами соціологічного дослідження. – Київ, 2008-2009. – 28 с.

14. Інформаційно-ресурсний центр «Реформування земельних відносин в Україні», Корупція і управління земельними ресурсами / Paul VANDERMOLEN та Arbind TULADHAR, Нідерланди. – Київ, 2010 р.

15. Матеріали  3 –го сесійного засідання робочої групи Національного Конвенту України та ЄС « Перспективи співробітництва України та ЄС у сфері юстиції, свободи та безпеки» «Актуальні питання протидії корупції в сфері земельних відносин». Національний інститут стратегічних досліджень. Дослідницький центр Словацької асоціації зовнішньої політики. Український незалежний центр політичних досліджень. за підтримки Словацького фонду розвитку (SlovakAid). – 14. 09. 2011

16. Стан боротьби з організованою злочинністю і корупцією в Україні за 2011 рік : [Міжвідомчий науково-дослідний центр боротьби з організованою злочинністю]. – К. : - 2012. – 70 с.

17. Науково-методологічні засади розвитку галузі науки “Державне управління” : наук. розробка / авт. кол. : В. Д. Бакуменко, В. Д. Бондаренко, Л. М. Гогіна та ін. ; за заг. ред. Ю. П. Сурміна, Л. І. Загайнової. - К. : НАДУ, 2010. - 60 с.

 Стаття надійшла до редакції 20.08.2012 р.

ТОВ "ДКС Центр"