Українською | English

BACKMAIN


УДК 35-027.21:336.221.4:339.922

 

Т. А. Крушельницька,

д. держ. упр., доц., професор кафедри економіки та регіональної економічної політики

Дніпропетровського регіонального інституту державного управління

Національної академії державного управління при  Президентові України, м. Дніпропетровськ

 

ТЕОРЕТИЧНА СУТНІСТЬ І ПРАКТИЧНЕ НАПОВНЕННЯ ПОДАТКОВОГО ПОТОКУ ЯК ОБЄКТУ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

 

T.  A. Krushelnitskaya,

Doctor of Science in Public Administration,

associate professor, professor of   economy and regional economic policy Dnipropetrovsk regional institute of public administration

National academy of public administration of the President Ukraine, Dniprjpenrjvsk

 

THEORETICAL ESSENCE AND PRACTICAL CONTENT OF TAX FLOW AS A OF OBJECT OF PUBLIC ADMINISTRATION

 

В статті автор досліджує провідні теоретичні погляди стосовно теоретичної сутності категорії «податковий потік» як об’єкту державного управління. Автор здійснює аналіз податкової системи з точки зору її інституційно-статусної ролі в державному управлінні. Це дозволило виокремити такі основні об’єкти державного впливу: податковий потік, податкові відносини і податкові інституції, які визначаються функціями держави та формують принципи управління податковою системою. Податковим потоком автор називає позитивний і від’ємний рух грошових коштів між учасниками податкового процесу в ході здійснення оподаткування, який є джерелом для виконання державою притаманних їй функцій з метою забезпечення національного суспільно-економічного розвитку. При цьому позитивним податковим потоком є надходження коштів  від платників податку в бюджет у ході адміністрування податків, а від’ємний - це спрямування коштів з державного бюджету в напрямі платників податку у вигляді виплат і відшкодувань (наприклад, бюджетне відшкодування податку на додану вартість (далі ПДВ), повернення податкових переплат тощо). Недостатність позитивного податкового потоку зумовлюється недоліками і суперечностями податкової системи і системи державного управління і стає тим «вузьким місцем», яке практично блокує розвиток територій і країни в цілому, надаючи нестійкого характеру всій системі державного управління. Автор доводить, що основним завданням державного управління податковими потоками в умовах економічної кризи є зміна його інституційно-статусної ролі, посилення стимулюючої ролі самих податків і забезпечення добровільності їх сплати.

 

In this article the author explores the major theoretical views on theoretical essence of the notion "tax flow" as an object of state administration. The author analyzes the tax system in terms of its institutional role in government. It is possible to identify the following main objects of state influence: of tax flow, tax relations and tax institutions. They are defined by the functions of the state and by principles of management.

Author calls by the Tax flow of cash flows (positive and negative) between the participants of the tax process in the implementation of the tax. He is the source for implementation by the state of inherent the functions for national socio-economic development. The positive tax flow it is revenues from taxpayers to the budget In the course of the tax administration, and negative - is channeling funds from the state budget toward taxpayers in the form of payments and reimbursements (e.g. refund of value added tax (hereinafter VAT) refund of tax overpayments, etc.).

Insufficiency of positive tax flow are determined by deficiencies and contradictions of the tax system and the whole system of governance which have become those "bottleneck" that virtually blocks the development of region and the country as a whole. The author argues that the main task of governance by tax flows during the economic crisis is the changing by institutional role of taxes, of strengthening the incentive role of taxes and stimulation of thereof voluntary payment.

 

Ключові слова: державне управління, податкова система, податковий потік, інституціональна роль податків, бюджетне відшкодування.

 

Keywords: public administration, tax system, tax system, tax flow, institutional role of taxes, budget refund.

 

 

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими та практичними завданнями. Податкова система країни є одним з найбільш потужних джерел наповнення бюджету, а в умовах економічної і політичної кризи, коли потік інвестицій вичерпується, її роль ще суттєво зростає. Наразі в Україні податкова система, яка поспіль кількох десятиліть піддавалась реформам, трансформаціям і новаціям, залишається однією з найбільш обтяжених суперечностями й недоліками та найменш сприятливих для ведення бізнесу у світі. Саме тому формування концепції податкової політики України, при якій держава мала б максимальне наповнення бюджету, бізнес – потужні стимули для розвитку, громадяни – міцні державні гарантії й реальні потужні перспективи зростання добробуту стане інституційною парадигмою побудови соціально-економічних відносин у податковій сфері на більш високому якісному рівні. Відтак перегляд підходів до теоретичного усвідомлення сутності податкового потоку як об’єкту державного управління та вирішення проблем його практичного наповнення і зумовлюють актуальність цієї статті.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, у яких започатковано розв’язання даної проблеми та виділення невирішених раніше питань. Еволюція теоретичної сутності податків, питання побудови справедливої податкової системи постійно знаходиться у центрі уваги науковців і практиків. Звертаючись до теоретичних напрацювань у цій сфері, зазначимо праці учених минулого І.Озерова, Н.Тургенєва, І.Янжула та видатних сучасників: В.Андрущенка, В.Буряковського, З.Варналія, А.Соколовської і багатьох інших. Питання удосконалення податкової системи, зарубіжний досвід і світові тенденції її розвитку розглядаються в роботах С.Боринця, І.Іванова, О.Короткевича, В.Опаріна, Є.Опрі, В.Синчака та ін, проблеми формування державного бюджету висвітлювали В.Баліцька, О.Музика та ін. Наукові розробки цих та інших учених є вагомим внеском у розвиток теорії податків, процес становлення податкової системи в Україні, формування методологічних основ розбудови податкової системи в умовах міжнародної економічної інтеграції з урахуванням додаткових чинників негативного характеру, які викликає економічна і політична криза.

Проте тяжіння наукової теорії до погляду на податки як на суто фінансову категорію уповільнює реформування державного управління розвитком податкової системи в напрямі виведення його на рівень державостворювальної метасистеми із становленням національних традицій приватно-державного партнерства. Так сьогодні податки, їх кількість і особливості стягнення постійно обговорюються науковцями, практиками і громадянами, практично поза увагою науковців залишається визначення місця податкової системи у суб’єктно-об’єктних відносинах в державному управлінні, не виокремлено один з головних об’єктів державного управління в податковій системі – податковий потік, що усуває можливість ефективних державно управлінських впливів на нього з метою оптимального насичення і застосування як механізму, стимулюючого розвиток економіки. Стосовно категорії «податковий потік», як похідної від категорії «податок» в сенсі його інституційно-статусної ролі, на сьогодні залишається недостатньо висвітленою ні сучасне теоретичне усвідомлення сутності, ні практичне буття, зокрема в частині обліку і аудиту, адміністрування тощо, чим і зумовлюється актуальність цієї статті.

Завдання статті. Метою написання даної статті є усвідомлення теоретичної сутності категорії «податковий потік» в інституційно-функціональному аспекті а також виявлення суперечностей його формування в умовах загострення економічної і політичної кризи та опрацювання можливостей їх усунення.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням наукових висновків. Теоретичні уявлення про сутність податків і їх місце в економічній системі зародилось у глибині сторіч і поступово змінювалось з становленням державності і економічної архітектури суспільства. Трактування сутності податків та визначення їх ролі в системі державного управління також трансформувалось, але беззаперечною залишається теза стосовно визнання провідної ролі податків в забезпеченні самої можливості існування держави.

Сьогодні податки виступають одночасно і як метод, і як джерело державних доходів, вони є здобутком тривалого історичного та економічного розвитку суспільства, саме тому і категорія «податок» утримує не лише економічний, але і глибинний філософський зміст. Багатогранна природа податку, основного елементу складної і відкритої податкової системи, зумовлює широкий спектр його якостей, які більшою частиною мають суперечливий характер, подекуди навіть амбівалентний. Постійний пошук оптимальних підходів до побудови податкової системи а також удосконалення механізмів адміністрування податків потребує трансформації як їх форми (від натуральної при виникненні до вартісної сьогодні) так і інституційно-функціонального наповнення. Відповідно і теоретичне усвідомлення категорії «податок» набуло суттєвих змін, а процес врегулювання податкових відносин й потреба в управлінні податковим процесом поступово склались в податкову систему, ставши об’єктом державного управління.

Обмежуючи аналіз податкової системи її інституційно-статусною роллю в державному управлінні дозволяє виокремити такі основні об’єкти впливу: податковий потік, податкові відносини і податкові інституції, які визначаються функціями держави та формують принципи управління податковою системою. Тож сьогодні ми визначаємо податкову систему як сукупність державних інституцій стосовно забезпечення позитивного податкового потоку, основна функціональна роль якої полягає у законодавчому закріпленні податкових норм, плануванні податкової політики, адмініструванні податків, визначенні податкових зобов’язань, їх сплаті до бюджету, формуванні податкової звітності тощо, що в цілому спрямовано на управління податковими відносинами і податковим потоком.

У межах цієї статті ми зупинимось на визначенні теоретичної  сутності категорії «податковий потік», який на думку автора через свою соціально-економічну значущість є цілепокладаючим серед елементів системи державного управління в частині її впливу на розвиток економіки і добробут суспільства.

Автором вже раніше розглядались питання визначення сутності та проблем управління такими явищами як інформаційний і матеріальний потоки. Названі динамічні складові економічної діяльності підприємств і суспільно-економічних відносин держави сприяють загальному осмисленню сутності податкової системи, однак для пізнання її цілісності, причинно-наслідкових впливів її функціонування на соціально-економічні процеси і відносини вони є недостатніми.

Серед українських вчених податковий потік розглядають І. Алєксєєв і О.Чернівська, визначаючи його як сплату податків до бюджетів і цільових фондів [1, с. 5]. На наш погляд автори торкаються лише однієї сторони: доходної, чим урізається інституційно-статусна роль податків у державному управлінні. За нашим баченням, податковий потік може мати як позитивний вектор спрямування податкових надходжень: від платників податку в бюджет у ході адміністрування податків, так і від’ємне: спрямування коштів з державного бюджету в напрямі платників податку у вигляді виплат і відшкодувань (наприклад, бюджетне відшкодування податку на додану вартість (далі ПДВ), повернення податкових переплат тощо).

Нехтування від’ємною складовою податкового потоку певним чином викривляє його сутність, так як саме остання має велику вагу у плануванні державного бюджету, аудиті руху коштів тощо. При цьому не слід ототожнювати державні видатки і трансфертні витрати з від’ємним податковим потоком. Перші є коштами, що спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених бюджетом, другі втілюють міжбюджетні відносини, зазвичай є адресними, цільовими виплатами. Проте спільним є їх призначення – забезпечення виконання соціально-економічних, політичних та інших функцій державою. Податковий потік від’ємного спрямування включає рух лише тих коштів, які зумовлені законодавчими особливостями адміністрування окремих податків, наприклад бюджетне відшкодування ПДВ, та механізмів зворотного зв’язку, наприклад повернення переплат податків тощо.

Таким чином, за нашим баченням, податковим потоком є позитивний і від’ємний рух грошових коштів між учасниками податкового процесу в ході здійснення оподаткування, а його наповнення, є джерелом для виконання державою притаманних їй функцій з метою забезпечення національного розвитку.

Водночас, недоліки і суперечності податкової системи України штовхають намагання уряду наповнити бюджет за будь-яку ціну, через що підривається конкурентоспроможність вітчизняних підприємств, витискаючи значну частину національного валового продукту до обігу в тіні, вилучаючи його із участі у формуванні суспільно корисних благ на державно-національному рівні. Наслідками цих та інших недоліків щодо підходів до формування податкової політики є недостатній обсяг податкового потоку, неготовність і чутливість економіки України до кризових викликів.

З урахуванням цього нами здійснено узагальнення місця фінансових ресурсів в системі державного управління, більшою частиною яких є податкові надходження, наведено нами на рисунку 1.

 

Рис. 1. Місце фінансових ресурсів в системі державного управління

 

За нашим баченням фінансові ресурси державного і місцевого бюджетів, найбільшу частку з яких складає саме податковий потік, складають основу для виконання державою її функцій, а відтак і розвитку суспільства, але водночас через постійну недостатність мають і потужну гальмуючу силу. Недостатність позитивного податкового потоку зумовлюється недоліками і суперечностями податкової системи і системи державного управління в цій сфері і стає тим «вузьким місцем», яке практично блокує суспільно-економічний розвиток територій і країни в цілому, надаючи нестійкого характеру всій системі державного управління.

Для наповнення податкового потоку необхідно дещо абстрагуватись від надмірної деталізації і розмаїття податкових форм та, як пропонує А.Амосов, зосередитись на тому, які групи підприємств і соціальні верстви населення здійснюють найбільший внесок в податкову скарбницю, адже саме платники податків є генератором податкового потоку, створюючи його фізичними, інтелектуальними, фінансовими тощо зусиллями [2]. В частині генерації податкового потоку функція державного управління має зводитись до максимального заохочення платників здійснювати господарські операції, які підлягають оподатковуванню, нараховувати і сплачувати податки в повному обсязі. Проте податкова система України визнавалась раніше і залишається до сьогодні однією з найменш сприятливих для ведення бізнесу у світі. Це визнається багатьма науковцями, політиками і практиками як-то В.Буряковський, З.Варналій, А.Лаврешов, Е.Милявська та ін.

Стосовно від’ємного податкового потоку зазначимо, що на сьогодні робота державних інститутів на цій ланці податкових відносин є недостатньо прозорою, а тому постійно тяжіє у бік порушень і зловживань. Найбільшу частку у витоці коштів посідає бюджетне відшкодування податку на додану вартість (далі ПДВ) в Україні, яке складається з сум від'ємного значення ПДВ, підтвердження правомірності отримання якого суб’єктами господарювання має визначатись за результатами перевірки відповідних операцій платника. Та найбільш суперечливим і тому корумпованим з елементів податкової системи України є бюджетне відшкодування ПДВ в автоматичному режимі, що визначається у порядку та за критеріями згідно Податкового кодексу України [3]. «Корупційна привабливість» цього достатньо відомого в розвинених країнах елементу податкової системи пояснюється наявністю у Податковому Кодексі України  суб’єктивного підходу до визначення переліку осіб, що мають право на автоматичне відшкодування ПДВ. Це пояснюється тим, що рішення про включення у перелік підприємств, що підпадають під критерії автоматичного відшкодування ПДВ, можуть бути прийняті або не прийняті посадовою особою в індивідуальному режимі, навіть при дотриманні всіх необхідних критеріїв.

Проте, податок на додану вартість як основний непрямий податок через недосконалість адміністрування, суперечності законодавчих норм, інфляційні процеси та інші чинники є найбільш суперечливим, не тільки в Україні, але і в Європейських країнах. Незважаючи на це, уряди європейських країн, формуючи структуру податків, надають переважного фіскального значення саме податку на додану вартість, усвідомлюючи при цьому, що бюджетне відшкодування має корупційну складову надзвичайної потужності. Тому для запобігання будь-якому можливому ухиленню, обходу або обману у сфері оподаткування було прийнято рішення звільнити від оподаткування певні товари на кінцевому етапі ввозу, що зазначено у прийнятій Директиві Ради 83/181/ЄЕС [4]. Названим документом передбачається відшкодування ПДВ, яке, окрім наявності належним чином оформлених декларацій, не передбачає особливих критеріїв до платників, усуває можливість ручного керування відшкодуванням ПДВ і, тим самим, забезпечує дотримання принципу справедливості і єдиного підходу [4]. Дійсно, і великі, і малі суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, і юридичні, і фізичні особи мають право на отримання сплаченого ПДВ при вивезенні товару за межі ЄС. Автоматичність у даному випадку полягає у неможливості застосування варіативних підходів до прийняття рішення стосовно здійснення або відмови відшкодування ПДВ, що суттєво спрощує процедуру, але не спростовує перевірку достовірності і законності операції, тим більше, у великих обсягах.

В цьому і полягає головна відмінність автоматичного відшкодування ПДВ в Україні! Запровадження автоматичне відшкодування ПДВ для підприємств, які відповідають певним критеріям, ключовим серед яких є прихований диференційований підхід до платників за розміром, без ретельної перевірки правомірності такого відшкодування, створює багатоміліардну податкову яму, яка є реальною загрозою економічній безпеці.

Навіть система електронного адміністрування податку на додану вартість, яка наразі поетапно запроваджується в Україні, не вирішує проблеми зловживань в частині відшкодування ПДВ, але навпаки завдає відчутної гальмівної дії, бо через специфіку створення спеціальних рахунків для акумуляції податкового зобов’язання, вилучає значну частку обігових коштів у підприємств, чим послаблює їх платоспроможність і сприяє посиленню економічної кризи.

Тому основним завданням державного управління податковими потоками в умовах економічної кризи є зміна їх інституційно-статусної ролі у відновлювально-створювальному процесі в напрямі посилення стимулюючої ролі самих податків і забезпечення добровільності їх сплати. Виконання цього можливе за умови здійснення таких заходів:

- забезпечення максимальної насиченості і постійного зростання обсягів податкових надходжень шляхом впровадження стимулюючих податкових норм та впровадження програм розвитку територій і регіонів, які б посилили відчуття відплатності податків у населення і підприємств;

- синхронізація формування податкових потоків між регіонами у часі через децентралізацію процесу формування бюджетів;

- мінімізація непередбачуваності у формуванні податкового потоку за допомогою усунення корупційної складової у законодавстві;

- стимулювання зростання чистого податкового потоку, як різниці між позитивним і від’ємним податковими потоками шляхом перегляду механізмів адміністрування податків як в частині сприяння добровільності сплати податків, так і в частині мінімізації негативного податкового потоку.

Таким чином, необхідність і можливість державного управління податковим процесом зводиться до управління податковим потоком, як одним з основних об’єктів управління, однак, потужність наповнення податкового потоку залежить від злагодженої дії всіх складових податкової системи, в тому числі носіїв податку, як основного генератора податкового потоку.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямі.

1. Аналіз податкової системи з точки зору її інституційно-статусної ролі в державному управлінні дозволяє виокремити такі основні об’єкти державного впливу: податковий потік, податкові відносини і податкові інституції, які визначаються функціями держави та формують принципи управління податковою системою.

2. Податковим процесом є взаємодія сукупності державних інституцій стосовно управління податковим потоком, яка зводиться до законодавчого закріплення податкових норм, планування податкової політики, адміністрування податків, визначення податкових зобов’язань, їх сплаті до бюджету, формуванні податкової звітності тощо, що в цілому спрямовано на управління податковими відносинами і податковим потоком.

3. Теоретична сутність податкового потоку визначено як позитивний і від’ємний рух грошових коштів між учасниками податкового процесу в ході здійснення податкового процесу і є джерелом для виконання державою притаманних їй функцій з метою забезпечення соціально-економічного розвитку країни та забезпечення її конкурентоспроможності на міжнародній арені.

4. Визначено місце фінансових ресурсів, найбільшу частку з яких складає податковий потік, в системі державного управління та доведено, що вони складають основу для виконання державою її функцій, а відтак і розвитку суспільства, але водночас мають і потужну гальмуючу силу через постійну дефіцитність.

Наступні наукові дослідження будуть проводитись в напрямах:

1. Визначення провідних світових тенденцій розвитку податкових систем країн з розвинутою економікою.

2. Опрацювання інструментів управління ризиками податкових і кредитних відносин із застосуванням інструментів обліку і аудиту.

 

Список використаних джерел.

1. Алєксєєв І. Планування інформаційного забезпечення податкових потоків підприємств / І. Алєксєєв, О. Чернівська // Формування ринкової економіки в Україні : зб. наук. пр. Львівського національного університету імені Івана Франка. – 2009. – Вип. 19 – С. 3–6.

2. Амосов А. Повышение производительности общественного труда / А. Амосов // Экономист : науч.- практич. журнал. – 2000. – №1. – С. 53–59.

3. Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI [Електронний ресурс] : Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17. ‒ Назва з екрана.

4. Директива Ради ЄС 83/181/ЄС, яка визначає сферу дії статті 14 (1) (d) Директиви 77/388/ЄС стосовно звільнення від податку на додану вартість на кінцевому етапі ввозу певних товарів від 28 березня 1983 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://zakon.nau.ua/doc/?code=994_344 . – Назва з екрана.

 

References.

1. Alieksieiev, I. and Chernivs'ka O. (2009), Planning with information of business tax flows”, Formuvannia rynkovoi ekonomiky v Ukraini : zb. nauk. pr. L'vivs'koho natsional'noho universytetu imeni Ivana Franka, vol. 19, pp. 3–6.

2. Amosov, A. (2000), Increase of productivity of social activities”, Economist, vol. 1, pp. 53-59.

3. The Verkhovna Rada of Ukraine (2010), Tax Code of Ukraine, available at: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 (Accessed 02 December 2010 № 2755-VI)

4. Council Directive EU 83/181/ EU (1983), Directive 77/388 / EU as regards exemption from value added tax on the final stage of the importation of certain goods, available at: http://zakon.nau.ua/doc/?code=994_344 (Accessed 28 March 1983 r., article 14 (1) (d)).

 

 Стаття надійшла до редакції 14.03.2015 р.

 

ТОВ "ДКС Центр"