Українською | English

BACKMAIN


УДК 351.82:64

 

О. П. Ігнатенко,

к. е. н., Докторант Національної академії державного управління при Президентові України, м. Київ

 

АНАЛІЗ СТАНУ ТА ПРОБЛЕМ В СФЕРІ БЛАГОУСТРОЮ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ

 

O. P. Ignatenko,

PhD in economic science, Doctorant of National Economy,

National Academy of Public Administration under the President of Ukraine, Kyiv

 

ANNALISE OF SITUATION IN THE AREA OF BEAUTIFICATION OF HUMAN SETTLEMENTS

 

Предметом дослідження цієї статті є аналіз стану сфери благоустрою населених пунктів. Аналіз проведено за підсистемами сфери благоустрою населених пунктів: утримання вулично-дорожньої мережі, зовнішнє освітлення територій, озеленення територій, комунальне обслуговування територій (поводження з побутовими відходами, поховання, паркування транспорту), інженерний захист територій, утримання прибудинкових територій, утримання інших територій в межах населеного пункту. В ході аналізу стану цієї сфери були визначені основні існуючі проблеми. За результатами дослідження запропоновано рекомендації з покращення стану сфери благоустрою населених пунктів з позиції державного регулювання.

 

The research object of this article is an analysis of the area of beautification of human settlements. Analysis was conducted by the subsystems of the area of beautification of human settlements: maintenance of the road, street lighting, landscaping, municipal service areas (waste management, funeral service, parking  of transport), engineering protection of territories, maintenance areas around house, maintenance other areas in human settlements. During the analysis of this area has been defined main existing problems. The study was provided recommendations to improve the area of beautification of human settlements from the standpoint of government regulation.

 

Ключові слова: державне регулювання, сфера благоустрою населених пунктів, благоустрій, житлово-комунальне господарство, державна політика, державне управління, нормативно-правове регулювання.

 

Keywords: government regulation, area of beautification of human settlements, beautification of human settlements, housing & municipal economy, public policy, public management, legal regulation.

 

 

Постановка проблеми. В останні роки все більше приділяється уваги до стану сфери благоустрою населених пунктів, у тому числі до питань державного регулювання цієї сфери. Це пов’язано з тим, що благоустрій населених пунктів безпосередньо пов’язаний із життєдіяльністю населення і включає в себе утримання територій населених пунктів у належному стані, їх санітарного очищення, збереження об'єктів загального користування, а також природних ландшафтів, інших природних комплексів і об'єктів, організацію належного утримання та раціонального використання територій, будівель, інженерних споруд та об'єктів рекреаційного, природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення, створення умов для реалізації прав суб'єктами у цій сфері. А навколо існуючого стану об’єктів благоустрою населених пунктів інколи загострюється соціальна напруга в суспільстві.

Тому важливим для прийняття рішень з державного регулювання сфери благоустрою населених пунктів необхідно здійснити аналіз стану цієї сфери та визначити існуючі проблеми.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Розгляду питань стану сфери благоустрою населених пунктів в частині різних підсистем розглядали такі дослідники: як О.О.Лук’янченко, Є.О.Гаркушева щодо утримання вулично-дорожньої мережі населених пунктів [1], В.Андрійчук, С.Поталіцин щодо зовнішнього освітлення населених пунктів [2], О.М.Бурак щодо озеленення населених пунктів [3], В.С.Міщенко, Г.П.Виговська, Ю.М.Маковецька, Т.Л. Омельяненко щодо поводження з побутовими відходами [4, 5], Т.Б.Годовська щодо утримання місць поховань [6].

Невирішені раніше частини загальної проблеми. Однак, загального аналізу стану сфери благоустрою населених пунктів дослідники з позиції державного регулювання не розглядали.

Тому мета статті полягає у розгляді існуючого стану державного регулювання цієї сфери, визначення проблем та негативних явищ, оцінка розвитку подальших подій.

Виклад основного матеріалу дослідження.

Аналіз стану сфери благоустрою населених пунктів можна здійснити виходячи із даних, що збирається Мінрегіоном України за статистичними спостереженнями [7].

Так, лише 22% населених пунктів мають затверджені програми з благоустрою, в містах цей показник становить - 88%. Трохи більше 39% населених пунктів мають затверджені плани заходів з благоустрою, в містах цей показник становить 100%. Правила благоустрою затверджено у 41% населених пунктах, в містах цей показник становить 93%. Лише 12% населених пунктів мають програми розвитку та збереження зелених зон населених пунктів, в містах цей показник становить 57%. В 38% населених пунктах розроблені та затверджені схеми санітарної очистки, в містах цей показник становить 82%. Правила утримання домашніх тварин є у 17% населених пунктах, в містах цей показник становить у 69%.

Слід зазначити, що відбувається повільна тенденція до забезпечення виконання законодавства з питань благоустрою населених пунктів, в частині виконання органами місцевого самоврядування обов’язку затвердження необхідних місцевих нормативно-правових актів.

Незважаючи на те, що існують нормативно-методичні акти для розроблення місцевих актів та програмних документів в сфері благоустрою населених пунктів, в середньому за ці роки їх кількість збільшилася на 10-15%. Причому в містах забезпеченість місцевими нормативно-правових актами та програмних документів в середньому 80-90%.

Найгірший стан із розробкою та затвердженням місцевих нормативно-правових актів та програмних документів в селищах та селах. Це пов’язано із недостатністю ресурсів (кадрових, фінансових, інформаційних) для розробки та прийняття місцевих актів.

Водночас, відсутність місцевих нормативно-правових актів та програмних документів не дозволяє забезпечити сталий розвиток всіх підсистем сфери благоустрою населених пунктів.

Більш ґрунтовного розгляду та аналізу потребують підсистеми сфери благоустрою населених пунктів [7].

1. Підсистема утримання вулично-дорожньої мережі.

Стан вулиць і доріг населених пунктів, яких налічується 273 тис. км (загальною площею – понад 1,9 млрд. кв. м.), у значній своїй кількості, можна визнати незадовільним. В Україні лише близько 26% вулично-дорожньої мережі населених пунктів має удосконалене покриття проїзної частини.

Протяжність вулично-дорожньої мережі за останні роки збільшилась з 201 тис. км у 2009 році, і це пов’язано із проведенням її інвентаризації та паспортизації, взяття на баланс органами місцевого самоврядування вулиць і доріг, що не мали власників, після банкрутства підприємств, установ та організацій, передачі вулиць і доріг з державної в комунальну власність. Нове будівництво вулиць і доріг здійснюється в невеликих обсягах.

Значна частина вулиць і доріг населених пунктів мають ті чи інші недоліки. Одним з головних недоліків є незадовільний стан дорожнього покриття (руйнація, пошкодження), яке не забезпечує безпеку дорожнього руху. Причинами цього вважається понаднормативна зношеність дорожнього покриття, збільшення навантажень та інтенсивності дорожнього руху на вулицях і дорогах населених пунктів, перезволоження основи дорожнього одягу через надто високий рівень стояння ґрунтових вод – 0,7-1,0 м від поверхні дорожнього покриття.

Тільки 4% від загальної протяжності вулиць та доріг населених пунктів обладнано закритою дощовою каналізацією, що також негативно позначається на експлуатації дорожнього покриття.

Для забезпечення безпеки дорожнього руху необхідне відновлення або встановлення світлофорних об'єктів, відновлення дорожньої розмітки та дорожніх знаків. Такий стан вулично-дорожньої мережі та технічних засобів організації безпеки дорожнього руху сприяє збільшенню кількості дорожньо-транспортних пригод.

Нероздільно пов’язані з вулично-дорожньою мережею населених пунктів об'єкти зовнішнього освітлення. Однак, лише 24% вулиць і доріг населених пунктів обладнано зовнішнім освітленням. Недостатня освітленість вулиць та доріг в населених пунктах сприяє зростанню кількості дорожньо-транспортних пригод, погіршенню криміногенної ситуації та санітарного стану вулиць і доріг населених пунктів.

Значне зростання інтенсивності руху, особливо великовагових навантажень, також призводить до руйнування елементів конструкцій мостових споруд та дорожнього покриття на них. Так, із загальної кількості мостів та шляхопроводів 4% має обмежену несучу спроможність або знаходиться в аварійному стані. Позитивним є те що з 2009 року, цей показник був зменшений з 7%.

Також не приділяється належної уваги комплексному підходу до вирішення проблем з утримання вулично-дорожньої мережі. Так, однією із головних умов, необхідної для відновлення експлуатаційної придатності вулиць і доріг є усунення надлишкової води в земляному полотні. А для цього необхідно виконати заміну зношених інженерних мереж (водопостачання, центральної каналізації, теплопостачання, зливової каналізації), влаштувати дренажі, укласти в основу дорожнього одягу дренуючих піщаних шарів з відведенням з них води по методу осушення.

Таким чином, розглядати проблему ремонту вулиць і доріг треба більш ширше, включаючи заміну зношених інженерних мереж та встановлення систем поверхневого водовідведення.

Також з боку органів місцевого самоврядування не вживається достатніх організаційних заходів щодо запобіганню руйнування дорожнього покриття, збереження елементів облаштування вулиць і доріг, підтримання належного санітарного стану, у тому числі стосовно зелених насаджень, недопущення самовільної забудови та прокладання інженерних комунікацій у межах смуги відведення та червоних ліній вулиць і доріг.

Крім того, на місцях бракує необхідних кваліфікованих служб для належного технічного нагляду за об’єктами вулично-дорожньої мережі, ведення технічної документації, інженерного забезпечення, планування обсягів робіт та їх фінансування.

Слід визнати, що діяльність з утримання вулиць і доріг населених пунктів в Україні має негативні аспекти, які пов’язані з тіньовими схемами, марнотратством, неефективністю праці, нераціональними витратами та втратами тощо. Все це значно ускладнює державне регулювання цієї сфери, що впливає на неефективне використання бюджетних коштів.

2. Підсистема зовнішнього освітлення територій.

Загальна протяжність електромереж зовнішнього освітлення в населених пунктах становить 96 тис. із кількістю світлоточок близько 2 млн. одиниць.

Протяжність електромереж зовнішнього освітлення за останні роки збільшилась з 78 тис. км у 2009 році, і це пов’язано із проведенням її інвентаризації та паспортизації, взяття на баланс органами місцевого самоврядування вулиць і доріг з мережами зовнішнього освітлення, що не мали власників, після банкрутства підприємств, установ та організацій, передачі вулиць і доріг з мережами зовнішнього освітлення з державної в комунальну власність. Нове будівництво електромереж зовнішнього освітлення здійснюється в невеликих обсягах.

Світоточки зовнішнього освітлення оснащені на 60% енергозберігаючими джерелами світла. Цей показник щороку збільшуються. Наприклад, у 2009 році він складав лише 37%, а у 2002 році - 15%. Тобто, протягом останніх років динаміка у впровадженні енергозберігаючих джерел світла є, але вона ще не завершена.

При оплаті за використану електричну енергію у зовнішньому освітленні застосовуються різні тарифи в залежності від «піків» електропостачання на протязі доби. Тому на об’єктах зовнішнього освітлення населених пунктів застосовують прилади диференційного обліку електричної енергії, яких вже налічується 73% від їх загальної кількості (у 2009 році цей показник був на рівні 34%).

Кошти, що вивільняються через економію електроенергії шляхом застосування приладів диференційного обліку електричної енергії та енергозберігаючих джерел світла, направляються на заходи з розвитку, модернізації електромереж зовнішнього освітлення та технічного переоснащення підприємств, що працюють у цій сфері.

Так, у 2013 році було спожито близько 573 млн. кВт/год. електроенергії. Не зважаючи на збільшення енергозберігаючих джерел світла у зовнішньому освітленні цей показник щороку зростає, так у 2009 році електроенергії на об’єктах зовнішнього освітлення споживалось 418 млн. кВт/год. Це пов’язано із відновленням непрацюючих мереж зовнішнього освітлення, покрашенням якості їх обслуговування та забезпеченням безперебійної роботи.

На об’єктах зовнішнього освітлення активно впроваджують автоматизовані системи дистанційного управління, що дозволяє оперативно керувати включенням/виключенням зовнішнього освітлення, визначати аварійні ділянки та замінювати непрацездатні джерела світла.

3. Підсистема озеленення територій.

Загальна площа зелених насаджень в межах територій населених пунктів України становить 652 тис. га. Площа зелених насаджень загального користування становить 182 тис. га, що складає 28% від загальної площі.

Загалом, на одну тисячу мешканців України припадає в середньому 14,5 га зелених насаджень, із них зелених насаджень загального користування - 4 га.

Процент охоплених доглядом зелених насаджень загального користування становить 72%. Цей показник щороку коливається в залежності від економічної ситуації в країні та можливостей місцевих бюджетів.

Незабезпечення належним доглядом зелених насаджень та не проведення профілактичних заходів до боротьби зі шкідниками тягне за собою ураження зелених насаджень хворобами. Наразі 43% площі зелених насаджень уражено хворобами.

Також, через неналежний догляд за газонами вони стають захаращеними кульбабою та іншими бур’янами. Практично в усіх населених пунктах вкрай слабо проводиться реконструкція зелених насаджень, що призводить до їх деградації.

4. Підсистема комунального обслуговування територій.

4.1. Поводження з побутовими відходами.

Стан поводження з побутовими відходами далекий від ідеального. Так, лише 78% населення охоплене послугами з вивезення побутових відходів. Збирається 59 млн. м3 побутових відходів (13 млн. тонн), які захоронюються на 6,7 тис. сміттєзвалищах і полігонах загальною площею понад 10 тис. га.

Кількість перевантажених сміттєзвалищ і полігонів становить 973 од. (15%), а 1415 од. (21%) не відповідають нормам екологічної безпеки. Потребують рекультивації 17% сміттєзвалищ і полігонів потребує рекультивації. Потреба у будівництві нових полігонів складає 626 од.

Кількість недіючих (закритих) полігонів та сміттєзвалищ становить 461 од., загальною площею понад 1,2 тис. га. На більшості з них органами місцевого самоврядування незадовільно здійснюється робота по догляду та моніторингу.

Системи утилізації фільтрату практично відсутні на всіх полігонах та звалищах, що збільшує їх техногенну небезпеку. Значна частина сміттєзвалищ та полігонів знаходиться поряд із водними об’єктами та на ділянках, де активно проходять зсувні процеси, які сприяють витокам фільтрату. Частим явищем на сміттєзвалищах є пожежі, при яких активно забруднюється атмосферне повітря.

Через неналежну систему збирання побутових відходів в населених пунктах, як правило у приватному секторі, щорічно виявляється близько 30 тис. несанкціонованих звалищ, що займають загальну площу близько 2 тис. га.

Завдяки впровадженню в 503 населених пунктах роздільного збирання побутових відходів, роботі 21 сміттєсортувальних ліній, 1 сміттєспалювального заводу і 3 сміттєспалювальних установок перероблено та утилізовано близько 3,6% побутових відходів, з них: 1,1 % спалено, а 2,5% побутових відходів потрапило на заготівельні пункти вторинної сировини та сміттєпереробні заводи.

Обсяг сплачених послуг складає 88% від наданих послуг. Цей показник збільшується або зменшується в залежності від економічної ситуації в країні та можливості населення сплачувати за житлово-комунальні послуги.

Суттєво збільшує рівень оплати при виділенні послуг з вивезення побутових відходів з послуг за утримання будинків та прибудинкової території та забезпеченні якості надання таких послуг. Таке, виведення здійснили вже 361 населених пунктів, і з кожним роком їх кількість збільшується, що свідчить про ефективність цього напрямку.

4.2. Поховання.

В населених пунктах розміщено близько 33 тис. місць поховань, із яких благоустроєні 26 тис. (79%). При цьому 4 тис. місць поховань розташовані в містах та селищах та 29 тис. од. – в сільській місцевості.

На даний час в населених пунктах України існує необхідність в будівництві 612 місць поховань.

При цьому лише 3% померлих осіб піддаються кремації у містах Києві, Одесі та Харкові, де функціонують крематорії.

Так, в населених пунктах Одеської області щорічно піддаються кремації понад 3 тис. осіб, що становить 11% від загальної кількості похованих при потребі у будівництві 23 нових місць поховань; в населених пунктах Харківської області піддаються кремації 6 тис. осіб, що становить 16% від загальної кількості похованих при потребі у будівництві 51 нових місць поховань; у місті Києві піддаються кремації 11 тис. осіб, що становить 52% від загальної кількості похованих при потребі у будівництві 3 нових місць поховань.

Такий стан справ свідчить про неналежну увагу органів місцевого самоврядування та їх виконавчих комітетів до поширення серед населення традиції організації поховання померлих шляхом кремації.

4.3. Паркування транспорту.

В населених пунктах налічується 3719 майданчиків для паркування, з яких 1375 майданчиків для платного паркування, що складає майже 37 % від їх загальної кількості.

Останні роки кількість майданчиків для платного паркування зменшилася. Це пояснюється зміною положень Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінетом Міністрів України від 03.12.2009 № 1342 [8], де було зобов’язано на майданчиках для платного паркування встановлювати паркомати для безготівкової форми оплати послуг. Також на таке зменшення впливала відсутність відповідальності водіїв за порушення правил паркування, у тому числі, за несплату вартості паркування.

Наразі, лише 22 % відведених майданчиків для платного паркування  обладнані паркувальними автоматами.

Всього на майданчиках для паркування облаштовано майже 100 тис. місць для паркування, з яких 9,5 тис. місць призначені для паркування транспортних засобів інвалідів, що складає 9 % від їх загальної кількості при необхідних 10%.

5. Підсистема інженерного захисту територій.

В Україні підтоплено 1845 населених пунктів (7% від загальної кількості). При цьому площа потенційно підтоплюваних ділянок складає 167 тис. га (2% від загальної площі), а площа підтоплених ділянок, що потребують термінового захисту – 52 тис. га (1% від загальної площі). Найбільша частка підтоплених населених пунктів у Одеській (51%), Чернівецькій (27%), Львівській (17%), Івано-Франківській (14%) та Херсонській (13%) областях.

В межах населених пунктів України спостерігається 3382 зсувні ділянки площею 38 тис. га, 145 ділянок з проявами карсту, 131 ділянка з проявами просідання, 495 ділянок з проявами осипів та обвалів та 21 тис. га зсувонебезпечних територій. З метою забезпечення протизсувних заходів влаштовано 111 км укріплюючих протизсувних споруд, 119 утримувальних протизсувних споруд, 31 км та 135 одиниць протиобвальних споруд, 22 протиселеві споруди та 43 уловлювальні споруди і пристрої.

Майже 1,5 тис. км узбережжя зазнає абразивних процесів, більше 1,5 тис. км берегів річок розмиваються. З метою берегоукріплення та розчищення річок використовується 234 наносорегулюючі та пляжоутримувальні споруди, 244 споруди для гасіння хвиль, 339 хвилезахисних споруд, 1727 дамб, 2651 гребель, 18 тис. км ділянок берегоукріплення.

Слід зазначити про відсутність систем поверхневого водовідведення, їх неналежне утримання, призводить до неконтрольованого розподілу дощових опадів, стоків під час сніготаїння, що активно впливають на зсуви, прояви просідання і осипи ґрунту, обвали, абразивні процеси на узбережжі, а відсутність систем очищення стоків систем поверхневого водовідведення впливає на забруднення довкілля.

6. Підсистема утримання прибудинкових територій.

Нажаль збирання адміністративних даних щодо стану прибудинкових територій в Україні не ведеться. Наразі державне статистичне спостереження ведеться лише щодо стану житлової забудови за формою № 1-житлофонд «Житловий фонд», результати якого публікуються у державному статистичному бюлетені.

Цей статистичний бюлетень містить лише показники щодо площі житлових приміщень, характеристики житлових будинків за їх основними ознаками, руху житлового фонду, кількості квартир, обладнання квартир різними видами благоустрою, середньої забезпеченості житлом одного жителя, наявності гуртожитків, ветхого та аварійного житла.

Таким чином, на державному рівні відсутні данні щодо площі прибудинкової території, переліку та кількості, розміщених там елементів благоустрою населених пунктів, а також їх стану. Лише за оперативними даними Мінрегіону України [7] відомо, що на прибудинкових територіях розміщено близько 31 тис. од. дитячих майданчиків та близько 29 тис. од. спортивних майданчиків.

7. Підсистема утримання інших територій в межах населеного пункту.

Наразі відсутнє збирання адміністративних даних в сфері благоустрою населених пунктів щодо стану підсистеми територій підприємств, установ, організацій та закріплених за ними території на умовах договору та інших території в межах населеного пункту. Тому здійснити повноцінний аналіз їх стану є не можливим.

До проблемних аспектів, що існують у сфері благоустрою населених пунктів і загострюють увагу, можна визначити наступні: порушення виконання регламентних робіт в сфері благоустрою населених пунктів, що призводить до поганого погіршення санітарно-епідеміологічного стану об’єктів та елементів благоустрою населених пунктів, виникнення несанкціонованих сміттєзвалищ, підтоплення та затоплення територій (через неочищення зливостоків) тощо; недостатнє фінансування утримання об’єктів благоустрою населених пунктів їх власниками, що не забезпечують виконання регламентних робіт в сфері благоустрою населених пунктів; незадовільний стан вулиць і доріг, що ускладнює дорожній рух, підвищує аварійність та кількість дорожньо-транспортних пригод, ускладнює процеси життєдіяльності, насамперед логістики; незабезпечення функціонування об’єктів зовнішнього освітлення територій, що призводить до погіршення криміногенної обстановки та санітарного стану, збільшує кількість дорожньо-транспортних пригод та нещасних випадків; несанкціонована вирубка зелених насаджень, що погіршує екологію населених пунктів; стихійна забудова, що призводить до зменшення територій об’єктів благоустрою населених пунктів з їх функціональним значенням; неналежна охорона об’єктів благоустрою, що призводить до пошкодження та руйнування елементів благоустрою, наруги та вандалізму над пам’ятниками; недосконала система контролю, що не забезпечує запобіганню, попередженню та виявленню правопорушників в сфері благоустрою населених пунктів.

До основних чинників, що сприяють такому стану є невиконання центральними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог, визначених Законами України «Про благоустрій населених пунктів», «Про житлово-комунальні послуги» та «Про відходи», в частині недостатнього фінансування розвитку і утримання об’єктів благоустрою населених пунктів, у тому числі встановлення економічно-обґрунтованих тарифів на надання послуг з вивезення побутових відходів та послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, не належному контролю в цій сфері. При цьому спостерігається зволікання з впровадження сучасних методів та технологій з енерго- та ресрсозбереження цій сфері.

В той же час, органи місцевого самоврядування не поспішають, а іноді і зволікають, з впровадженням сучасних методів та технологій в цій сфері.

Висновки і перспективи подальших розвідок. Таким чином, розглянуті підсистеми сфери благоустрою населених пунктів засвідчили про незадовільний стан справ в сфері. Саме тому державне регулювання цієї сфери потребує удосконалення.

Для покращення стану сфери благоустрою населених пунктів на державному рівні на нашу думку необхідно направити зусилля на: удосконалення законодавства; встановлення стандартів до утримання об’єктів благоустрою населених пунктів; удосконалення державної статистичної звітності в цій сфері; врегулювання правовідносини в цій сфері; впровадження новітніх методів та технологій в цій сфері; встановлення вимог до залучення підприємств різних форм власності до утримання об’єктів благоустрою населених пунктів; реформування фінансово-економічних механізмів, що застосовуються в цій сфері; покращення інвестиційного клімату, у тому числі впроваджуючи проекти приватно-публічного партнерства; удосконалення системи державного контролю та механізмів контролю; встановлення обґрунтованої відповідальності за порушення законодавства в цій сфері; запровадження прозорої системи на видачу дозволів на порушення об’єктів благоустрою та видалення зелених насаджень тощо.

В подальших дослідженнях, на нашу думку, необхідно запропонувати конкретні заходи щодо удосконалення законодавчої та нормативно-правової бази для вирішення викладених проблем, враховуючи європейський досвід.

 

Література.

1. Організаційно економічний механізм розвитку вулично-дорожнього господарства міст / О. О. Лук’янченко, Є. О. Гаркушева // Економіка будівництва і міського господарства. - 2012. - Том 8. - № 1. - С. 59-67.

2. Аналіз систем зовнішнього освітлення та шляхів підвищення їх ефективності / В. Андрійчук, С. Поталіцин // Вісник ТНТУ. - 2012. - Том 68. - № 4. - С.168-175.

3. Бурак О.М. Економічне регулювання розвитку системи озеленення міст та регіонів України в умовах урбанізації: автореф. дис... канд. екон. наук: 08.00.05 / О.М. Бурак ; Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. - Х., 2009. - 20 с.

4. Інституціональний розвиток сфери поводження з відходами в Україні: на шляху європейської інтеграції / В.С. Міщенко, Ю.М. Маковецька, Т.Л. Омельяненко. – К: ДУ «Інститут економіки прродокористування та сталого розвитку НАН України», 2013. - 192 с.

5. Удосконалення системи управління відходами в Україні в контексті європейського досвіду / В.С. Міщенко, Г.П. Виговська, Ю.М. Маковецька, Т.Л. Омельяненко. – К. : "Лазурит-Поліграф", 2012. - 120с.

6. Годовська Т. Б. Особливості впровадження екологічної паспортизації місць поховань / Т. Б. Годовська // Екологічна безпека. - Кременчук : КрНУ, 2012. – Випуск  2/2012 (14). – С. 33–36.

7. Офіційний сайт Мінрегіону України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minregion.gov.ua.

8. Про затвердження Правил паркування транспортних засобів : постанова Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1342 // Урядовий кур’єр. – 2009. – № 235.

 

References.

1. Luk"yanchenko, O.O. and Harkusheva, Ye. O. (2012), “Organizational and economic mechanism of development of the road sector Cities”, Ekonomika budivnytstva i mis'koho hospodarstva, vol. 8, no. 1, pp. 59-67.

2. Andriychuk, V. and Potalitsyn, S. (2012), “ Analysis of outdoor lighting and ways to improve their performance”, Visnyk TNTU, vol. 68, no. 4, pp. 168-175.

 Analiz system zovnishn'oho osvitlennya ta shlyakhiv pidvyshchennya yikh efektyvnosti  / // Visnyk TNTU. - 2012. - Tom 68. – no. 4. - S.168-175.

3. Burak, O.M. (2009), “Economic regulation of greening of cities and regions of Ukraine under Urbanization”, Ph.D. Thesis, Economical science, Kharkiv National Academy of Municipal Economy, Kyiv, Ukraine.

4. Mischenko, V.S., Makovets'ka, Yu.M. and Omel'ianenko T.L. (2012), Institutional development of the waste management in Ukraine towards European integration, Instytut ekonomiky pryrodokorystuvannia ta staloho rozvytku NAN Ukrainy, Kyiv, Ukraine.

5. Mischenko, V.S., Vyhovs'ka, H.P., Makovets'ka, Yu.M. and Omel'ianenko T.L. (2012), Improving waste management in Ukraine in context of European experience, Lazuryt-Polihraf, Kyiv, Ukraine.

6. Hodovs'ka, T. B. (2012), Features implementing environmental certification places of burial, Ekolohichna bezpeka, no. 2, pp. 33–36.

7. The official site of Minregion of Ukraine (2014), “Statistic data”, available at: http://www.minregion.gov.ua (Accessed 05 May 2014).

8. Cabinet of Ministers of Ukraine (2009), “Resolution “On Approval of Rules on parking of vehicles”, Uryadovyy kur"yer, no. 235.

 

Стаття надійшла до редакції 09.06.2014 р.

 

ТОВ "ДКС Центр"