Українською | English

BACKMAIN


УДК 338.58:355.58 (477)

 

М. А. Куценко,

к. е. н., начальник ад’юнктури Черкаського інституту пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля

Національного університету цивільного захисту України, м. Черкаси

 

ОБҐРУНТУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО ЗАМОВЛЕННЯ НА ПІДГОТОВКУ КАДРІВ У СФЕРІ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ НА ОСНОВІ СТАТИСТИЧНИХ ДАНИХ

 

M. A. Kutsenko,

Ph.D. in Economics, the head of Postgraduate Department of  Cherkasy Institute of Fire Safety named after Heroes of Chernobyl

of National University of Civil Protection of Ukraine, Cherkasy

 

JUSTIFICATION OF PUBLIC ORDER FOR MANPOWER TRAINING IN THE FIELD OF CIVIL PROTECTION ON THE BASIS OF STATISTICAL DATA

 

У статті змодельовано рівень потреби у фахівцях з вищою освітою для служби цивільного захисту по регіонах України, що базується на статистичних даних кількості пожеж в Україні, її регіонах та за кордоном; даних про організацію пожежної служби в Україні та за кордоном, адаптованих до умов України. Розраховано щорічний необхідний рівень держзамовлення на підготовку фахівців з вищою освітою за спеціальностями «Пожежна безпека» та «Цивільний захист» за регіонами України в залежності від досягнутого рівня  та пожежного ризику.

 

In this article we simulate the level of demand for specialists with higher education for civil protection service in the regions of Ukraine, which is based on statistical data of number of fires in Ukraine, its regions and abroad; data on the organization of fire protection service in Ukraine and abroad, adapted to the conditions of Ukraine. Annual required level of state order for training specialists with higher education in specialties "Fire Safety" and "Civil Protection" by regions of Ukraine depending on the achieved level and fire risks is calculated.

 

Ключові слова: збитки, державне замовлення, прогнозування потреби, вищі навчальні заклади, цивільний захист, пожежі.

 

Key words: damages, public order, prediction of needs, universities, civil protection, fires.

 

 

Постановка проблеми. Вищі навчальні заклади відіграють важливу роль у кадровому і науковому забезпеченні цивільного захисту. Основним завданням держави у сфері вищої освіти є забезпечення потреб суспільства у кваліфікованих кадрах [12, с. 105]. Для управління реалізацією цього завдання використовують такі заходи, як організація, планування, мотивація і контроль. Вони повинні бути як результативними, так і ефективними. Саме тому, важливим є науково-обґрунтоване планування і прогнозування збалансованих з потребами соціально-економічного розвитку країни стабілізації або зростання/скорочення чисельності фахівців з вищою освітою [12, с. 85].

Планування підготовки кадрів з вищою освітою в сфері цивільного захисту має враховувати: рівень забезпеченості галузі фахівцями з вищою освітою; поточну та середньострокову потребу у фахівцях з вищою освітою залежно від спеціальностей і регіонів; фактори впливу на формування загальної і додаткової потреби у фахівцях у галузевому, регіональному принципах та за видами економічної діяльності; пропозиції підрозділів ДСНС України щодо підготовки фахівців за напрямами спеціальностей.

Прогнозування ринку праці в Україні знаходиться на досить низькому рівні [1, с.196] і сфера цивільного захисту не є виключенням. Державне замовлення на підготовку фахівців повинне формуватися з урахуванням середньострокового прогнозу потреби у фахівцях, який базується на статистичних даних [11]. Однак планування обсягів підготовки кадрів для системи цивільного захисту на даний час здійснюється з середньострокових пропозицій навчальних закладів, які планують прийом, відштовхуючись від досягнутого обсягу підготовки та запитів обласних управлінь, які враховують тільки поточну потребу, а не з реальних потреб суспільства, що призводить до значних коливань чисельності офіцерських кадрів. Пропозиції щодо залежності обсягу держзамовлення від демографічної ситуації [13] є недоречними, оскільки необхідно орієнтуватися на потребу суспільства в фахівцях цивільного захисту, а не на кількість випускників шкіл у даному році. Крім того, в сфері цивільного захисту не доцільно використовувати графічні методи [4], які дозволяють визначити лише стратегію розвитку, а кількісний прогноз неможливий. При цьому, кількісний підхід визначення потреб у фахівцях цивільного захисту для Російської Федерації [14], на жаль, містить багато параметрів що не включені у звітності ДСНС України, наприклад коефіцієнти переходу в службу фахівців цивільних спеціальностей. Отже, моніторинг потреби [5] у фахівцях цивільного захисту та обґрунтування в Україні – відсутнє. Оскільки підготовка кадрів для забезпечення держави цивільним захистом здійснюється за рахунок бюджетних ресурсів, то треба зазначити, що ефективне використання бюджетних коштів є важливою проблемою, особливо в умовах їх обмеженості [2, 7]. У зв’язку з цим запропонована тема дослідження є актуальною, а результати повинні бути впроваджені в при плануванні у ДСНС України.

Аналіз останніх публікацій. Питання планування державного замовлення навчальними закладами досліджували вітчизняні вчені: Л.І. Антошкіна, Н.Ф. Стеблюк, Т.М. Боголіб, Н.І. Верхоглядова, І.С. Каленюк, О.В. Куклін та інші. Важливими для проведення даного наукового дослідження також є дослідження питання оптимальної чисельності особового складу оперативно-рятувальної служби. Значний внесок у дане питання зробили російські вчені: М.М. Брушлинський, Ю.М. Глуховенко, О.В. Матюшин, А.К. Мікєєв та інші. В Україні ряд питань, пов’язаних з визначенням розміру потреби держави в підготовлених фахівцях служби цивільного захисту з вищою освітою, залишаються маловивченими.

Мета даної роботи – обґрунтувати оптимальний рівень потреби у фахівцях з вищою освітою для служби цивільного захисту України по регіонах та відповідний рівень держзамовлення за спеціальностями «Пожежна безпека» та «Цивільний захист».

Викладення основних результатів та їх обґрунтування. Кількість випускників вищих навчальних закладів, яких потребує Державна служба з надзвичайних ситуацій, повинна залежати від кількості штатних одиниць служби та рівня плинності кадрів. У свою чергу для ефективної протидії пожежам та іншим надзвичайним ситуаціям кількість штатних одиниць повинна безпосередньо залежати від рівня ризику виникнення таких подій. При зміні рівня ризику виникнення надзвичайної ситуації змінюється й обсяг бойової роботи та, як наслідок, кількість офіцерів Державної служби з надзвичайних ситуацій з вищою спеціальною освітою, яких необхідно підготувати. Рівень ризику виникнення таких подій пов’язують в основному з кількістю населення на території, яку контролює підрозділ, але частіше кількість штатних одиниць визначається попередньо затвердженим штатом. Але не досліджувалося чи залишається рівень ризику постійним для певних регіонів, чи змінюється з часом. Більш того, дослідження, що проводилися в короткі проміжки часу, як правило до 5 років, не могли вказати на зміни пожежного ризику, оскільки природні коливання його внаслідок стохастичного характеру надзвичайних ситуацій затінюють систематичний тренд.

Для дослідження був вибраний період 10 років (2004-2013 роки), за який досліджена кількість пожеж в Україні, регіонах України та в найближчих закордонних сусідів (Росія, Польща, Німеччина). Тенденція зміни кількості пожеж в Україні наведена на рис. 1.

 

Рис. 1. Зміна кількості пожеж в Україні по роках

Джерело: побудовано автором на підставі статистичних даних [10]

 

Не дивлячись на суттєві коливання кількості пожеж по роках (±20,4 % від лінії тренда), помітний відчутний зріст кількості пожеж, який складає 3,84 % на рік. Статистична перевірка значущості росту кількості пожеж по роках наведена за коефіцієнтом кореляції та за критерієм Фішера. Коефіцієнт кореляції складає 0,7±0,32, тобто пояснити зріст випадковими коливаннями не можливо (діапазон не включає 0). Більш строга перевірка за критерієм Фішера на рівні значущості 95 % також показує, що зростання кількості пожеж в Україні не є випадковістю (Fдійсне = 1,956 > Fтабл = 1,787). Слід зауважити, що кількість населення в ці роки зменшувалась, тобто ризик виникнення пожежі на 1 мешканця України зростав ще з більшою швидкістю.

Для порівняння з пожежною ситуацією аналогічно було досліджено зміну кількості пожеж в Росії, Польщі та Німеччині. Оскільки кількості пожеж та кількості населення цих країн відрізняються, досліджували зміну кількості пожеж на 1000 мешканців. Результати наведені на рис. 2.

 

Рис. 2. Кількість пожеж на 1000 населення

(Росія – 1, Польща – 2, Німеччина – 3, Україна – 4)

Джерело: побудовано автором на підставі статистичних даних [8, 9, 10]

 

У Німеччині кількість пожеж на 1 мешканця в 2 рази більша, ніж в Україні, так само як і в Україні, відбувається зростання їх кількості на 1 мешканця із швидкістю 2,9% на рік. Спостерігаються значно більша кількість пожеж та великі коливання їх кількості у Польщі при практично незмінному середньому рівні. І тільки у Росії кількість пожеж зменшується на 5,1% на рік. Причому кількість пожеж на 1 мешканця в 2010 році в Україні та Росії була однаковою, а в наступних роках кількість пожеж на 1 мешканця в Україні перевищила цей показник для Росії. Тобто слід констатувати, що пожежний ризик залежить не тільки від кількості населення, але ще від інших факторів, характерних для країни. Тому просте перенесення нормативів різних країн щодо необхідного розміру служби пожежної охорони неможливий, більш того зміна середньої кількості пожеж в часі примушує враховувати необхідність зміни кількості особового складу підрозділів Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

Для оцінки необхідної кількості особового та офіцерського складу підрозділів ДСНС була використана формула [6]:

 

NПС = nпож- 8211 / ((0,036648+98,781·P-0,44823)2Z

 

де NПС – необхідна кількість рятівників;

nпож – прогнозна кількість пожеж, яка визначається екстраполяцією кількості пожеж на рік за декілька попередніх років на наступний рік;

Р – густота населення міста, тис. чол./км2;

– коефіцієнт резерву на відпустки, відрядження, тимчасову непрацездатність, прийнятий 1,1.

Коефіцієнт К зменшений до 8211, що врахувало збільшення середньої кількості пожеж за 7 років (3,84·7·18137/100) та більший рівень завантаження бойовою роботою українських рятувальників у порівнянні з російськими.

Кількість офіцерів з вищою освітою прийнято за середнє значення по Україні 0,102.

У зв'язку з різною густотою населення, і відповідно різним рівнем пожежного ризику, всі населені пункти України попередньо поділені на 12 категорій в залежності від кількості населення (більше 1 млн. чол., 700-1000 тис., 400-700 тис., 300-400 тис., 200-300 тис., 100-200 тис., 50-100 тис, 30-50 тис., 10-30 тис., 5-10 тис., 1-5 тис. та менше 1 тис. чол.)

Результати оцінки необхідної чисельності осіб служби цивільного захисту України з вищою освітою, які потрібні були у 2012 році, наведені в табл. 1.

 

Таблиця 1.

Результати оцінки необхідної чисельності осіб СЦЗ України з вищою освітою на 2012 рік

Категорія населеного пункту

Кількість населених пунктів, од.

Сумарна кількість населення, осіб

Густота населення,

Пожеж на всі міста

Пожеж на одне місто

 

Рятуваль-ників на місто, осіб

Рятуваль-ників на всі населені пункти групи, осіб

В тому числі офіцерського складу, осіб

>1000000

3

1754594

4,57

11937

3979

3142

9426

961

700000-1000000

4

864271

3,24

7840

1960

553

2212

226

400000-70000

4

512220

1,62

4646

1162

653

2612

266

300000-400000

5

340749

3,35

3864

773

211

1055

108

200000-300000

16

251268

2,79

9117

570

187

2992

305

100000-200000

14

122051

2,61

3875

277

97

1358

139

50000-100000

44

68228

1,85

6808

155

76

3344

341

30000-50000

48

39296

1,73

4277

89

47

2256

230

10000-30000

269

16487

0,83

10058

37

41

11029

1125

5000-10000

352

7239

0,38

5779

16

39

13728

1400

1000-5000

485

2826

0,28

3108

6

20

9700

989

<1000(*)

100

589

0,2

134

1

6

600

61

Всього в містах

1344

 

 

71442

 

 

60312

6151

 

У 2012 році в службі реагування на надзвичайні ситуації працювало 60301 рятувальників, з яких 6149 осіб керівного складу з вищою освітою. Це свідчить про задовільність оцінювання кількості працівників служби за наведеною формулою.

Фактично в Україні на 1000 населення припадає 1,322 рятівники, а на 1 рятівника 1,185 пожеж на рік, що характеризує обсяг бойової роботи. В Росії останній показник менший на 28%. Порівняти цей показник з Німеччиною неможливо в зв'язку з іншими принципами побудови служби порятунку, що основані на добровільних структурах.

Виходячи з середнього терміну роботи у Державній службі з надзвичайних ситуацій та такої кількості працівників служби з вищою освітою, потрібне щорічне поповнення – 410 випускників зі спеціальною вищою освітою. Але, оскільки кількість пожеж щорічно зростає на 3,84%, для того, щоб обсяг бойової роботи залишався незмінним, потрібно збільшення загальної кількості рятувальників та відповідно офіцерів на ці 3,84%, що складає:

 

6151- (3,84/100+1/15) = 646 осіб.

 

Слід зауважити, що рівень пожежної безпеки різниться в різних областях, а тому й необхідна кількість рятувальників та офіцерів суттєво відрізняються. Для порівняння, в зв'язку з різною кількістю населення регіонів, використані відносні кількості пожеж на 1000 чол. населення.

Результати наведені на рис 3.

 

Рис. 3. Кількість пожеж на 1000 населення в областях України

Джерело: побудовано автором на підставі статистичних даних [10]

 

Можна виділити області з відносно низьким рівнем пожежної безпеки (Хмельницька, Чернівецька, АР Крим, Черкаська, Тернопільська, Львівська, Полтавська, Волинська та Рівненська), середнім рівнем (Вінницька, Кіровоградська, Закарпатська, Івано-Франківська, Чернігівська, Дніпропетровська) та високим рівнем (Сумська, м. Київ, Одеська, Харківська, Київська, Миколаївська, Житомирська, Запорізька, Луганська, Херсонська, Донецька). Отже, рівень пожежної безпеки пов'язаний з енергонасиченістю відповідного регіону.

Оскільки кількість пожеж не залишається постійною, то потрібно було визначити зміну її середнього значення по регіонах за рік. Результати оцінки зростання кількості пожеж наведено на рис. 4.

 

Рис. 4. Зростання кількості пожеж на рік в областях України, %

Джерело: побудовано автором на підставі статистичних даних [10]

 

Слід зазначити, що для регіонів АР Крим, Дніпропетровська, Кіровоградська, Луганська, Полтавська, Сумська, Тернопільська обл. та м. Київ, щорічні значні коливання кількості пожеж не дають можливості однозначно стверджувати про зростання пожежної небезпеки. Проте у всіх інших областях спостерігається збільшення кількості пожеж.

Відповідно з рівнем пожежної безпеки різниться і щорічний рівень бойової роботи регіонів, який можна характеризувати кількістю пожеж на 1 рятівника на рік. Кількість пожеж на 1 працівника підрозділу цивільного захисту наведена на рис. 5.

 

Рис. 5. Кількість пожеж на 1 працівника підрозділу цивільного захисту

Джерело: побудовано автором на підставі статистичних даних [10]

 

Рівень кількості пожеж на 1 працівника (рис. 5) коливається від 0,514 в Кіровоградський обл. до 1,51 в Херсонській обл. На основі вищезазначеного можна зробити висновок, що розмір регіональних служб цивільного захисту не відповідає рівню пожежної небезпеки.

Потрібна кількість випускників вищих навчальних закладів цивільного захисту, розрахована на фактичну чисельність регіонального підрозділу (1) та з урахуванням пожежного ризику (2) наведена в табл. 2.

 

Таблиця 2.

Щорічна потреба у випускниках вищих навчальних закладів цивільного захисту

 

 

Середній термін служби після закінчення ВНЗ, років

 

Регіон

8

10

15

20

25

1*

2*

1*

2*

1*

2*

1*

2*

1*

2*

1

АР Крим

51

23

41

19

27

14

20

11

16

10

2

Вінницька

32

30

26

25

17

19

13

16

10

14

3

Волинська

26

18

21

15

14

11

11

9

8

8

4

Дніпропетровська

68

61

54

51

36

37

27

30

22

25

5

Донецька

144

166

116

144

77

115

58

101

46

92

6

Житомирська

32

31

26

26

17

19

13

15

10

13

7

Закарпатська

45

34

36

30

24

25

18

22

14

20

8

Запорізька

53

48

42

41

28

31

21

26

17

23

9

Івано-Франківська

51

37

41

32

27

26

20

23

16

21

10

Київська

66

51

53

44

35

34

26

30

21

27

11

Кіровоградська

30

15

24

12

16

8

12

6

10

5

12

Луганська

79

65

63

55

42

41

32

34

25

30

13

Львівська

62

42

50

36

33

28

25

24

20

21

14

Миколаївська

34

29

27

24

18

18

14

15

11

13

15

Одеська

68

61

54

52

36

40

27

34

22

31

16

Полтавська

28

19

23

16

15

11

11

8

9

7

17

Рівненська

26

18

21

14

14

10

11

8

8

7

18

Сумська

28

26

23

21

15

15

11

12

9

11

19

Тернопільська

21

15

17

12

11

9

8

7

7

6

20

Харківська

88

72

71

62

47

48

35

41

28

37

21

Херсонська

49

42

39

37

26

30

20

27

16

25

22

Хмельницька

28

13

23

10

15

7

11

6

9

5

23

Черкаська

11

11

9

9

6

5

5

3

4

2

24

Чернівецька

17

10

14

8

9

6

7

5

5

4

25

Чернігівська

28

20

23

16

15

12

11

9

9

8

26

м. Київ

49

52

39

42

26

30

20

23

16

19

 

Україна

1214

1009

976

853

646

649

487

545

388

484

 

1* – Розрахована на фактичну чисельність регіонального підрозділу (від досягнутого рівня)

2* – Розрахована з урахуванням пожежного ризику

 

Рис. 6. Щорічна потреба у випускниках вищих навчальних закладів цивільного захисту

 

Де 1 – розрахована на фактичну незмінну чисельність підрозділів ДСНС України, 2 – розрахована з урахуванням збільшення чисельності ДСНС України на рівень зростання пожежного ризику або середньостатистичної кількості пожеж.

Очевидно, що збільшення плинності кадрів змушує більше готувати нових спеціалістів. Однак, крива 2 більш полога, що може пояснити необхідністю додаткового навчання фахівців для забезпечення зростаючого рівня пожежної безпеки.

Висновок. У статті змодельовано рівень потреби у фахівцях з вищою освітою для служби цивільного захисту по регіонах України, який базується на статистичних даних кількості пожеж в Україні та її регіонах та за кордоном, даних про організацію пожежної служби в Україні та за кордоном, адаптованих до умов України з об’ємом бойової роботи, що припадає на 1 пожежного в різних регіонах України. Розраховано щорічний необхідний рівень держзамовлення на підготовку кадрів з вищою освітою за спеціальностями «Пожежна безпека» та «Цивільний захист» за регіонами України в залежності від досягнутого рівня  та пожежного ризику.

 

Література.

1. Антошкіна Л.І. Вища освіта в системі суспільних інтересів / Антошкіна Л.І. – Донецьк: ТОВ «Юго-Восток, Лтд», 2008. – 284 с.

2. Боголіб Т.М. Роль освіти і науки у постіндустріальному розвитку України / Боголіб Т.М. – К.: Корпорація, 2010. – 408с.

3. Верхоглядова Н.І. Економічний вимір конкурентоспроможності вищої освіти / [Верхоглядова Н.І., Чередниченко О.М., Венгєрова В.Ю., Іванникова Н.А.]. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. – 172с.

4. Гончаренко М.Ф. Методи та моделі оцінки та прогнозування потреб економіки у випускниках ВНЗ / М.Ф. Гончаренко // Проблеми економіки. – 2013. – №1. – С.368-375

5. Ефимова Н.В. Мониторинг потребности экономики в специалистах различного уровня профессиональной подготовки: на примере легкой промышленности : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. эконом. наук : 08.00.05 / Н.В. Ефимова. Санкт-Петербург, 2007. 18с.

6. Куценко М.А. Економічні механізми ресурсозабезпечення оперативно-рятувальної служби МНС України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. економ. наук : спец. 08.00.03 «Економіка та управління національним господарством» / М.А. Куценко. – Донецьк., 2008. – 20 с.

7. Левченко О.М. Напрями удосконалення механізму формування державного замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою/ О.М. Левченко// Наукові праці КНТУ. Економічні науки. – 2009. – Вип.15. – С. 29-33.

8. Мировая пожарная статистика. Отчет №17. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ctif.org/sites/default/files/ctif_report17_world_fire_
statistics_2012.pdf

9. Мировая пожарная статистика. Отчет №19 / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ctif.org/sites/default/files/ctif_report19_world_fire_
statistics_2014.pdf

10. Національна доповідь про стан техногенної та природної безпеки в Україні у 2013 році. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.mns.gov.ua/content/annual_report_2013.html

11. Порядок формування державного замовлення на підготовку фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів. Постанова Кабінету Міністрів України від 15.04.2013 №306 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

12. Стеблюк Н.Ф. Державне регулювання підготовки фахівців у системі вищої освіти України: моногр. / Н.Ф. Стеблюк; НАН України, Ін-т економіки пром.-сті. – Донецьк, 2013. – 232с.

13. Стеблюк Н.Ф. Підходи щодо визначення перспективної потреби у фахівцях з вищою освітою /Н.Ф. Стеблюк// Економічний вісник Донбасу. –2010. – №1(19). – С.30-34

14. Управление процессом подготовки кадров. Очерк работ НИЦ УБСС за 2002-2012 годы. М.: АГПС МЧС России. – 2012. – С.35-38.

15. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2012 року: [статистичний збірник]. – Київ, Державна служба статистики України, 2012. – 112с.

16. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2013 року: [статистичний збірник]. – Київ, Державна служба статистики України, 2013. – 120с.

 

References.

1. Antoshkina L.I. (2008), Vyscha osvita v systemi suspilnykh interesiv [Higher education in the system of public interests], TOV «Yuho-Vostok, Ltd», Donetsk, 284 p.

2. Boholib T.M. (2010) Rol osvity i nauky u postindustrialnomu rozvytku Ukrainy [The role of education and science in postindustrial development of Ukraine], Korporatsiia, Kyiv, 408 p.

3. Verkhohliadova N.I., Cherednychenko O.M., Venhierova V.Yu., Ivannykova N.A. (2005), Ekonomichnyi vymir konkurentospromozhnosti vyshchoi osvity [The economic dimension of competitiveness of higher education], Nauka i osvita, Dnipropetrovsk, 172 p.

4. Honcharenko M.F. (2013) “Methods and models of assessment and forecasting needs of economy of University graduates”, Problemy ekonomiky, vol. 1, pp.368-375

5. Efimova N.V. (2007) “Monitoring needs for specialists of different levels of training: on the example consumer industry”, Ph.D. Thesis, Development of productive forces and regional economics, Sankt-Peterburg

6. Kutsenko M.A. (2008), “Economic mechanisms of resource provision of Operational Rescue Service of Ministry of Emergencies of Ukraine”, Ph.D. Thesis, Economics and management of national economy, Donetsk

7. Levchenko O.M. (2009), Directions of improvement of mechanism of formation of state order for training specialists with higher education, Naukovi pratsi KNTU. Ekonomichni nauky, vol. 1, pp. 29-33

8. The official site of International association of fire and rescue service (2012), “World fire statistics. Report №17.” available at: http://www.ctif.org/sites/default/files/ctif_report17_world_fire_statistics_2012.pdf  (Accessed 29 January 2015)

9. The official site of International association of fire and rescue service (2014), “World fire statistics. Report №19.” available at: http://www.ctif.org/sites/default/files/ctif_report17_world_fire_statistics_2014.pdf  (Accessed 29 January 2015)

10. The official site of State service of emergencies (2013), “National report on the state of technogenic and natural safety in Ukraine in 2013” available at:

http://www.mns.gov.ua/content/annual_report_2013.html (Accessed 29 January 2015)

11. The official site of Supreme Council (2013), “The order of formation of state order for training personnel, researching, teaching and working staff, training and retraining. Resolution of Cabinet of Ministers of Ukraine from 15.04.2013 №306” available at: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/306-2013-%D0%BF (Accessed 29 January 2015)

12. Stebliuk N.F. (2013), Derzhavne rehuliuvannia pidhotovky fakhivtsiv u systemi vyshchoi osvity Ukrainy, [State regulation of training in the system of higher education of Ukraine], National Academy of Sciences, The institute of economy of industry, Donetsk

13. Stebliuk N.F. (2012), “Approaches to identify prospective need for specialists with higher education”, Ekonomichnyi visnyk Donbasu, vol. 1, no.19, pp. 30-34

14. Process management personnel training. Essay papers of Scientific Research Center of security management of complex systems during 2002-2012. The Academy of the State Fire Service of EMERCOM Russia, Moscow, pp.35-38

15. The available population of Ukraine on January 1, 2012: [Statistical Yearbook] (2012), State Statistics Service of Ukraine, Kyiv, p.112.

16. The available population of Ukraine on January 1, 2013: [Statistical Yearbook] (2013), State Statistics Service of Ukraine, Kyiv, p.120.

 

Стаття надійшла до редакції 30.01.2015 р.

 

bigmir)net TOP 100

ТОВ "ДКС Центр"