Українською | English

BACKMAIN


УДК 330.3

 

О. О. Кахович,

к. н. д. у., ДДУВС

А. Ю. Ковриженко,

ДВНЗ «УДХТУ»

 

ІННОВАЦІЇ ТА УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ РОЗВИТКОМ СУБ'ЄКТА ГОСПОДАРЮВАННЯ

 

O. O. Kakhovych,

A.Yu. Kovryzhenko,

 

INNOVATIONS AND MANAGEMENT BY INNOVATIVE DEVELOPMENT OF MANAGEMENT SUBJECT

 

В останні роки саме інновації стали основними факторами, які забезпечують економічне зростання і національних економік, і окремих господарюючих суб'єктів. Для забезпечення економічного зростання суб’єкта господарювання важливо  знаходити свої порівняльні конкурентні переваги та налагоджувати ефективну систему управління інноваціями. Метою статті є дослідження поняття «інновація» та визначення особливостей управління інноваційним процесом. Вітчизняними та зарубіжними дослідниками було проведено велику кількість досліджень поняття «інновація». Різні тлумачення цього терміна, можна об’єднати у дві групи: інновація, як процес, що передбачає саме розробку, виготовлення і просування новації на ринок;  інновація, як результат, що передбачає діяльність з розробки, виготовлення і просування новації на ринок. Інновації покликані забезпечувати суспільний прогрес, шляхом підвищення рівня ефективності організаційних структур в яких ці інновації розробляються чи застосовуються. Для того, щоб забезпечити досягнення інноваційних цілей будь-яка організація повинна налагодити ефективну систему інноваційного менеджменту. У статті визначені основні  функції управління  інноваційним  розвитком  на  рівні підприємства, а також проблеми в управлінні інноваціями на підприємствах. У статті зазначені принципи управління інноваційним розвитком підприємства.

 

Last years exactly innovations became basic factors, which provide the economy growing of both national economy and separate managing subjects. For providing of the economy growing of subject it is important  to find a management the comparative competitive edges and to put right effective control system by innovations. The purpose of the article are researches of concept «innovation» and determination of features of innovative process control. The purpose of the article are researches of concept «innovation» and determination of features of innovative process control. By domestic and foreign researchers plenty of researches of concept «innovation» was conducted. Different interpretations of this term, it is possible to unite in two groups: innovation, as process, which foresees exactly development, making and advancements of innovation to the market; innovation, as a result, which foresees activity on development, making and advancement of innovation to the market. Innovations are called to provide public progress, by the increase of level of efficiency of organizational structures in which these innovations are developed or used. In an order to provide achievement of innovative aims any organization must put right the effective system of innovative management. An innovative management is an independent area of economic science and professional activity which is directed on forming and providing of achievement any organizational structure by the rational use of financial, intellectual and financial resources. In the article the basic functions of management innovative development are certain on equal enterprises, and also problems in a management innovation on enterprises. Principles of management innovative development of enterprise are considered in the article.

 

Ключові слова: інновація, інноваційний менеджмент, управління інноваційним розвитком, принципи управління, функції управління.

 

Keywords: innovation, innovative management, management innovative development, principles of management, management function.

 

 

Постановка проблеми.

Процеси соціально-економічного розвитку провідних країн світу свідчать про те, що вони ініційовані інноваціями та інноваційною діяльністю. В останні роки саме інновації стали основними факторами, які забезпечують економічне зростання і національних економік, і окремих господарюючих суб'єктів.

Для забезпечення економічного зростання суб’єкта господарювання важливо  знаходити свої порівняльні конкурентні переваги та налагоджувати ефективну систему управління інноваціями.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Вагомий внесок у вивчення інновацій, інноваційних процесів, інноваційного менеджменту внесли такі дослідники як Й. Шумпетер, Д.Черваньов, Л.Нейкова, О. Лапко, Н. Краснокутська, В.Занько та інші.

Постановка завдання.

Метою статті є дослідження поняття «інновація» та визначення особливостей управління інноваційним процесом.

Виклад основного матеріалу.

Термін «інновація» був введений у науковий обіг Й. Шумпетером, який визначив його як втілення в життя нової комбінації продуктивних сил, що здатна задовольняти нові потреби і розрізняв п’ять типів інновацій:

1) новий або вдосконалений продукт;

2) новий метод виробництва;

3) новий ринок збуту;

4) нові методи управління;

5) нова сировина, матеріали чи комплектуючі.

Законом України «Про інноваційну діяльність»  інновації визначаються  як результат інноваційної діяльності новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоспроможні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери.

Ряд економістів вважає, що інновація – це процес: техніко-економічний, суспільно-економічний або комплексний. Так, Д.Черваньов і Л.Нейкова визначають інновацію як техніко-економічний процес, який, завдяки практичному використанню продуктів розумової праці – ідей і винаходів, приводить до створення кращих за властивостями, нових видів продукції та нових технологій, які, з’явившись на ринку у якості нововведень, можуть принести додатковий дохід. [1, с. 25.]

На думку О. Лапко, інновація – комплексний процес, котрий включає створення, розробку, доведення до комерційного використання і розповсюдження нового технічного або якогось іншого рішення, що задовольняє певну потребу [ 2, с.38].

Н. Краснокутська вважає, що «інновація – це кінцевий метод, принцип, новий порядок, винахід, новий продукт, процес, якісно відмінний від попереднього аналога, що є результатом інтелектуальної діяльності, закінчених наукових досліджень і розробок» [3, с. 14].

На думку В.Занько, нововведення, так само як інновація, є матеріалізованою у новому засобі, методі чи продукті новаторською ідеєю, новим чи вдосконаленим предметом або технологією, що містять суттєві відмінності від уже існуючих аналогів, однак ці два поняття не тотожні [4, с.38].

М. Крупка вважає, що  «інновація, як і інформація – єдиного визначення не має. Особливість цього поняття та, що його використовують у всіх без винятку галузях і в повсякденному житті. Тому конкретне тлумачення інновацій залежить від методу конкретної науки, мети дослідження або просто від наших житейських уявлень» [5, с. 20].

Вітчизняними та зарубіжними дослідниками було проведено велику кількість досліджень поняття «інновація». Різні тлумачення цього терміна, можна об’єднати у дві групи:

- інновація, як процес, що передбачає саме розробку, виготовлення і просування новації на ринок;

- інновація, як результат, що передбачає діяльність з розробки, виготовлення і просування новації на ринок.

Вітчизняні науковці класифікують інновації за такими ознаками [6, с. 186]:

1) за сферами діяльності (характеру застосування): технологічні, виробничі, економічні, торгові (збутові), соціальні, управлінські;

2) за технологічними параметрами: продуктові (нові продукти), про­цесні (нові технології, методи керування, організаційні форми і т. п.);

3) залежно від глибини змін, що вносяться: радикальні (піонер­ні), ординарні (винаходи, нові рішення), що поліпшують чи модифі­кують (модернізації);

4) за ступенем новизни: нові для підприємства, нові для галузі, нові для країни, нові для світового ринку;

5) за адресатом інновацій: для виробника, для споживача, для суспільства в цілому;

6) за механізмом здійснення: одиничні, дифузійні, завершені, незавершені, успішні, неуспішні;

7) за відношенням до попереднього стану процесу: ті, що заміняють; ті, що відміняють; ті, що відкривають; ретроінновації;

8) за обсягом: точкові, системні, стратегічні;

9) за ступенем інтенсивності: «бум», рівномірні, слабкі, масові;

10) за рівнем управління: народногосподарські, галузеві, територіальні, первинної ланки управління.

Інновації покликані забезпечувати суспільний прогрес, шляхом підвищення рівня ефективності організаційних структур в яких ці інновації розробляються чи застосовуються. Для того, щоб забезпечити досягнення інноваційних цілей будь-яка організація повинна налагодити ефективну систему інноваційного менеджменту.

Інноваційний менеджмент – самостійна галузь економічної науки та професійної діяльності, яка спрямована на формування і забезпечення досягнення будь-якою організаційною структурою шляхом раціонального використання матеріальних, трудових, інтелектуальних та фінансових ресурсів [7, с.68].

До основних  функцій управління  інноваційним  розвитком  на  рівні підприємства належать [8, с.72]:

1. Аналіз зовнішнього середовища і прогнозування його розвит­ку. Аналізується поточна кон'юнктура ринку і визначальні її фактори, складається прогноз розвитку кон'юнктури.

2. Аналіз внутрішнього середовища підприємства. Виконують аналіз сильних і слабких сторін діяльності підприємства, аналізують підсумки минулої діяльності, ефективність функціонування підприєм­ст­ва, тенденції його розвитку та інше.

3. Виділення  і вибір напрямків, а в їхніх рамках варіантів інно­ва­ційного розвитку ринкових можливостей на основі зіставлення мож­ливостей і небезпек, що виходять із зовнішнього середовища, а також сили і слабкості підприємства, наприклад, методом SWOT-ана­лізу. Орієнтовний перелік можливих варіантів наведе­ний у роботі.

4. Формування цільо­вого ринку для реа­лі­зації проектів іннова­ційного розвитку передбачає формування та вибір цільових ділянок ринку (сегментів чи ніш) для реалізації відібраних варіантів інноваційного розвитку суб'єктів господарювання, розроблення підходів до формування цільового ринку на базі виділених ділянок.

5. Аналіз і кількісна оцінка ризику на етапах інноваційного роз­вит­ку  всього процесу в цілому, коригування робіт етапів за результа­тами аналізу.

6. Виділення пріоритетних напрямків діяльності. На основі аналізу відібраних варіантів інноваційного розвитку ринкових можливостей, з урахуванням даних сегментації формують систему цілей на поточний і довгостроковий періоди діяльності, визначають пріоритетні завдання, вирішення яких веде до досягнення поставлених цілей.

7. Формування організаційної структури управління інноваційним розвитком. Відповідно до  системи цілей і складу завдань, які потрібно вирі­шити, формують матричні організаційні структури для управління процесами інноваційного розвитку ринкових можливостей.

8. Планування виробничо-збутової і фінансової діяльності за обраними пріоритетними напрямами. Розробляють перспективні і по­точні плани, у тому числі планують бюджети проектів  і визначають джерела їхнього фінансування, формують оптимальну структуру інвестицій.

9. Контроль за виконанням заходів, спрямованих на реалізацію по­тенціалу інноваційного розвитку. Виконується збір і аналіз інформації, що характеризує процеси, які відбуваються у зовнішньому середовищі, процеси всередині самого підприємства, хід виконання запланованих науково-дослідних, дослідно-конструкторських і виробничо-збутових заходів. Виявляються причини відхилень фактично реалізованої прог­ра­ми від наміченої.

10. Підготовка рішень про своєчасну зміну пріоритетів і пошук нових напрямів інноваційної діяльності. За підсумками контролю готують рішення про коригування і зміну пріоритетів діяльності, аж до припинення робіт над неефективними варіантами розвитку, ухвалюють рішення про розроблення нових варіантів інноваційного розвитку.

Спеціалісти виокремлюють такі проблеми в управлінні іноваціями на підприємствах [9]:

- скорочення  затрат на  інновації,  що  спричинене  практично  повною  відсутністю  інвестицій  не  тільки  на  наукову  сферу,  але  й  на  технічне  переоснащення  виробництва і  продукції;

- зростання  темпів  відставання   від  свого  рівня науково-технічного прогресу  в  широкому  спектрі   якісних  параметрів  розвитку  техніки;

- різке  скорочення  чисельності  науково-дослідних  груп  кооперативів,  шкіл  та  інститутів;

- відсутність  гнучкості  у  роботі  існуючих  матеріально-технічних, виробничо-економічних і  соціально-організаційних  структур;

- надмірна  тривалість   інноваційних  процесів  у  часі (особливо на заключній  стадії  життєвого  циклу  інновацій);

- обмеження  розповсюдження  інновацій (введення  на одному-двох  підприємствах);

- надзвичайно  низька  питома  вага  радикальних  інновацій у загальному  обсязі;

- практично  повне  припинення  інноваційної  підтримки програм  технічного  переоснащення     і  модернізації  виробництва.

У високо розвинутих  країнах діють  добре  відпрацьовані  механізми   ринкового  регулювання,  такі  як  вибіркове  оподаткування, гнучка  амортизаційна  політика,  методи  боротьби з  надконцентрацією  виробництва  і   монопольним  володінням  збуту,  режим  стимулювання  розвитку малих    підприємств  швидкого   реагування  для  досягнення  науково-технічного  прогресу  і змін ринкового  попиту [10, c.48-49].

Управління інноваційним розвитком повинне орієнтуватися  на завоювання більшої частки ринку, збільшення прибутку в поточному періоді чи в перспективі, забезпечення високих темпів сталого економічного  розвитку і т. ін. [9].

Для забезпечення досягнення поставлених цілей при управлінні інноваційним розвитком підприємства менеджмент повинен дотримуватися наступних принципів [8, с.124]:

1) адаптивності – прагнення до підтримання певного балансу зов­ніш­­ніх і внутрішніх можливостей розвитку;

2) динамічності – динамічне приведення у відповідність цілей і спонукальних мотивів діяльності підприємства;

3) самоорганізації – самостійне забезпечення підтримки умов функ­ціону­вання, тобто  самопідтримка обміну ресурсами між елементами виробничо-збутової сис­теми підприємства, а також між підприємством і зовнішнім середо­ви­щем;

4) саморегуляції – коригування системи управління виробничо-збутовою діяльністю підприємства відповідно до  змін умов функціонуван­ня;

5) саморозвитку – самостійне забезпечення умов тривалого вижи­вання і розвитку підприємства.

Висновки та перспективи подальших досліджень.

Головними особливостями застосування інновацій є забезпечення економічного зростання, а також високий ступінь ризику для суб'єкта господарювання. Для того, щоб мінімізувати ризики і забезпечити економічні вигоди від впровадження інновацій необхідно розробити систему управління інноваційним розвитком суб'єкта господарювання, функціональне забезпечення якої потребує додаткових досліджень.

.

Література.

1. Черваньов Д. М. Менеджмент інноваційно-інвестиційного розвитку підприємств України / Д. М. Черваньов, Л. І. Нейкова. – К. : Знання. – 1999. – с. 25.

2. Лапко О. Інноваційна діяльність в системі державного регулювання / О.Лапко / Ін-т екон. прогнозув. НАН України; Івано-Франківський держ. техн. ун-т нафти і газу. К. – 1999. с. 38.

3. Краснокутська Н. В. Інноваційний менеджмент: Навч. посібник  / Н.В. Краснокутська – К. : КНЕУ. – 2003. – с. 14.

4. Зянько В. В. Інноваційне підприємництво: сутність, механізми і форми розвитку. Монографія. / В.В. Зянько – Вінниця: УНІВЕРСУМ – Вінниця. – 2008. – с.38

5. Крупка М. І. Фінансово-кредитний механізм інноваційного розвитку економіки України / М.І. Крупка / Львівський нац. ун-т ім. І. Франка. – Л. : Видавн. центр Львівського нац. ун-ту ім. І. Франка. – 2001.– с. 20.

6. Біловодська О.А. Організаційно-економічні основи управління вибором напрямків інноваційного розвитку промислових підприємств: Дис. канд. екон. наук: 08.02.02. – Суми, 2004. – 186 с

7. Ілляшенко С. М. Управління інноваційним розвитком промислових підприємств : монографія / С. М. Ілляшенко, О. А. Біловодська. – Суми : Університетська книга. – 2010. – 281 c

8. Ілляшенко С.М. Управління інноваційним розвитком: Навчальний посібник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – Суми: ВТД «Університетська книга»; К.: Видавничий дім «Княгиня Ольга». – 2005. – 324 с.

9. Примак І.О. Методи управління  інноваційним розвитком   підприємства. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.rusnauka.com/26_VII_2009/Economics/52167.doc.htm

10. Медынский В.Г. Инновационный  менеджмент: Учебник. – М.: ИНФРА-М, 2008. – c.48-49

 

References.

1. Chervan'ov D. M. and Nejkova L. I. (1999), “Management innovative investment development of enterprises of Ukraine”, Znannia, Kyiv,Ukraine.

2. Lapko O. (1999) “Innovative activity is in the system of government control”,  In-t ekon. prohnozuv. NAN Ukrainy; Ivano-Frankivs'kyj derzh. tekhn. un-t nafty i hazu, Kyiv,Ukraine.

3. Krasnokuts'ka N. V. (2003) “Innovative management”, KNEU, Kyiv, Ukraine.

4. Zian'ko V. V. (2008) “Innovative enterprise: essence, mechanisms and forms of development”,Universum, Vinnytsia,Ukraine.

5. Krupka M. I. (2001) “Financial and credit mechanism of innovative development of economy of Ukraine”,  Vydavnychiy  tsentr L'vivs'koho natsional'noho. universytetu imeni I. Franka, L'viv, Ukraine.

6. Bilovods'ka O.A. (2004) “Organizational and economic government the choice of directions of innovative development of industrial enterprises bases”, Ph.D. Thesis, Sumy, Ukraine.

7. Illiashenko S.M. and Bilovods'ka O.A. (2010) “Management innovative development of industrial enterprises”, Universytets'ka knyha, Sumy, Ukraine.

8. Illiashenko S.M. (2005) “Management innovative development”, 2nd ed, Universytets'ka knyha, Sumy, Vydavnychyj dim «Kniahynia Ol'ha», Kyiv, Ukraine.

9. Prymak I.O. “Methods of management  innovative development   of enterpriseavailable at: http://www.rusnauka.com/26_VII_2009 /Economics/52167. doc.htm (Accessed 26 July 2009).

10. Medynskyj V.H. (2008) “Innovative management”, YNFRA-M, Moskva, Russian Federation.

 

Стаття надійшла до редакції 29.01.2015 р.

 

bigmir)net TOP 100

ТОВ "ДКС Центр"