Українською | English

BACKMAIN


УДК: 658.14: 330

 

С. В. Похилько,

асистент кафедри фінансів і кредиту, Сумський державний університет

 

КАПІТАЛІЗАЦІЯ ТЕРИТОРІЇ В СИСТЕМІ РЕЙТИНГОВОГО ОЦІНЮВАННЯ РЕГІОНАЛЬНОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

 

У статті проаналізовано протиріччя між суспільством і природним середовищем, узагальнено проблеми, які ускладнюють регулювання інвестиційного процесу у сфері природокористування. Обґрунтовано доцільність рейтингової системи оцінювання інвестиційних якостей природокористування (формування регіональних інвестиційних рейтингів природокористування) при реалізації управлінських механізмів сталого розвитку на регіональному рівні. Проаналізовано підходи до визначення поняття капіталізації територій (регіонів), обґрунтовано можливість його використання при формуванні інвестиційних рейтингів природокористування. На основі аналізу існуючих підходів запропоновано визначення поняття «капіталізація території» у широкому та вузькому розумінні.

 

The contradiction  between society and natural environment is analyzed in the article, the key problems which complicate investment process in the field of nature use are generalized. Expediency of the rating system of evaluation of investment quality of nature use (forming of the regional investment rating of nature use) for realization of administrative mechanisms of sustainable development at regional level is grounded.

Scientific approaches to determination of concept of capitalization of territories (regions) is analyzed, possibility of their using for forming of the investment rating of nature use is grounded. Based on analysis of modern approaches the wide and narrow determination of concept "capitalization of territory" is offered.

 

Ключові слова: природокористування, інвестиційні рейтинги, капіталізація території, ризики, відтворення.

 

Keywords: nature use, investment rating, capitalization of territory, risks, reproduction.

 

 

Проблеми реалізації екологічно незбалансованої інвестиційної політики не обмежуються лише недостатністю інвестування власне у проекти з охорони довкілля чи відтворення природних ресурсів. Питання регулювання процесів відтворення необхідно ставити більш широко – як ліквідацію існуючої структурної незбалансованості між окремими секторами і галузями.

Проблема обмеженості інвестиційних ресурсів на цілі природокористування та відтворення довкілля сьогодні обумовлює дослідження та вирішення як самостійного наукового завдання інвестиційної привабливості природокористування. Так, С. І. Рассадникова наголошує, що реалізація завдань сталого, екологобезпечного для України розвитку вимагає системних перетворень інвестиційної діяльності у сфері природокористування, констатуючи при цьому необхідність залучення «на багатовекторних засадах інвестицій у сферу природокористування в умовах їх тотального дефіциту» [9]. Вирішення цього завдання вбачається у зміні регулюючих дій щодо інвестування у сферу природокористування.

Проблеми стійкого розвитку та інвестиційного забезпечення природокористування широко досліджувалися та знайшли висвітлення у працях вітчизняних та зарубіжних учених таких як: Балацький О., Бобилєв С., Буркинський В., Вахович І., Веклич О., Вітлінський В., Возняк В., Галушкіна Т., Гелбрейт Дж., Герасимчук З., Голуб А., Гусєв М., Данилишин Б., Лємєшев В., Пахомова Н., Ріхтер К., Рюміна О., Струкова О., Теліженко О., Туниця Ю., Хлобистов В., Шостак Л. та інші. Проте подальшого розроблення потребує обґрунтування інвестиційних механізмів відтворення ефективного природокористування на регіональному рівні з урахуванням особливостей їх еколого-економічного розвитку.

Метою статті є обґрунтування теоретико-методичного підходу до формування системи інвестиційних рейтингів регіонального природокористування як інструменту управління регіональним розвитком.

Формування регулюючих механізмів на базі існуючої моделі управління відтворювальними процесами, на нашу думку, не забезпечить формування ефективних процесів відтворення природокористування. Причини, які обумовлюють таку неефективність, випливають із протиріч між суспільством і природним середовищем. Традиційно серед таких протиріч виділяють:

-  протиріччя, обумовлені впливом системи політичних, філософських, правових, естетичних поглядів суспільства на процеси природокористування та інститутів, що їх забезпечують;

-  протиріччя, обумовлені невідповідністю законів розвитку суспільства і природи;

-  протиріччя між зростаючими потребами суспільства у природних елементах і обмеженими можливостями природи їх задовольняти;

-  протиріччя, обумовлені специфікою функціонування і розвитку продуктивних [6].

Узагальнивши об’єктивні процесі, характерні для сучасних економічних систем, які ускладнюють регулювання інвестиційного процесу та розглядаються як найбільш актуальні у сучасній науковій літературі, конкретизуємо проблеми, які визначають недостатній інвестиційний  сфери природокористування:

-  проблема власності на природні ресурси, як наслідок – відсутність адекватних цін на природні ресурси, ефективних механізмів розподілу доходів від їх використання;

-  зміщення регулюючих функцій до фінансового сектору (суттєвий вплив на ціноутворення в економіці, у тому числі у сфері природокористування, напрями інвестування, розподіл доходів,

-  домінування шот-термізму в інвестиційній діяльності [8]

-  якісні трансформації та кількісне домінування фінансового сектору в інвестиційному процесі;

-  не відпрацьованість методологічних принципів урахування негативних екстерналій в економічних результатах від інвестицій.

Відтворювальні процеси базуються на інвестиціях, тому формування ефективних інвестиційних механізмів є необхідною умовою реалізації процесів відтворення природокористування, в тому числі і природних ресурсів. Проте домінування зазначених процесів зумовлює недієвість традиційних теоретико-методичних підходів до оцінки ефективності природокористування.

Регіональний аспект управління природокористуванням є домінуючим, адже процеси природокористування здійснюються на певній території, отже, проблеми, які виникають доцільно розглядати відповідно до географічного розташування населення, певних природних об’єктів, промислових комплексів тощо. Дотримуючись регіонального підходу у формуванні передумов ефективного відтворення ми пропонуємо інвестиційні механізми відтворення регіонального природокористування на основі системи інвестиційних рейтингів, як повинні забезпечити синхронізацію процесів економічного та природного відтворення.

Обґрунтуємо доцільність саме рейтингової системи оцінювання еколого-економічних параметрів регіонального розвитку як фактора інвестиційної привабливості природокористування.

По-перше, мета формування рейтингів визначається як поділ (ранжування) економічних суб’єктів залежно від певних формальних та неформальних ознак [4]. У вирішенні завдання створення передумов для регулювання інвестиційних процесів у природокористуванні на регіональному рівні постає саме таке завдання. Його вирішення передбачає розроблення науково-методичних засад оцінювання суб’єктів (регіонів) за набором формальних та неформальних ознак, які характеризують еколого-економічні параметри

По-друге, у сучасному глобалізованому просторі система рейтингового оцінювання є основою інформаційно-аналітичного забезпечення економічних суб’єктів, які приймають рішення на різних рівнях управління. У більшості національних економік рейтинги формують поведінку інвесторів, визначають обсяги інвестиційних коштів, які спрямовуються у ту чи іншу сферу. Рейтингові оцінки традиційно використовуються у процесах визначення обсягів та термінів кредитування, впливають на рівень відсоткових ставок за кредитами тощо.

По-третє, у фінансово-інвестиційній сфері рейтинги є інструментом, який широко використовується і слугує засобом підвищення поінформованості інвестора щодо діяльності певного суб’єкта фінансових відносин. Так, досить поширеними є кредитні рейтинги, рейтинги цінних паперів, інвестиційні рейтинги, рейтинги емітентів цінних паперів тощо. Сучасна фінансова система в основі своїй має кредитний рейтинг який характеризує ступінь довіри до конкретного суб’єкта фінансових відносин. Більше того, рейтинг формує поведінку інвесторів відносно визначених параметрів, які середовище (система оцінювання) визначає для себе як найбільш значущі.

Так само останнім часом все більш широкого використання набувають екологічні рейтинги.

Отже, система рейтингового оцінювання є найбільш адаптованою до умов сучасного ринкового конкурентного середовища, а отже, використання її як вихідної передумови регулювання конкретних інвестиційних потоків в розрізі окремих регіонів буде сприйнято цим середовищем як явище, внутрішньо йому притаманна. Тому механізми управління регіональним природокористуванням доцільно формувати на основі такого підходу.

Особливість рейтингового оцінювання регіонального природокористування диктується відтворювальним підходом Системи економічного і природного відтворення – це системи, які мають різні темпоральні характеристики (системи з різною темпоральністю) , а отже, треба визначити певні характеристики цих систем, на основі яких можна оцінювати або здійснювати ) синхронізацію процесів економічного та природного відтворення у певних умовах.

Зупинимося на визначенні рейтингу як економічного поняття.

Визначення поняття «рейтинг» є неоднозначним. Більшість джерел визначає рейтинг як деяку оцінку стану суб’єкта, що дозволяє віднести його до певного класу чи категорії [3, 4].

Деякі джерела визначають рейтинг як процес. Зокрема в роботі [11] рейтинг цінних паперів визначається к процес спостереження та вивчення цінних паперів та присвоєння їх відповідних оцінок, що засвідчують певну якість цінних паперів.

Відповідно до підходу рейтингової агенції Moodys Investors Service до оцінки кредитного рейтингу останній визначається як висновок про здатність емітента повністю та у визначений термін здійснити виплати основної суми боргу та відсотків за цінними паперами, які приросять фіксований дохід [12].

Ми пропонуємо розглядати рейтинг окремих територій чи регіонів з позиції якості природокористування – якості процесу використання та відтворення природно-ресурсного потенціалу, а також виробничих активів та людського капіталу.

Рейтингова система оцінювання інвестиційної привабливості регіонального природокористування (система інвестиційних рейтингів регіонального природокористування) розглядається нами як основа для регулювання інвестиційних процесів у цій сфері. В основу інвестиційних рейтингів покладено по суті оцінювання ризиків. Відмінність регіональних інвестиційних рейтингів природокористування полягає в тому, що вони враховують специфічні ризики, які характеризують екологічну стійкість регіональної системи, зокрема пропонується враховувати ризики асинхронності розвитку природного та економічного потенціалів регіону, диспропорції у структурі доходів за регіонами, динаміку та структуру рентних доходів, які отримуються у певному регіоні, частка від цих доходів, яка залишається у відтворювальному процесі регіону тощо.

Розроблення теоретико-методичних основ формування інвестиційних рейтингів регіонального природокористування ми пропонуємо здійснювати в межах методології оцінювання капіталізації регіонів, яка останнім часом набуває все більшого визнання як ринкового індикатора оцінки. Такий підхід можна назвати традиційним, оскільки більшість джерел, в тому числі і законодавчих актів України, визначає капіталізацію активу, підприємства, цінного паперу тощо як його ринкову ціну [5, 7, 10].

У широкому розумінні капіталізація розглядається як процес безпосереднього залучення ресурсів: людських, матеріальних, нематеріальних в обіг економічного капіталу. Функціональне призначення капіталізації полягає у тому, що вона по суті є способом вартісного вираження економічного капіталу, що безперервно змінюється [1]. З одного боку капіталізаціє характеризує ефективність капіталу, який було використано, а з іншого формує пропорції його розподілу у наступних циклах відтворення. Саме така багатофункціональність капіталізації обумовлює велику кількість її тлумачень. У роботі [5] зокрема зазначається, що спільною рисою більшості існуючих визначень капіталізації є те вартісна оцінку капіталу у двох аспектах: з точки зору витрат на його створення (відтворення) та з позиції його спроможності створювати додану вартість.

Ми пропонуємо визначати капіталізацію території у широкому та у вузькому розуміння.

У широкому розумінні капіталізація території означає процес залучення різних видів капіталу (людського, виробленого, природного) до відтворення регіональної еколого-економічної системи. У вузькому розумінні – це відтворювальна оцінка загального капіталу території, що може бути виражена вартісною оцінкою окремих його складових як факторів, що з одного боку забезпечують можливість отримання доходів, а з іншого – не зменшують розмір природної складової капіталу (природного капіталу) території

У ринковій економіці природа розглядається як капітальний актив (ресурс, що капіталізується). На підтвердження цього можна навести не лише теоретичні обґрунтування, а й практичні підходи до оцінки природних ресурсів, представлені у системі національних рахунків (СНР). Згідно з цими підходами природні ресурси розглядаються як економічні активи, а отже, включаються у баланс економічних активів, тобто визнаються специфічним (природним) капіталом, що приймає участь у процесі створення вартості у багаторічному циклі економічного відтворення [4].

Основою теоретичних дискусій, які викликає зазначений підхід, є єдина методологічна база вартісного оцінювання природних ресурсів та інших активів, які враховуються системі національних рахунків. Тобто передбачається можливість проведення порівняння, співставлення та заміщення одного активу іншим.

Віднесення природних ресурсів до економічних активів та використання відповідної методології їх оцінки означає їх визнання капітальними активами, вартість яких визначається приведенням грошових потоків, що створюються в результаті використання цих ресурсів. Проте сучасна методологія прийняття управлінських рішень не передбачає оцінку власне екологічних функцій ресурсів як таких, що мають економічну цінність, яка відповідно потребує відтворення.

Формування інвестиційних рейтингів регіонального природокористування дозволить уніфікувати інформаційно-аналітичну базу управління процесами сталого розвитку на регіональному рівні, сприяти ліквідації диспропорцій у інвестиційних потоках між регіонами активізувати процеси відтворення на принципах сталого розвитку.

 

Література:

1. Арабкин В. В. Статистика пространственного развития: сравнительная капитализация России и стран мира / В. В. Арабкин. – Семинар «Капитализация регионов» (стенограмма выступления). – 3-4 октября 2003 г. – [Електронний ресурс] Режим доступу :

http://www.csr-nw.ru/upload/file_category_1098.pdf

2. Бобылев С.Н. Кризис и экономика : экологические аспекты / С.Н. Бобылев // Инновационные механизмы в экономике природопользования. - Материалы Третьей Международной научной конференции «Инновационное развитие экономики России: роль университетов» 21-24 апреля 2010 г., г. Москва

3. Бысторов О.Ф. Инвестиционные рейтинги как инструмент управления экономикой / О.Ф. Быстров // Научный вестник МГИИТ. – 2010. – №4. – С. 43-54.

4. Быстров О.Ф. Управление инвестиционной деятельностью в регионах Российской Федерации: Монография / О. Ф. Быстров, В. Я. Поздняков, В. М. Прудников, В. В. Перцов, С. В. Казаков – М. : ИНФРА-М, 2008. – 358 с. – («Научная мысль»).

5. Горячук В.Ф. Сутність поняття капіталізації економіки, методи її оцінки та роль держави щодо підвищення її рівня / В. Ф. Горящук // Вісник соціально-економічних досліджень. – 2009. – №41(2). – С. 183-187.

6. Деревяго И.П. Анализ воспроизводственных процессов в системе устойчивого развития / И.П. Деревяго // Проблемы современной экономики. – 2008. – №2(26). – С. 318-322.

7. Козоріз М. А. Методичні підходи до оцінки капіталізації регіональних активів / М. А. Козоріз, Л. В. Ключник // Актуальні проблеми економіки. – 2010. – 9 (111). – С.

8. Левина И. К вопросу о соотношении реального и финансового секторов / И. Левина. – Вопросы экономики. – 2006. – № 9. – С. 83-102.

9. Рассадникова С.І. Базові принципи формування інвестиційної привабливості природокористування / С.І. Рассадникова // Економічні інновації. – 2010. – Випуск. 40. – С. 308-315.

10. Цибульский В. Р. Капитализация территорий. Вопросы устойчивости / В. Р. Цибульский, Институт проблем освоения Севера СО РАН, г. Тюмень [Електронний ресурс] Режим доступу :   http://www.2009.forumstrategov.ru/upload/documents/zybul.zip

11. Global Rating Handbook, Standard @ Poor’s, September. – 1999. – P. 530.

12. Moody’s Credit Rating and Research. Moody’s Investors Service. – 1995. – P. 4.

Стаття надійшла до редакції 12.11.2012 р.

 

bigmir)net TOP 100

ТОВ "ДКС Центр"