Українською | English

BACKMAIN


УДК 658.5

 

Ю. Ю. Ряховська,

кандидат економічних наук,

Класичний приватний університет, м. Запоріжжя, Україна

 

ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ДЕРЖАВНОГО ВПЛИВУ НА РОЗВИТОК ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

 

Y. Y. Ryakhovskaya,

Ph.D. in Economics Sciences

Klasychnyj pryvatnyj universytet, Zaporizhzhia, Ukraine

 

PRINCIPLES OF PUBLIC COMMUNICATIVE POLICY FOR PREVENTION AND COMBATING CORRUPTION

 

В статті визначені елементи пов'язані з розвитком і масовим поширенням нових інформаційно-комунікаційних технологій. Визначено передумови проникненням інформаційно-комунікаційних технологій в соціальне, економічне і політичне життя суспільства. Запропоновано концепцію електронного уряду, яка базується на принципах нового державного менеджменту та публічного управління, де головним чинником є  орієнтація публічних інститутів на задоволення потреб суспільства.

 

The article identifies the elements associated with the development and mass dissemination of new information and communication technologies. The preconditions for penetration of information and communication technologies in the social, economic and political life of society are determined. The concept of e-government, based on the principles of new state management and public administration, is proposed, where the main factor is the orientation of public institutions to meet the needs of society.

 

Ключові слова: інформаційно-комунікаційні технології, державний вплив, публічні інститути, державний механізм, публічне управління

 

Кey words: інформаційно-комунікаційні технології, державний вплив, публічні інститути, державний механізм, публічне управління.

 

 

Актуальність дослідження. В середині 90-х рр. адміністративні реформи вступили в якісно новий етап реалізації, пов'язаний з розвитком і масовим поширенням нових інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) (в тому числі Інтернет-технологій) і їх глибоким проникненням в соціальну, економічну і політичну життя суспільства.

За короткий період ІКТ стали одним з основних чинників конкурентоспроможності в приватному секторі, рушійною силою загального економічного зростання, процесів глобалізації, підвищення ефективності управління, як в приватному, так і в державному секторах економіки. Новим викликом для реформаторів державного управління стає стрімкий розвиток нової економіки та інформаційного суспільства.

Аналіз наукових досліджень та публікацій Важливий внесок у відображення державного впливу на використання інформаційно-комунікаційних технологій для функціонування сучасних держав та їх інституцій зробили такі вчені, як А. Альберті, Г.В. Атаманчук, В. Беккерс, Т. Геблер, Д. Кеттл, Г. Пітерс, Л.В. Сморгунов, В.Д. Бакуменко, О.Г. Білорус, О.Є. Кузьмін, В.М. Мартиненко, Н.Р. Нижник, В.В. Юрчишин і багато інших. Водночас ступінь розробленості проблематики формування інформаційного суспільства в Україні залишається все ще недостатнім.

Метою дослідження в даній публікації є визначення державного впливу на розвиток інформаційно-комунікаційних технологій, формування складових елементів ефективної державної інноваційної політики.

Виклад основного матеріалу дослідження. У сучасній літературі під «державною інноваційною політикою» розуміють таку модель розвитку, при якій інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ) стають фактором підвищення ефективності різних секторів розвитку суспільства і, таким чином, виступають в якості головної рушійної сили загального економічного зростання країни [2]. Головна характеристика державної інноваційної політики - моментальна передача інформації та поширення електронних мереж і зв'язків. Широке поширення ІКТ і, в першу чергу, мережі Інтернет дало поштовх для розвитку нових доступних, дешевих і швидких способів обміну інформацією та здійснення трансакцій. Державна інноваційна політика має значний вплив на величину і структуру трансакційних витрат, розвиток транснаціональних і мережевих організацій, а також гнучких адаптивних структур управління, швидко реагують на зміни в зовнішньому середовищі. Розвиток корпоративних інформаційних систем і їх інтеграція з появою в 90-і роки глобальною мережею Інтернет дозволили не тільки підвищити внутрішню ефективність роботи компаній, але і кардинальним чином змінити стандарти якості обслуговування. З розвитком нової економіки в структурі ВВП зміцнилася тенденція до зростання третинного сектору (сектору послуг).

Державна інноваційна політика істотно змінює принципи діяльності підприємств - які базуються на раціональній організації заснованою на знаннях та інформації. [Друкер, 1994] Розвиток ІКТ та економіки знання дозволило підприємствам поєднати дві протилежні цільові установки: краще задоволення запитів споживачів, індивідуалізацію послуг з одного боку і зниження трансакційних витрат - з іншого.

Розвиток інформаційно-комунікаційних технологій зробило вирішальний вплив і на соціальні процеси. З'являється, по суті, друге вимір громадянського суспільства - інформаційне суспільство, в якому вирішальну роль відіграє придбання, обробка, зберігання, передача, поширення, використання знання і інформації, в тому числі за допомогою інтерактивної взаємодії і забезпечують його постійно удосконалюються технічних можливостей [4].

Соціально-економічні трансформації, викликані розвитком нової економіки та інформаційного суспільства, з'явилися ще одним викликом для адміністративних реформ у всьому світі. Органи виконавчої влади, які є найбільшими споживачами інформації з одного боку і найзначнішими постачальниками послуг - з іншого, не могли залишатися за рамками процесів інформатизації та нових стандартів взаємовідносин «споживач-виробник».

Інформаційно-комунікаційні технології вивели органи державного управління на принципово інший рівень можливостей в реформуванні систем управління і їх модернізації з метою підвищення якості державного управління. В основі процесу трансформації відносин між інститутами влади і суспільством в кінці XX століття лежить використання ІКТ з метою створення нових гнучких організаційних і економічних структур, оптимізації процесів всередині урядових підрозділів, розвитку орієнтованих на споживача підходів у наданні державних послуг. Поряд із загальними принципами реформування, закладеними в рамках нового державного менеджменту та гарного публічного управління, в 90-і роки програми адміністративних реформ почали включати також концепцію електронного уряду.

Питання впливу нових процесів, пов'язаних з інформаційною революцією, на організацію, ефективність, а також на характер публічного управління і нові вимоги до взаємодії органів виконавчої влади з суспільством спочатку широко обговорювалися в науковій літературі [6]. У 90-і роки відбулося концептуальне оформлення цих змін стосовно до сфери державного управління.

Концепція електронного уряду багато в чому базується на принципах нового державного менеджменту та публічного управління, перш за все орієнтації публічних інститутів на задоволення потреб суспільства. Деякі дослідники, проте, підкреслюють неоднозначність наступності цих концепцій. Так, наприклад, Чернавский Д.С пише: «Я не бачу, що реформи по моделі нового державного менеджменту або пов'язані з ним руху зупинилися, хоча багато елементів були пристосовані до національних потреб і структурам, - концепція« електронного уряду »є іншою можливістю для вивчення змін в політико-адміністративній системі. Ми повинні, однак, не трактувати електронний уряд як спадкоємця нового державного менеджменту, а розглядати цю концепцію в якості додаткового цікавого підходу до його аргументації» [7] Електронний уряд в цьому аспекті розглядається не тільки як засіб вирішення політико-адміністративних цілей реформ, а й як важливий стимул для їх розвитку.

Визначаючи взаємозв'язок концепцій електронного уряду, нового державного та публічного управління можна відзначити наступне [1]:

1. На відміну від нового державного менеджменту, концепція електронного уряду мала не політичні, а, в першу чергу, технологічні коріння. Включення електронного уряду в програми адміністративних реформ визначалося вже не фіскальними проблемами, адміністративним і (або) політичною кризою (як у випадку з NPM), а розвитком технологічних можливостей, тими викликами, які забезпечило стрімкий розвиток ІКТ. Так, Кастельс Мануэль, визначаючи роль ІКТ в реформах державного управління, пише: «Технологія є каталізатором для соціальних, економічних і політичних змін на всіх рівнях - індивідуальному, груповому, організаційному і інституціональному» [3].

2. Новий державний менеджмент ставив стратегічні завдання реформування державного управління (рішення найбільш гостро стоять проблем), а реалізація його принципів в окремо взятій країні багато в чому визначалася поглядами політичних лідерів. Розвиток електронного уряду на сьогоднішній день є глобальною світовою тенденцією, багато в чому завдяки неминучості і незворотності технологічного прогресу. Як наслідок, впровадження ІКТ в процеси державного управління - невід'ємна складова адміністративних перетворень у всіх країнах світу.

3. Реалізація концепції електронного уряду призводить до швидших якісних змін в системі державного управління. Забезпечуючи необхідність організаційних змін, реінжинірингу бізнес-процесів в кожній окремо взятій державній структурі, ІКТ створюють фундамент для трансформації як внутрішніх, так і зовнішніх взаємодій в системі державного управління.

4. Електронний уряд в науковій літературі і практиці реформ розглядається на сьогоднішній день як інструмент реалізації принципів доброго публічного управління. У такому трактуванні акцент ставиться не на технічну сторону питання, а на тому, як нові ІКТ змінюють громадське управління, його внутрішню структуру і ставлення органів виконавчої влади зі споживачами державних послуг. У зв'язку з цим оцінка ефективності програм і проектів електронного уряду повинна орієнтуватися, перш за все, на аналіз їх вкладу в практику гарного публічного управління, і, отже, в підвищення якості державного управління.

На сьогоднішній день, термін «e-Government» є міжнародно прийнятим і широко використовується в усіх країнах світу, де реалізуються програми електронного уряду. Говорячи про його етимології, необхідно відзначити, що з'явився він порівняно недавно і має американське походження. Саме в США в 1997 р Національний науковий фонд в рамках програми з аналізу використання нових технологій з метою поліпшення роботи федеральної адміністрації вперше ввів термін «цифрове уряд» (digital government), який згодом був замінений на «електронний уряд» (e-Government) .

Однозначної і усталеного перекладу терміна e-Government на українську мову, на сьогоднішній день не існує. Найчастіше використовується термін «електронний уряд», можна також зустріти «електронна держава»  і «електронне державне управління» [5].

Висновки. Незважаючи на усталену термінологію, в зарубіжній літературі немає однозначного визначення електронного уряду. Все різноманіття трактувань і визначень можна звести до двох груп: в рамках першої дослідниками дається визначення електронного уряду в вузькому сенсі, в рамках другої - в широкому.

1. Електронний уряд у вузькому сенсі означає використання інформаційно-комунікаційних технологій в діяльності органів державного управління (надання послуг населенню та бізнесу, організації державних закупівель, здійсненні фінансових операцій, отриманні та наданні інформації).

2. Електронний уряд в широкому сенсі розуміється як процес трансформації внутрішніх і зовнішніх взаємодій в системі державного управління в результаті впровадження інформаційних і телекомунікаційних засобів, з метою оптимізації управління, поліпшення якості обслуговування населення та забезпечення конституційних прав громадян. Вузька трактування терміна «електронний уряд» відповідає, в більшій мірі, завданням практичного застосування ІКТ в державному управлінні. Подібні визначення широко використовуються в програмах і проектах розвитку електронного уряду, основний акцент в них робиться на застосуванні ІКТ з метою підвищення ефективності надання державних послуг громадянам та бізнесу.

 

Література.

1.Бард Александр, Зодерквист Ян. Nетократия. Новая правящая элита и жизнь после капитализма. - СПб.: Стокгольмская школа экономики в Санкт-Петербурге, 2004. - 256 с.

2. Закон України “Про національну програму інформатизації” від 04.02.1998р. №74/98-ВР.

3. Кастельс Мануэль. Информационная эпоха: Экономика, общество и культура. Пер. с англ. под науч. ред. О. И. Шкаратана. - М.: Изд-тво ГУ ВШЭ, 2000 - 458 с.

4. Левченко Л.Л., Яроцький Л.В. Філософські основи інформації. – Житомир: Полісся, 2007. – 176 с.

5. Сіленко А. Інформаційні технології - новий імпульс для пошуку парадигми майбутнього суспільства // Політичний менеджмент. - 2007. - №3. - С.96-111.

6. Тапскотт Д. Электронно-цифровое общество : Плюсы и минусы епохи сетевого интеллекта / Д. Тапскотт ; [под ред. С. Писарева ; пер. с англ. И. Дубинського]. - К. : INT Пресс; М. : Рефл-бук, 1999. – 403 с.  

7.Чернавский Д.С. Синергетика и информация.-  2001. М.: Наука, 2001. – 506 с

 

References.

1.Bard, A. and So"derqvist, J.(2004), Netokratyia. Novaia praviaschaia elyta y zhyzn' posle kapytalyzma [Netocracy — The New Power Elite and Life After Capitalism], Stockholm School of Economics, St. Petersburg, Russia.

2. Zakon Ukrainy “Pro natsional'nu prohramu informatyzatsii” vid 04.02.1998, №74/98-VR.

3. Castells, M. (2000), Ynformatsyonnaia epokha: Ekonomyka, obschestvo y kul'tura. [The Information Age: Economy, Society, and Culture], Yzd-tvo GU VShE, Moscow, Russia.

4. Levchenko, L.L., Yarots'kyj, L.V. (2007), Filosofs'ki osnovy informatsii [Philosophical Foundations of Information], Polissia, Zhytomyr, Ukraine.

5. Silenko, A. (2007), “Informatsijni tekhnolohii - novyj impul's dlia poshuku paradyhmy majbutn'oho suspil'stva”, Politychnyj menedzhment, vol.3, pp.96-111.

6. Tapscott, D. (1999), Elektronno-tsyfrovoe obschestvo: Pliusy y mynusy epokhy setevoho yntellekta [The Digital Economy: Promise and Peril In The Age of Networked Intelligence], Refl-buk, Moscow, Russia.

7. Chernavskyj, D. S. (2001), Synerhetyka y ynformatsyia. Dynamycheskaia teoryia khaosa [Synergetics and Information: Dynamic theory of information], Nauka, Moscow, Russia.

 

Стаття надійшла до редакції 20.05.2015 р.

 

ТОВ "ДКС Центр"